Прострочення ультиматуму. Чому Пушилін переніс обстріл позицій ЗСУ на понеділок

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Погрози виявилися пустими

Ключовим днем тижня, що минає, на донбаському фронті обіцяло стати 3 вересня, коли рівно о 22:00 минав термін грізного ультиматуму, поставленого офіційному Києву ватажком російської окупаційної адміністрації в ОРДО Пушиліним. Нагадаємо, донецька маріонетка Кремля зажадала від української армії "повернути позиційне розташування військ і укріплень до стану на 22 липня 2020 р.", інакше погрожувала "видати відповідний наказ для підрозділів "народної міліції" на знищення траншей і укриттів ЗСУ".

Однак заданий час ікс настав, але ніякого виконання пушилінських загроз не спостерігалося. Більш того, як повідомили в штабі ООС вранці 4 вересня, і за попередню добу, і з початку нової доби по всій лінії фронту зберігалася цілковита тиша. Тобто з боку 1-го і 2-го армійських корпусів ВС РФ, закамуфльованих відповідно під "народну міліцію ДНР" і "народну міліцію ЛНР", не прозвучало жодного не те що обстрілу, а навіть одиночного пострілу. Мабуть, окупанти своїм підрозділам строго заборонили будь-які "пустощі" зі зброєю, які можна було б хоч якось повʼязати з ультиматумом Пушиліна.

Останній, між іншим, також зберігав з цього приводу мовчання. Ніби не він, Пушилін, 28 серпня обіцяв зрівняти українські позиції з землею поблизу населеного пункту Шуми і на ділянці розведення сил і засобів №3 в районі Петровського. Причому всі дні до і після 3 вересня донецький гауляйтер замість хоч якоїсь згадки про свої останні погрози то почав говорити, що "призов до "народної міліції" рано чи пізно відбудеться", але не цього року, то ділитися планами "відкриття кордону між ДНР і ЛНР найближчим часом". Інакше кажучи, просто зʼїхав з теми, забиваючи місцеві пропагандистські ресурси відвертим інформаційним сміттям власного виготовлення.

Анекдотичний апгрейд "бойового меседжу"

Утім, довго грати в мовчанку про прострочений ультиматум йому все-таки не вдалося. В результаті суботнього ранку, 5 вересня, він таки видав на-гора свій апгрейд "бойового меседжу", що викликав раніше напад іронії навіть в колаборантських колах.

"Офіційно заявляю, що, відповідно до пункту "е" додаткових заходів, мною прийнято рішення видати наказ про відкриття вогню по незаконно зведених інженерних спорудах в районі населеного пункту Шуми (600 м на північний схід від населеного пункту Шуми — район обладнаних українських позицій з центром з координатами 48 градусів 22 хвилини 57 секунд північної широти і 37 градусів 56 хвилин 55 секунд східної довготи)", — знову войовничо заявив Пушилін, правда, чомусь "забувши" про власні аналогічних погрози щодо позицій ЗСУ в районі Петровського.

Причому, що найцікавіше, тут-таки додав: "Закликаю українську сторону з 8 години 7 вересня 2020 року забезпечити відсутність особового складу в зазначеному районі. Нам не потрібні людські жертви. Нам не потрібен зрив перемирʼя. Ми хочемо тільки дотримання досягнутих домовленостей". Тому все це стало скидатися на анекдотичні "останні китайські попередження". Це коли уряд КНР постійно вимагав від США припинити свою військову присутність у водному і повітряному просторі біля некомуністичного Тайваню (з 1958 по 1964 рр. таких пронумерованих "останніх попереджень" Пекіна налічувалося понад 900), але ніяких реальних наслідків китайські погрози не несли, і Вашингтон усі їх благополучно ігнорував.

ТКГ-істерики ні про що

Як і слід було очікувати, Кремль спробував було використати пушилінський ультиматум для посилення своєї переговорної позиції в рамках мінського формату і онлайн-посиденьок Тристоронньої контактної групи, які відбулися 1 та 2 вересня. Так, за словами заступника командувача ООС Богдана Бондаря, на засіданні робочої підгрупи з питань безпеки ТКГ поточна ситуація в районі Шумів дійсно обговорювалася, але українська сторона чітко заявила, що наші позиції по всій лінії фронту нікуди не зсувалися після прийняття додаткового комплексу заходів з припинення вогню. Тому будь-які заяви Пушиліна про укріплення нових позицій ЗСУ є просто фейковими.

В результаті засідання даної підгрупи завершилося "досягненням загального розуміння" (саме таке формулювання прозвучала в підсумковій заяві спецпредставника голови ОБСЄ в Україні Хайді Грау) за проєктом "Рамкового рішення з протимінної діяльності", а також щодо нових ділянок розмінування і розведення сил. І це дозволило Офісу президента Володимира Зеленського бадьоро відрапортувати, що ТКГ на останніх переговорах домовилася про 19 ділянок розмінування і чотири ділянки розведення сил. Однак цю інформацію швиденько спростувала в російських ЗМІ "глава МЗС ДНР" Никонорова: "В черговий раз повторюємо: ніякого узгодження проєктів документів, що стосуються протимінної діяльності та розведення сил і засобів, на минулому засіданні досягнуто не було". Простіше кажучи, переговори щодо цього питання були ні про що, і всі залишилися при своїх.

Ну а засідання політичної підгрупи ТКГ взагалі закінчилося на дві години швидше, ніж зазвичай, цей процес представник окремих районів Донецької області в українській делегації, журналіст Сергій Гармаш назвав "розмовою з автовідповідачем". Його ж колега Денис Казанський поділився додатковими подробицями поведінки свого шефа, глави української делегації в ТКГ: "Леоніда Кравчука сьогодні було прямо не впізнати — повна протилежність тому образу, який ми спостерігаємо в публічному спілкуванні. З Гризловим він спілкувався досить жорстко, і в результаті довів російського представника до нападу. Ніколи раніше не бачив Гризлова в такому стані — той від злості навіть від відеозвʼязку відключався". І на такій "мажорній" ноті сторони розійшлися — до наступної відеоконференції ТКГ, запланованої на 16 вересня.