Нагорода партквитком. Навіщо Пасічника та Пушиліна зробили "єдиноросами"

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

"Червона лінія" колективного Заходу

Минулого тижня обговорення актуального російського брязкання зброєю на кордоні з Україною досягло свого апогею, ставши магістральною темою як зустрічі в Ризі міністрів закордонних справ країн НАТО, так і засідання Ради глав МЗС країн ОБСЄ у Стокгольмі. Але якщо стокгольмське рандеву 2 грудня запам'яталося спробою колективного Заходу донести через російського міністра Лаврова його шефу Путіну, чого коштуватиме Кремлю нова військова агресія Росії проти України, то на ризькому саміті 30 листопада – 1 грудня, куди керівники зовнішньополітичних відомств Альянсу запросили Дмитра Кулебу, були вироблені чіткі сигнали Кремлю. Вони позначили загрозу повномасштабного вторгнення РФ на українському напрямку тією "червоною лінією", за якою буде серйозне оновлення санкційного режиму країн НАТО проти Росії.

"Ми представляємо 50% світового ВВП, і, звичайно, важливо, коли союзники обговорюють використання економічних санкцій проти Росії. І ми бачимо готовність застосувати такі санкції", — акуратно підсумував міністерські дебати з цього приводу генсек НАТО Єнс Столтенберг. Його доповнив держсекретар США Ентоні Блінкен: "Ми готові змусити Росію заплатити високу ціну за подальшу агресію проти України. Ми чітко дали зрозуміти Кремлю, що рішуче реагуватимемо, у тому числі через ряд економічних заходів, від яких ми утримувалися в минулому".

При цьому в Ризі навіть дискутувалась можливість розквартування поблизу українсько-російського кордону військового контингенту з деяких країн НАТО, щоб військове вторгнення РФ в Україну могло розглядатися як напад на військових держави — члена Альянсу. Поки що така пропозиція подається як ідея, але раніше подібна ніколи не обговорювалася на такому високому військово-політичному рівні. Нарешті, ризька відповідь Путіну на його "червону лінію" щодо розширення інфраструктури НАТО на схід була однозначною – питання української євроатлантичної інтеграції вирішувати Україні та 30 натовським країнам, Росія до яких не належить. І вже 3 грудня у темі "червоних ліній" жирну крапку поставив президент США Джо Байден: "Ми знаємо про дії Росії вже давно, і я чекаю, що ми проведемо довгу дискусію з Путіним. Я не приймаю нічиїх "червоних ліній".

Свіжі дані про кремлівські плани

Також у п'ятницю глава Білого дому заявив журналістам у Вашингтоні, що готує, на його думку, найбільш всеосяжний та значний набір ініціатив, щоб не допустити реалізацію планів Кремля щодо військового вторгнення на територію України. Байден також повідомив про перебування з цього питання у постійному контакті із союзниками в Європі та Україні через держсекретаря США Блінкена та своїх радників. А за лічені години практично одночасно вийшли публікації в американському The Washington Post і німецькому Bild, присвячені свіжим даним американської розвідки про підготовку Росією масштабної військової операції біля наших кордонів.

"Російські плани передбачають військовий наступ на Україну вже на початку 2022 року з масштабом сил, що вдвічі перевищує той, який ми бачили минулої весни під час раптових навчань Росії біля кордонів України. Плани включають широке пересування 100 батальйонних тактичних груп чисельністю близько 175 тисяч людина, а також бронетехніку та артилерію", — сказав The Washington Post на умовах анонімності офіційний представник адміністрації президента США. Видання також опублікувало документ американської розвідки з супутниковими фото та картою зосередження російських військ у Ростовській, Воронезькій, Смоленській областях РФ та в окупованому Криму. Згідно з документом, наразі там вже розгорнуто 50 бойових тактичних груп чисельністю 70 тис. разом із "новоприбулими" танками та артилерійськими установками.

Щодо статті в Bild, то в ній, ґрунтуючись на оцінках високопосадовців НАТО та служб безпеки низки західних країн, докладно описано "програму-максимум" Кремля щодо одночасного вторгнення в Україну в січні-лютому 2022 року з північного Криму, зі сходу через ОРДЛО, з північного сходу та з півночі (зокрема з території Білорусі). При цьому Росією під час такої операції, розбитої на три етапи, планується використання балістичних ракет та авіації, а також десантування російських військовослужбовців з повітря та з моря, що має призвести до захоплення двох третин території країни, включаючи Харків, Полтаву, Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Одесу та Київ. Ці плани, за словами одного з неназваних Bild офіцерів, "лежать у ящику, а Путін ще не вирішив, чи будуть вони реалізовані".

До речі, на цьому апокаліптичному фоні розпочалася нова хвиля масового виїзду мешканців окупованих районів Донецької та Луганської областей до Росії. Як показало недавнє інтерв'ювання співробітниками "Східної правозахисної групи" населення ОРДЛО, зараз донецькі та луганські трудові мігранти, які вже працюють у РФ, активно намагаються забрати до себе сім'ї, оскільки побоюються відновлення повномасштабних військових дій. І особливо масово виїжджають жителі тих населених пунктів окупованого Донбасу, які розташовані близько до лінії розмежування.

Нові "єдинороси" Пасічник та Пушилін

Тим часом, 4 грудня в Москві пройшов третій етап XX з'їзду путінської партії влади "Єдина Росія", де на урочистій церемонії перед відкриттям партійний лідер та екс-прем'єр РФ Медведєв вручив партквитки окремим главам російських регіонів та депутатам Держдуми. Проте головною фішкою цього церемоніалу стало отримання нових членських квитків "Єдиної Росії" з ведмедівських рук ватажками російських окупаційних адміністрацій у Донецьку та Луганську Пушиліним та Пасічником.

Примітно, що луганський гауляйтер Кремля отримав минулого тижня заповітну скоринку "єдиноросів" навіть двічі — 30 листопада в Луганську Пасічнику та іншим місцевим колаборантам дрібніше не менш урочисто вручав партквитки "ЄР" нинішній депутат Держдуми і колишній отаман "Всевеликого війська донського" Водолацький. Що, принаймні, говорить про давню підготовку до залучення вождів ОРДЛО в російську вищу політичну касту, а не про експромт на з'їзді партії Путіна у вигляді своєрідної відповіді на нинішній тиск на Росію з боку колективного Заходу.

Тим більше що реакція російського МЗС вустами Захарової на вищезгадані статті в The Washington Post і Bild не забарилася. Вже 4 грудня вона звично викарбувала наступне: "Штати проводять спецоперацію з нагнітання обстановки навколо України з переведенням відповідальності на Росію. У принципі нічого нового — класична західна тактика. Вражає лише масштаб нахабства та брехні". Натомість ніхто з російських верховних чиновників або хоча б їхніх рупорів так і не прокоментував нову партійність Пушилина та Пасічника, що йде як мінімум урозріз із дотриманням Москвою зобов'язань за тими ж мінськими домовленостями.

Ну а відповідь на запитання, навіщо топ-колаборантів із ОРДЛО зробили "єдиноросами", лежить на поверхні. Це, перш за все, нагорода за заслуги перед "російським світом", що дозволяє Пасічнику та Пушиліну у разі чого продовжити свою чиновницьку кар'єру десь у РФ не з нуля, а перебуваючи в елітних списках російського політикуму. Ну а бонусом йде пропагандистський ефект від скоєного для очікуваних якнайшвидшої інтеграції окупованих районів українського Донбасу в Росію – мовляв, почали інтегруватися "вершки", а там і до "корінців глибинного народу" може дійтись.