Розбрід і хитання. Навіщо Гіркін раптом згадав про Захарченка і Гіві

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Кримське закулісся Пушиліна

Весь тиждень, що минає, ватажок російської окупаційної адміністрації в ОРДО Пушилін перебував не у себе в окупованому Донецьку, а в анексованому Росією українському Криму, звідки практично безупинно продукував зловісні заяви і інші послання з погрозами. Почав він з пафосних оповідань російському пропагандистському каналу "Росія 1", що, мовляв, "нам потрібна вся Новоросія", обнадіяв всіх адептів "руского міра" фразою "ми — росіяни, тому що захищаємо свою землю, але тоді нас вже не влаштують адміністративні одиниці, ми підемо звільняти інші регіони, де процвітає несправедливість по відношенню до росіян".

Далі більше. Надихнувшись відвідуванням заповідника "Херсонес Таврійський" і колаборантським покладанням квітів до сімферопольського пам'ятника Богдану Хмельницькому "з нагоди 367-ї річниці Переяславської ради", Пушилін видав РІА "Новини" на-гора обіцянку провести ще раз в окупованих районах Донеччини "референдум про самовизначення території", маючи на увазі ідею приєднання ОРДО до Росії. Втім, будь-якої публічної реакції офіційної Москви на свою пропозицію "знову задіяти механізм прямої демократії" він не дочекався, і ось чому.

Останній кримський вояж Пушиліна носив не тільки і не стільки пропагандистський характер, скільки супроводжувався цілим рядом таємних зустрічей донецького гауляйтера Кремля зі своїми московськими кураторами. Однак подробиці цих бесід тут же були злиті в інтернет анонімними джерелами — чи то кримськими, чи то донецькими, чи то й тими, і іншими разом узятими, що не настільки принципово. Зате важливі конкретні деталі кримського закулісся Пушиліна, яке явно його не порадувало.

Адже він активно випрошував у москвичів грошей "на розвиток ДНР", але представник уряду РФ спустив прохача на грішну землю: "Потрібно поки орієнтуватися на власні ресурси, сили і можливості, треба ще потерпіти". Що ж стосується пушилінського прожекту нового "референдуму", то йому прямо сказали, що "такі питання можна вирішити лише на самому верху", порадивши сконцентруватися на проведенні банального "громадського опитування про проблеми, настрої і бажання регіону".

ТКГ-фокуси Козака

Тим часом при відсутності Пушиліна в рідних донецьких пенатах його бойову подругу і за сумісництвом "главу МЗС ДНР" Никонорову викликали в похмуру будівлю в Донецьку (колишнє управління СБУ в області), де нині розквартировані місцеві філії російських ГРУ і ФСБ. Компанію їй склала "омбудсмен ДНР" Морозова, але викликали їх не на допит, а на секретну відеоаудієнцію з головним кремлівським куратором окупованого Донбасу — заступником голови путінської адміністрації Козаком. Втім, про характер розмови колаборантки відразу ж розбовтали своєму оточенню, а те — "по секрету всьому світу": Козак в жорсткій формі зажадав від них припинити будь-які дії, заяви, коментарі або навіть невинні трактування стосовно запланованих заходів, конкретних кроків і домовленостей, досягнутих або обговорюваних в рамках Тристоронньої контактної групи.

Навіщо це раптом знадобилося, стало зрозуміло вже 21 січня, коли на арену ТКГ-цирку вийшов сам Козак, вперше взявши участь в подібних відеопосиденьках. Тобто наступним етапом такого максимального підвищення рівня переговорів в мінському форматі могла бути хіба що персональна участь Путіна в засіданні ТКГ, але той, скоріше, знайде собі іншого куратора ОРДЛО (наприклад, той же Сурков давно чекає свого повернення до даної діяльності), ніж піде на це. А ось раптова поява на екранах переговірників Козака, за свідченням представника української делегації Дениса Казанського, який безцеремонно відсунув з кадру керівника делегації РФ в ТКГ Гризлова, яскраво свідчить про путінське невдоволення "мінським" станом речей, який вимагав, мабуть, від Козака зробити в цьому тупиковому процесі свій фірмовий кавалерійський наскок.

Однак нічого надприродного не сталося — головний куратор Кремля, хоч і роздратовано і емоційно, але абсолютно безрезультатно схиляв Леоніда Кравчука та інших учасників засідання від офіційного Києва визнати маріонеткові квазіреспубліки стороною переговорів і обговорювати з ними запропоновану ними ж "дорожню карту врегулювання конфлікту". Одним словом, наскок Козака чекав цілковитий провал, при цьому дана подія показала всьому цивілізованому світу один важливий момент — в питанні окупації частини українського Донбасу всі маски Росією скинуті, і всім наочно видно, від кого реально залежить будь-яке просування до миру. І це ще раз підтвердив наступний день, 22 січня, коли в режимі відеоконференції повинні були продовжити свою зустріч політичні радники лідерів країн "нормандської четвірки" (від Росії, нагадаємо, таким є вищезгаданий Козак), але вона виявилася знову перенесеною, тепер на 27 січня, і не факт, що і тоді відбудеться.

Правда-матка від Гіркіна

Про те, що горезвісні кремлівські вежі не виробили єдину актуальну тактику поведінки на українському напрямку, а, навпаки, в цьому питанні панують абсолютні розбрід і хитання, кажуть безперервні спічі відомого військового злочинця Гіркіна на прізвисько Стрєлков. Інакше йому давно б не дозволяли регулярно рубати правду-матку, а просто прикрили рот — способів для цього і у ГРУ, і у ФСБ більш ніж достатньо.

Ось і на минулому тижні Гіркін-Стрєлков попрацював в цьому ключі на славу, оперативно охарактеризувавши "мутними іграми" ідею Пушиліна провести в ОРДО новий "референдум". "Мета — "розгойдати ситуацію", спровокувавши влади України і РФ на загострення. Пушиліну дали команду ще раз "налякати шанованих партнерів". Типу: "ось як ща-а-аас проведуть референдум, а ми його я-а-а-ак визнаємо! І покажемо вам "кузькіну мать", — написав він у себе на сторінці "ВКонтакте", додавши, що все це — не більше ніж порожні слова, оскільки Росія не готова на рішучі дії на Донбасі і пропонує щось лише "з метою тупо протягнути час в надії на авось".

В іншому ж своєму одкровенні на YouTube Гіркін змусив стогнати все світове ватничество з приводу вельми схожої на правду історії їхніх кумирів — Захарченка і Гіві, яких, на його погляд, вбили свої ж через шкідливі звички. "Там громадянин Гіві дуже зловживав важкими наркотиками. У цьому стані творив такі речі, про які я не хочу говорити. А Захарченко не був ні вождем, ні командиром, який не мав ні інтелектуальних даних, ні морального обличчя. Він дуже міцно пив". Ну а дошкульні гіркінівські фрази типу "На Донбас навіть не пекло принесли. Пекло в прифронтовій зоні. Там щось відбувається: горить, чорти бігають. А ось тут — це безнадійна, смердюча, брудна клоака" вже розхапали на цитати, перш за все на російських просторах. Що, між іншим, свідчить багато про що.