Сигнальне загострення. Навіщо окупанти демонстративно зірвали режим тиші

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Сигнальне загострення

Ключовим моментом тижня, що минає, на донбаському фронті стала північ 30 жовтня, коли російські окупанти не просто порушили перемир'я, яке досі існує в чиїхось головах, своїм провокаційним вогнем (що відбувається, зауважимо, постійно), а зробили це демонстративно і прицільно. В результаті обстріл з гранатометів в районі Водяного привів до загибелі двох українських воїнів з 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Бєлінського — сержанта Володимира Бондарюка і старшого сержанта Михайла Старостіна.

Цей злочин "їхтамнетів" навряд чи можна вважати випадковим — до ескалації напруги на Донбасі Кремль підійшов у всеозброєнні, про що свідчить черговий, 99-й за рахунком, російський гумконвой, який прибув в ОРДЛО днем раніше, 29 жовтня. Стверджувалося, що в ньому з Росії привезли виключно медичне обладнання, лікарські препарати та вакцини від грипу, хоча загальновідомо, що так звана "гуманітарка" дивним чином завжди призводить до нового суто військовому загострення.

Ось і зараз Путін вирішив знову "підняти ставки", мабуть, розсердившись після по-справжньому низького ККД свого кума Медведчука і його ОПЗЖ на місцевих виборах, що відбулися в Україні. Плюс такої донбаської ескалації відверто благоволять наша поствиборна ситуація з ще більш провальними підсумками виступу в виборчих перегонах партії Володимира Зеленського "Слуга народу" і конституційна криза, що підкралася непомітно. Особливо на тлі нездатності Банкової адекватно реагувати на всі перераховані вище виклики.

Наприклад, щодо чіткого путінського сигналу про загострення на лінії фронту в триваючій російсько-українській війні глава Офісу президента не знайшов нічого кращого, як просто продовжити мусолити стару платівку. "Режим припинення вогню на сході України триває вже майже 100 днів, проте мають місце провокації з боку незаконних збройних формувань з метою його зриву", — заявив Андрій Єрмак на зустрічі з послами G7. А щодо того, що під час таких ворожих обстрілів двоє українських військових загинули і ще двоє отримали поранення, він лише повідомив, що ситуацією на місці нині займається начальник Генштабу, а Україна ініціювала термінове засідання робочої підгрупи з безпеки Тристоронньої контактної групи.

Імпотенція ТКГ

Увечері 30 жовтня екстрені відеозбори підгрупи ТКГ з питань безпеки дійсно відбулися, однак ні до чого суттєвого прогнозовано не привело. "Сторони обговорили інциденти, які мали місце і призвели до трагічних наслідків; сторони домовилися дотримуватися режиму тиші; сторони обговорили заходи щодо запобігання подальших випадків порушення режиму припинення вогню; сторони домовилися продовжити консультації на наступному засіданні ТКГ, яке заплановане на 10 листопада цього року", — про такі результати засідання повістила українська делегація в ТКГ на своїй офіційній сторінці в Facebook.

Зате російські окупанти устами своєї колаборантки, "глави МЗС ДНР" Никонорової знову заспівали про "спільні інспекції", про що багато хто з початку вересня встиг вже й забути. "Єдиним питанням позапланової відеоконференції стане саме досягнення консенсусу сторін в частині роботи координаційного механізму з максимально широким набором способів взаємодії, що включає спільні інспекції з метою підтвердження або спростування фактів порушень і узгодження оновленого пакету заходів щодо посилення режиму припинення вогню", — заявила вона ще до початку відеопосиденьок. Тобто все це було типовою "домашньою заготовкою", яку будуть точно впарювати офіційному Києву найближчим часом і неодноразово.

При тому що лише за пару днів до цього — 28 жовтня — відбулося планове засідання ТКГ і також, загалом, "ні про що". Єдиним рішенням, яке злегка відтіняє тотальну імпотенцію мінського формату, стало тоді досягнення домовленості про відкриття 10 листопада двох нових КПВВ на лінії зіткнення з ОРЛО в Золотому і Щасті Луганської області. Втім, тепер це також під величезним питанням.

Що буде з КПВВ

Нове загострення на Донбасі підвішує питання відкриття контрольного пункту в'їзду-виїзду в Золотому. Таку чи не першу суттєву заяву на новій посаді зробив в ефірі одного з українських телеканалів новопризначений радник української делегації з інформаційної політики в ТКГ Олексій Арестович. При цьому додав, що ситуацію додатково посилює активність бойовиків саме в районі Золотого, де ті свідомо скинули зі свого безпілотника гранату.

Тим часом, як відрапортувала на минулому тижні Луганська обласна військово-цивільна адміністрація, з української сторони роботи на КПВВ в Щасті майже виконані. Там вже заасфальтовані сервісна зона і проїжджа частина, а також монтуються модулі, в яких будуть працювати фахівці Міграційної служби та ДФС. Ну а КПВВ "Золоте" чекає на своє відкриття ще з моменту його зведення в 2017 р. Аналогічно прогрес у зведенні пунктів пропуску в районі і Щастя, і Золотого зі свого боку показала і "влада ЛНР". Коротше кажучи, все нібито рухається до благополучного фіналу, однак є ще одна, крім зазначеної вище глобальної проблеми з безпекою на всій лінії зіткнення, заковика.

Вся справа в тому, що єдиний існуючий з ОРЛО КПВВ в Станиці Луганській зараз фактично не працює — там минулого тижня продовжили припинення пропуску громадян до 16 листопада через поширення коронавірусу на окупованій території Луганщини. Тому у зв'язку з, м'яко кажучи, складною епідеміологічною ситуацією в Луганську і околицях виникає логічне запитання — а навіщо взагалі увесь цей сир-бор з новими пунктами пропуску в Щасті і Золотому, якщо станичанський КПВВ все одно на карантині? Чи там якийсь особливий COVID-осередок, що радикально відрізняється від локацій вище по Сіверському Донцю?