Свято в клітці. Які новорічні "сюрпризи" чекають жителів ОРДЛО

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Свято в клітці

Увесь минулий тиждень жителів окупованих частин Донеччини і Луганщини традиційно турбувало питання, як зустріти Новий рік при дуже маленьких зарплатах і асортименті продуктів, що не відрізняється різноманітністю і дешевизною, на місцевих ринках і в магазинах. Ну і куди саме прогулятися на самі новорічні та різдвяні свята, добре що російські окупаційні адміністрації і в Донецьку, і в Луганську скасували комендантську годину з 31 грудня (в ОРЛО взагалі з 23:00 30 грудня) по 10 січня.

І ось тут-то виникла серйозна проблемка, як і рік тому, — ненависну комендантську годину хоч і буде скасовано, але місцеві поліцаї все одно нишпоритимуть вулицями з перевірками документів у перехожих в пошуках уявних "укродиверсантів". І це, так би мовити, "посилене патрулювання" може закінчитися великою неприємністю для людей, у яких у наявності не буде російського паспорта або "паспорта" квазіреспублік, а тільки український. Таких жертв, як повідав "замміністра МВС ДНР" Тареєв, вважатимуть підозрілими, чию особу зможуть встановити лише в найближчій вʼязниці зі зняттям відбитків пальців.

"На сьогодні відсутні зразки для проведення порівняльного дослідження виданих на території України паспортів. У звʼязку з цим співробітники МВС ДНР не мають можливості визначити легітимність зазначеного документа і встановити особу власника", — додав Тареєв. Тобто всім стало зрозуміло, що вся ця "процедура" є банальною акцією залякування народу. І що без діла вештатися явно не варто, а краще відсидітися вдома. Тим більше що якщо ти не "їхтамнет", чекіст, поліцай або хоч і цивільний, але колаборант або його близький родич, то зазвичай є володарем тільки українського паспорта.

До речі, минулорічний "тариф" на звільнення від проведення часу в дільниці був 1 тис. руб. (380 грн). Але не у всіх була в наявності навіть така сума, тому мінімум кілька годин в "поліції" геть позбавляли тих, кому так не пощастило, святкового настрою. Ще крутіше було з облавою місцевих "даішників" на автомобілі з українськими номерами, які не тільки штрафували, але навіть конфісковували. А "святковий тариф" у "даішників" взагалі злетів до небес.

Після обміну — в тюрму

На тижні, що минає, стало остаточно зрозуміло, що передноворічного обміну утримуваними особами, як це регулярно траплялося останні роки, цього разу не буде. Окупаційній "владі", мовляв, не прийшли з Києва відповідні списки на обмін, хоча відправлені вони їм були більш ніж заздалегідь. Таким чином, цілий ряд українських заручників окупантів не зможуть відсвяткувати нинішні Новий рік і Різдво в колі своїх сімей. Це, до речі, стосується і тих бойовиків і інших сепаратистів, які з українських тюрем могли б перебратися в ОРДЛО. Але їх долі, схоже, мало хвилюють тих, хто там "вирішує питання".

Більш того, як показав недавній випадок, що прибулі в окупацію за попередніми обмінами — під постійною підозрою у місцевих філій ФСБ РФ. Йдеться про свіже "засудження за шпигунство" Тараса Алексєєнка, якого обміняли ще три роки тому. А причина, мабуть, у тому, що луганським чекістам потрібно виконувати спущений Лубʼянкою "план по шпигунахм", а Алексєєнко, судячи з усього, просто потрапив під роздачу. Та й походження у нього "неправильне" — уродженець Київської області.

"Верховний суд ЛНР засудив закинутого в республіку в процесі обміну полоненими агента СБУ до 17 років позбавлення волі за шпигунство, підготовку теракту і незаконне поводження з вибуховими речовинами і боєприпасами. У грудні 2017 року в рамках обміну полоненими між республіками Донбасу і України агент СБУ під виглядом політвʼязня потрапив на територію ЛНР. За завданням СБУ Алексєєнко потрапив до лав народної міліції ЛНР, де збирав і передавав відомості про особовий склад і переміщення техніки, а також здійснював підготовку до проведення терористичного акту в місцях масового скупчення людей в Луганську", — відрапортували в "МГБ ЛНР". Хоча, як показує практика аналогічних "судів", у подібних "шпигунів СБУ" з бойовиків максимум, що знаходять вдома, — якісь давно приховані патрони з парочкою гранат. І особливо тиражувати в фарбах подібні "розслідування" люблять саме в ОРЛО.

Ідеологічний "батл"

А ось в ОРДО місцева ватяна публіка цілком поглинута обговоренням "ідеологічної доктрини Донбасу", яку нещодавно презентував особисто донецький гауляйтер Кремля Пушилін. "Сьогодні ми докладаємо зусиль, щоб відродити славу Донбасу як важливого, основного промислового центру Росії і створити всі умови для комфортної праці та підвищення добробуту наших жителів. Без цього ми не зможемо далі рухатися. Наші громадяни, наші сімʼї, друзі повинні жити гідно, з урахуванням тих труднощів, з якими ми зіткнулися", — пафосно презентував Пушилін свої "Нью-Васюки" ще в середині грудня на зустрічі з "представниками науки, культури, з громадськими діячами та журналістами".

Однак тепер топ-колаборант всієї ОРДО зізнався, що його доктрина під назвою "Русский Донбас", яка ставить собі за мету входження до складу Росії, далека від затвердження і "над її змістом ще повинні попрацювати вчені". Інакше кажучи, це не більше ніж фількіна грамота для відволікання уваги місцевої вати або в кращому разі прожект, на який, між іншим, дуже криво дивляться кремлівські куратори, які таки озираються на Мінські домовленості. Утім, розкручуванням власної "ідеологічної платформи" Пушилін миттєво нарвався на кпини від справжнього ідеолога сепаратизму Донбасу Пургіна — свого давнього візаві, якого Пушилін свого часу відверто підсидів у кріслі "спікера парламенту ДНР".

"Все ідеологічне загострення на сьомому році існування республіки, загалом, готувалося давно, і було зрозуміло, що рано чи пізно доведеться витягувати якісь козирі. Дуже складна гуманітарна ситуація, величезна кількість закритих шахт, втрата роботи, важке економічне становище — усе це породжує запит на відповіді, заради чого все це було — муки, війна", — так вклинився в ідеологічний "батл" Пургін. І одночасно потоптався по самому Пушиліну: той, мовляв, уже не є реальним "главою ДНР", тому давно ніхто не звертає уваги на те, що він говорить. "Заклики на тому поверсі, на якому вони вимовляються, в народі не чути. У кращому разі це буде закономірне, з дулею в кишені, абсолютно закономірне ставлення як до неминучої лажі і профанації", — поставив жирну крапку Пургін. І йому, зауважимо, за таку правду-матку при перебуванні безпосередньо в Донецьку нічого не було.