Путін не ввів. Що буде з ОРДЛО без російських військ біля кордонів України

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Надії ватників живили

Від істеричного шапкозакидування до сумної розгубленості. Така стрімка психологічна еволюція спостерігалася в "русскомирских" умах у всьому світі протягом лише декількох днів. І, звичайно, в усьому винен особисто Путін, який 21 квітня у своєму посланні до Ради Федерації РФ жодного разу не згадав слово "Донбас", не кажучи вже про абревіатури ДНР і ЛНР. Зате присвятив свій виступ в основному внутрішньоросійському порядку денному переважно соціально-економічного порядку, тим самим показавши, що на даний момент порожній російський холодильник подарував Україні деякий час для підготовки до масштабної військової ескалації в російсько-українській війні.

А починався тиждень, що минає, для російських окупаційних адміністрацій в Донецьку і Луганську, як і попередній, продовженням нагнітання глобальної істерії. Наприклад, кремлівський гауляйтер в ОРДО Пушилін 19 квітня привселюдно урочисто оголосив, що "влада ДНР" у разі потреби може офіційно звернутися по допомогу до Росії.

20 квітня балакучий засновник банди "Схід" Ходаковський, пояснюючи російському пропагандисту-гереушнику Котьонку, що прибув в донецькі околиці, своє бачення диспозиції в разі атаки ЗСУ, закликав жителів не розслаблятися, тримати поруч "тривожні валізки" і в момент наступу української армії ховатися в кінотеатрах, на залізничному вокзалі і в "будь-яких будівлях з товстими стінами". Нарешті, відомий військовий злочинець Гіркін на прізвисько Стрєлков зі свого російського далека видав весь стратегічний план Кремля: "Єдина можливість для Росії закінчити конфлікт — це розгромити Україну, відібрати у неї Харків, Дніпропетровськ, Маріуполь та Одесу".

І ось прийшло розчарування

Але, повторимося, все це було сказано до послання Путіна, яке, як вважають військові експерти, було сигналом на окуповані території, щоб там якимось чином не спробували знайти прихований сенс у його словах, який привів би до якихось зайвих ініціатив і дій. Коли ж 22 квітня міністр оборони РФ Сергій Шойгу, спостерігаючи за "раптовою перевіркою військ" в окупованому Криму, наказав російському Генштабу, командувачам військами Західного і Південного оперативних командувань та ПДВ "спланувати і приступити з 23 квітня до повернення військ у пункти постійної дислокації", бойове ватництво взагалі зажурилося.

Російські топпропагандисти почали строчити у своїх телеграмах, що, мовляв, "чутки про визнання Путіним 21 квітня днем незалежності ЛДНР були ворожим інформаційним вкиданням, щоб отримати ефект обманутого очікування". Гіркін ж підхопився зі свого дивана з криками: "Я не розумію, як можна було стягувати війська до кордонів у таких кількостях і нічого потім не зробити, навіщо? Це виглядає дивно і нерозумно з однієї простої причини, тому що шановні українські партнери Путіна не припинять провокації і не припинять підготовку до війни. Відводити війська до того, як вони відведуть свої з Донбасу, це як мінімум нерозумно, як максимум — може означати підготовку до здачі Донбасу".

А донецький телеграм-канал "Вільнодумець" поділився цікавим інсайдом про настрої, що панують в рядах високопоставлених їхтамнетів в ОРДЛО після останнього путінського привіту і алаверди від Шойгу. "Щось екстраординарне відбулося в Кремлі у верхніх ешелонах влади Росії. Путін був не самим собою. Таким слабким він ще ніколи не виглядав. Хтось — США, НАТО чи хтось інший, — найімовірніше, в ультимативній формі поставив Путіна в жорсткі умови щодо військових дій. Повинні були бути інші сценарії, нехай м'якші, але інші", — так там процитували одного неназваного російського військового куратора, що знаходиться у "відрядженні" в окупованому Донецьку. І єдина надія окупантів тепер на те, що всі ці слова Шойгу про відведення військ з анексованого Росією Криму та від російсько-українського кордону на ділі виявляться звичайним блефом.

Відмазки, щоб відвернути увагу

Тут довелося підключитися до інформаційної війни між Москвою і Києвом кремлівському тролю найвищого рангу, а саме заступнику голови путінської адміністрації і кремлівському куратору ОРДЛО Дмитру Козаку. Добре, що відмінний привід для взаємного тролінгу подарував президент Володимир Зеленський, який 20 квітня запропонував Путіну зустрітися "в будь-якій точці українського Донбасу, де йде війна". У відповідь вже 22 квітня господар Кремля запросив Зеленського до Москви "у будь-який зручний для нього час", але водночас заявив наступне: "Якщо йдеться про обговорення проблем Донбасу, то насамперед керівництво України повинно зустрічатися з керівниками республік ЛНР і ДНР, а потім вирішувати проблеми з представниками третіх країн, якою є Росія".

А вже 23 квітня російське державне інформагентство "РИА Новости" процитувало лист Козака, адресований політичним радникам лідерів країн "нормандської четвірки", в якому той забажав зустрітися з колегами з України, Німеччини та Франції вже наступного тижня, правда, з одним нюансом. "Сподіваюся на конструктивне, відкрите і чесне обговорення проектів рішень з поточних (перемир'я) і стратегічних питань реалізації Мінських угод, що знаходяться на столі переговорів, вже найближчим часом (не пізніше 27 квітня). Підтверджую свою пропозицію про можливість проведення таких переговорів безпосередньо в зоні конфлікту з участю представників України та окремих районів Донецької та Луганської областей", — написав у своєму листі Козак.

Тобто захотілося "прямих переговорів з ОРДЛО" вже не просто для Києва, а й узагалі в нормандському форматі, щоб вийшла така собі "нормандська шістка". Зрозуміло, що далі нудного тролінгу справа не пішла — наприклад, в Берліні категорично відмовилися коментувати цю пропозицію Козака, дипломатично пославшись на те, що "ми (німецький уряд. — "ДС") принципово не коментуємо будь-які переговори або зустрічі на робочому рівні відомства канцлера". Однак російська пропаганда різко почала називати це якимось "проривом по Донбасу", що виглядає досить-таки дурною відмазкою для внутрішньоросійської аудиторії і любителів "русского мира" в ОРДЛО, що приєдналися до них. Адже вони зараз перебувають у повній розгубленості від самого факту, що Путін нібито збирався, але не ввів.