Відпрацьований матеріал. Коли на підвалі виявиться Гіркин, якому "соромно за Донбас"

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Знакове 11 лютого

На тижні, що минає в темі окупованій Росією частини українських Донецької і Луганської областей ключовим днем став четвер, 11 лютого, причому з трьох причин. По-перше, лише за одну добу на фронті загинули двоє українських армійців. Так, вранці в районі Зайцеве пострілом російського снайпера був смертельно поранений 36-річний воїн Олександр Глушко з 81-ї окремої аеромобільної бригади, а в той же вечір в результаті ворожого кулеметного вогню поблизу Новомихайлівка загинув 24-річний боєць 28-й ОМБр імені лицарів Зимового Походу Владислав Лященко.

А за кілька днів до цього на вибуховому пристрії підірвалися військовослужбовці цієї ж 28-ї бригади, двоє з яких — Назарій Поліщук і Олексій підвезені — позбулися життя. П'ять бойових смертей сил ООС тільки з початку лютого (тижнем раніше снайперська куля вбила Дмитра Власенко из 503-го окремого батальйону морської піхоти) і вісім — з початку року.

По-друге, 11 лютого подивитися, як в реальності російські окупанти не дотримуються на Донбасі хвалений "режим тиші", безпосередньо на лінію дотику спеціально прибув президент Володимир Зеленський з послами країн G7. І дипломати на власні очі переконалися, про що було сказано в офіційному повідомленні посольства США в Києві, "як російські снайпери і очолювані Росією сили намагаються спровокувати українських захисників". А послу Німеччини в Україні Анке Фельдгузен довелося констатувати, що через шість років з моменту початку переговорів у форматі "Мінськ-2" до настання миру тут ще дуже далеко: "Мені дуже шкода, що ми поки не встигли закінчити цю війну, і сьогодні ще один український солдат загинув від снайперського вогню на лінії зіткнення. Вічна пам'ять йому".

Нарвалися на "комплімент"

Ну а по-третє, в той же день відбулося засідання Ради безпеки ООН, скликаного за ініціативою Москви якраз з нагоди шостої річниці підписання Других мінських угод. Втім, російські дипломати лише нарвалися на спільну заяву колективного Заходу про "глибоку стурбованість присутністю російської військової техніки і військовослужбовців в непідконтрольних уряду районах України" і розповідь спецпредставника глави ОБСЄ в Тристоронньої контактній групі Хайді Грау про глухий кут будь-яких обговорень на зустрічах в ТКГ. А також на озвучування чіткої позиції нової американської адміністрації Джо Байдена.

"Росія повинна негайно зупинити агресію на сході України і припинити окупацію Криму. Ми закликаємо Росію вивести свої війська з України, припинити підтримку своїх маріонеток і інших озброєних груп, а також виконати всі зобов'язання, взяті на себе в рамках Мінських угод", — сказав від імені делегації США Рід Таккер. Нічого, в принципі, нового, проте з точки зору підтвердження Вашингтоном своєї позиції дана риторика дуже знакова. Тим більше що політичний координатор американської місії при ООН Родні Хантер доповнив свого колегу, заявивши, що протягом останнього року Кремль не тільки не зробив кроків щодо врегулювання конфлікту, але ще більше активізував зусилля по дестабілізації України і підриву її суверенітету.

Тим часом в Москві на закритій зустрічі Путіна з головними редакторами російських ЗМІ, що відбулася на минулому тижні в режимі відеоконференції, тема Донбасу також була присутня. Про що розповіли західним ЗМІ на умовах анонімності самі ж присутні на зустрічі її учасники. Присутні в п'яти окремих залах топ-пропагандисти слухали, не перебиваючи, переважно трактування кремлівським господарем ситуації, що склалася навколо опозиціонера Олексія Навального. А під завісу глава RT Маргарита Симоньян нібито прямо запитала у Путіна про те, чи планує Росія продовжувати підтримувати самопроголошені "республіки" на сході України. І єдине, чого домоглася, так це короткої путінської обіцянки, що "Донбас не кинуть".

Доля відпрацьованого матеріалу

До речі, приклади того, як "російські своїх не кидають", стали з'являтися останнім часом досить часто, коли ті, що повернулися з ОРДЛО на російські простори покалічені "добровольці", живуть як жебраки, і це — щасливчики в прямому розумінні цього слова. Адже інші іхтамнети, невідомі нікому, крім своїх родичів, гниють на підвалах в окупованих Донецьку, Луганську і околицях, а їм компанію складають, навпаки, відомі на весь "русскій мір" персонажі. Як той же громадянин РФ Роман Манекін, який приїхав в ОРДО ще в 2014-му для пропагандистського прославлення донбаського варіанту "російської весни", але під кінець 2020-го опинився в катівнях "МГБ ДНР" за звинуваченням у "співпраці з агентом українських спецслужб". І все тому, що в своєму чадному блогері цей ідейний російський імперіаліст став дозволяти собі зайве, критикуючи місцевих гауляйтеров.

Весь тиждень про долю відпрацьованого матеріалу, яким є Манекін, надходила досить суперечлива інформація. Спочатку в ватяних соцмережах пішла хвиля, що, мовляв, його труп з виколотими очима знайдений в Будьонівському районі Донецька на пустирі. До речі, подібним чином "ховали" Манекіна ще в 2017-му, хоча він тоді всього лише відбувся деякими каліцтвами після тортур чекістів. Так що більш правдоподібною здається версія, що горе-пропагандист все ще живий і перебуває в новенькому СІЗО "МГБ ДНР", розташованому на території колонії №97 в Макіївці, правда, в спотвореному вигляді — тамтешні майстри тортур своїм ремеслом володіють досконало. Одним словом, в кращому випадку Манекіна тепер чекає тихе і багаторічне зализування ран десь в РФ, а в гіршому — безіменна могила в донецьких степах.

До речі, ще один любитель красного слівця, відомий військовий злочинець Гіркин на прізвисько Стрільців напередодні розійшовся настільки, що став говорити про свій сором: "Так, мені соромно за Донбас, за те, що там відбувається. Мені реально соромно, не тому, що я в цьому винен. Мені соромно за всіх нас, ну і, напевно, за себе теж соромно". А на репліку співрозмовника, так чого ж він, такий всепропальщік, не рветься назад в ОРДЛО, відреагував досить логічно: "Максимум, що я зможу зробити на Донбасі, це потрапити на підвал". Тому, сидячи в теплій московській квартирі і продовжуючи ходити на маргінальні гонорові ефіри, Гіркин не втомлюється себе тішити надією, що поки не перейшов в категорію відпрацьованого матеріалу.