Курченко на Юрченко. Що означає зміна керуючого промисловістю ОРДЛО

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Пушилін і Пасічник заявляють

На тижні, що минає з захопленої Росією території українських Донецької і Луганської областей прийшла одна важлива звістка — московські куратори ОРДЛО фіналізували процес великого переділу, що стартував ще півроку тому, в сфері управління головними металургійними активами окупованого Донбасу. Причому повідомлено про цю гучну подію було в спільній заяві від 11 червня ватажків російських окупаційних адміністрацій в Донецьку і Луганську Пушиліна і Пасічника. А такі їхні виступи дуетом, підкреслимо, бувають нечасто.

"В даний час завершені переговори з представниками інвестиційної групи, яка забезпечить фінансування і розвиток металургійних і коксохімічних підприємств, що знаходяться в управлінні ЗАТ "Внешторгсервіс". Основною умовою досягнутих домовленостей є погашення всіх накопичених підприємствами боргів і в першу чергу — по заробітній платі", — бадьоро відрапортували обидва гауляйтера Кремля. Очевидно, що головним завданням даної заяви було зниження соціальної напруженості в трудових колективах металургів ОРДЛО, які або вже страйкують, або перебувають в передстрайковому стані.

При цьому багатьох цікавило питання, чи означає це кінець промислової монополії в окупації легендарної південноосетинської корпорації "Внешторгсервіс" ("ВТС"), володіння якої прийнято приписувати Сергію Курченко. Особливо інтригував той факт, чи дійсно Путін усунув від ОРДЛО-потоків одного свого старого друга. Адже фактичним власником "ВТС" є аж ніяк не збіглий младоолігарх Януковича — він всі останні роки успішно грав звичну роль зіц-голови. А реальним бенефіціаром "Внешторгсервіса" відпочатку виступав тандем генералів ФСБ, які живуть по сусідству (їхні маєтки розділяє місцева річка з характерною назвою Злодєйка) в підмосковному дачному селищі Акулініно, геть закритому від зайвих очей. Йдеться про луб'янського куратора ОРДЛО, генерал-полковника Сергія Беседу і про вічного керівника збройової держкорпорації "Ростех", також генерал-полковника ФСБ Сергія Чемезова. Про того самого Чемезова, з яким Путін жив в одному під'їзді в 1980-х під час їхньої спільної праці в НДР в дрезденської резидентурі КДБ СРСР, після чого десятиліттями вони були не розлий вода.

Розжалування Курченка

Досить швидко надбанням громадськості став окремий звіт із закритої наради, що відбулася 7 червня в російському Ростові-на-Дону. Якраз в цьому засіданні і брали участь Пушилін з Пасічником, а також директори всіх так званих "філій" ЗАТ "ВТС" ("філії" — це конкретні промислові підприємства в ОРДЛО, віджаті у законних власників в 2017 році, їх кілька десятків). Головував же на ньому заступник міністра економічного розвитку РФ Сергій Назаров, який ось уже понад шість останніх років очолює російську "Міжвідомчу комісію з надання гуманітарної підтримки постраждалим територіям південно-східних районів Донецької та Луганської областей України".

Так ось, Назаров повідомив присутнім, що, по-перше, ЗАТ "ВТС" зберігається в існуючому вигляді, за винятком двох "філій" — Харцизького трубного заводу і Докучаєвського флюсо-доломітного комбінату, які передаються "під управління ДНР" (мабуть, відновлювати там вже зовсім нічого). По-друге, при збереженні юридичної особи ЗАТ "ВТС" для підприємств під його управлінням "в довгостроковій перспективі (2 роки) планується відновлення обладнання до стану 2017 року" (чи то пак до моменту їх віджимання).

Ну а, по-третє, "оператор в особі ТОВ "Компанія "Газ-Альянс" (підконтрольна Курченко — "ДС") відсторонений від управління підприємствами, управління передано новій особі — Юрченку Є. В. "Дана особа була представлена Назаровим особисто на цій ростовській нараді, а 11 червня "прес-служба глави ДНР" розповсюдила повідомлення: "Рішення проблем, що накопичилися, економічних проблем на підприємствах ДНР візьме на себе російський підприємець Євген Юрченко. Залучення крупного інвестора з Росії з луганським корінням є рішенням Дениса Пушиліна".

Чиїх буде Юрченко

Ясна річ, що в реальності Пушилін до приходу в ОРДЛО Юрченка не має ні найменшого відношення. Від слова зовсім. Підручні донецького гауляйтера також набрехали і про те, що "інвестор з Росії з луганським корінням", бо 53-річний Юрченко народився в російському Воронежі, закінчив Воронезький держуніверситет і служив у прикордонних військах на кордоні СРСР з Афганістаном, де був поранений і, мабуть, виявився успішно завербованим КДБ/ФСБ.

Після чого зробив карколомну кар'єру гебіста-зв'язківця, дослужившись до крісла гендиректора російської держкорпорації "Связьинвест" і розважаючись купівлею на аукціоні Sotheby's в 2011-му за $2,88 млн капсули радянського космічного корабля "Восток 3КА-2", на якій за кілька тижнів до польоту Юрія Гагаріна поверталися на Землю собака Звьоздочка і манекен Іван Іванович. Між іншим, саме при Юрченку "Связьинвест" була поглинена іншим державним гігантом — "Ростелекомом". А ця компанія, нагадаємо, займає лідируючі позиції на російському ринку не тільки в сфері високошвидкісного доступу в інтернет, платного ТБ, зберігання і обробки даних, а й в питанні кібербезпеки (чого тільки варте створення і розвиток інфраструктури електронного уряду РФ і телекомунікаційне забезпечення виборчого процесу в Росії за допомогою ДАС "Вибори").

Одним словом, "Ростелеком" — це справжня інтелектуальна перлина Луб'янки, чию раду директорів багато років очолював і очолює Сергій Іванов, який перебуває наразі в малопримітній посаді спеціального представника президента РФ з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту. Однак це саме той Іванов, який починав з Путіним в 1-му відділі управління КДБ по Ленінграду і Ленінградській області, був заступником директора ФСБ при путінському керівництві "конторою", був першим віце-прем'єром в російському уряді, претендуючи перед виборами президента РФ в 2008 р., поряд з Дмитром Медведєвим, на роль наступника Путіна, залишався заступником у прем'єра Путіна, а після повернення свого вічного шефа в президентське крісло очолив його адміністрацію.

Повертаючись до нинішнього стану речей, можна констатувати наступне: глобально в справі російської політики щодо ОРДЛО нічого не змінилося — промисловий потенціал окупованого Донбасу залишається в руках генералів ФСБ. Тільки тепер грабувати награбоване будуть не московські чекісти з елітного села Акулініно, а справжні пітерські, чий клан очолює згаданий вище відставний генерал-полковник ФСБ Іванов, для якого дана ставка на нього Путіна може виявитися останньою гастроллю.

Тим часом на своїй підмосковній дачі раптом прокинувся не хто-небудь, а сам кремлівський екс-куратор ОРДЛО Владислав Сурков...