З вітрини у смітник. Як Путін зруйнував ілюзії ватництва Донбасу

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Ввічлива відмова

Не встигли ще висохнути печатки під тріумфальними протоколами всеросійського референдуму про обнулення Путіна, як колишній "прем'єр ДНР", а нині верховод "Союзу добровольців Донбасу" Бородай вирішив обнадіяти ватников всієї ОРДЛО. "Я впевнений в тому, що у відносно швидкі терміни "республіки" Донбасу стануть вже не де-факто частиною Російської Федерації, де-факто вони вже є частиною Росії, а стануть такою і де-юре. Звичайно, ми робимо кроки вперед, і голосування за поправки до конституції — це дуже важливий крок", — гучно оголосив один із перших відомих російських "іхтамнетів".

Зрозуміло, що це було зроблено Бородаєм, який завжди входив у пул кремлівських політтехнологів, далеко не "від себе особисто", а виключно "за дорученням", щоб задати відповідний тон актуальному порядку денному на весь минулий тиждень, що, власне, і сталося. Першим вийшов на арену даного хайпу, звичайно ж, рупор Кремля Дмитро Пєсков, коротко сказавши 6 липня наступне: "Що стосується якихось кроків де-факто в бік Росії, то мені про це нічого не відомо, будь-якої інформації з цього приводу я не маю".

Ще один цвях у віко труни ілюзій ватництва Донбасу вбила 8 липня спікер Ради Федерації РФ Валентина Матвієнко: "Росія незмінно займає позицію: лише мирне врегулювання на базі Мінських угод, в цих угодах закладені всі механізми для реінтеграції ДНР і ЛНР до складу України". Нарешті, 9 липня ТАРС випустило своє велике інтерв'ю із заступником голови путінської адміністрації Дмитром Козаком, де той окремо прокоментував слова Бородая. "Це думка виключно авторів цих заяв. На державному рівні питання у такій постановці, навіть у першому наближенні, ніколи не обговорювалися", — такими словами головний московський куратор ОРДЛО оформив остаточну "ввічливу відмову" Кремля.

І саме 9 липня в тому ж окупованому Донецьку комунальники стали масово знімати на вулицях раніше вивішені там російські триколори, що, безумовно, сповнило глибоким сумом усіх місцевих ватников. А тим часом свої вбивчі порції "правдорубної зради" розливав по мережі "член уряду" Бородая, відставний "міністр оборони ДНР" Гіркін на прізвисько Стрєлков: "На Донбасі зараз люди живуть гірше, ніж в Росії, і гірше, ніж в Україні. І замість вітрини "російського миру" дійсно виник такий ось смітник".

Провал ультиматуму

Однак повернемося до вищезгаданого інтерв'ю ТАРС з гучним заголовком "Дмитро Козак: переговори з Україною нагадують театр абсурду". Втім, незважаючи на настільки яскраву пропагандистську обкладинку, виворіт слів інтерв'юйованого виявився досить обережним. Наприклад, на питання, чи були на нещодавній берлінській зустрічі політичних радників лідерів держав — учасниць нормандського формату від російської делегації жорсткі вимоги до Києва представити проєкт законодавства про особливий статус ОРДЛО до 6 липня, Козак сказав: "Не жорстка вимога, не ультиматум, а пропозиція до 6 липня, до найближчого засідання контактної групи, подати проєкт закону про поправки до Конституції України в частині децентралізації базувалася на інформації від самих українських колег про те, що такий документ практично готовий і до найближчого засідання контактної групи повинен бути представлений. Без поправок, які передбачається внести в Конституцію України в частині децентралізації, неможливо обговорювати проєкти законів про особливий статус, які знаходяться на столі переговорів в контактній групі".

І в той же день, 9 липня, стали відомі результати останніх обговорень цього питання Тристоронньою контактною групою. До речі, хронічне небажання Козака згадувати в назві ТКГ слово "тристороння" пояснюється банальною спробою Москви вивести себе "за дужки" мінського процесу, хоча даний трюк спочатку не спрацював і вже навряд чи на щось коли-небудь вплине. Тобто ця хитра "фігура мови" так і залишилася виключно для внутрішньоросійського користування.

Але повернемося до результатів переговорів, яких, по суті, не спостерігається. Як повідомив справжній представник Донецької області в ТКГ журналіст Денис Казанський, з російською стороною не вдалося досягти консенсусу навіть з преамбули закону про особливий статус ОРДЛО. Оскільки росіяни і їх донбаські маріонетки хотіли скоротити цю преамбулу, прибравши з неї згадку про повернення та реінтеграцію вимушених переселенців із захоплених Росією районів Донбасу, яких понад 1,5 млн. Іншими словами, висунутий тиждень тому кремлівський ультиматум щодо просування особливого статусу ОРДЛО в тіло української Конституції знову зазнав фіаско.

Врятувати рядового Сінченка

Тиждень, що минає, приніс з окупованої частини Донбасу одну погану звістку – 6 липня поліцаї з "МВС ДНР" оголосили про затримання донеччанина Григорія Сінченка, який у травні зумів втекти з катівень донецьких чекістів. Правда, в реальності заарештували українського патріота десь в ОРДО ще 29 червня, про що повідомляла "Укрінформу" мати Григорія – Тетяна Гулевська, але показали окупанти відео з Сінченко тільки через сім днів після арешту. Мабуть, довго думали, як представити на публіку партизана-одинака, щоб самим не зліпити з нього образ народного героя-месника.

В результаті вирішено було просто обізвати його "терористом", а не "диверсантом СБУ" (неймовірно, але факт: будь-яке згадування українських спецслужб у "справі Сінченка" відсутнє), взагалі не пояснюючи мотивів скоєних ним підривів. Приміром, "МВС ДНР" (підкреслимо, а не "МДБ ДНР") без яких-небудь подробиць звинувачує Григорія серед іншого в тому, що він у жовтні 2019-го підірвав у Донецьку базову станцію окупаційного мобільного оператора "Фенікс".

І це при тому, що тоді відео з підривом Сінченко спеціально виклав в YouTube, доповнивши його текстом: "Це зроблено з метою привернути увагу до нелюдських тортур у підвалах МДБ. Народ Донбасу повинен вийти на акцію протесту проти тортур або фашистська республіка залишиться без зв'язку". Що, між іншим, і дозволило гебістам швидко вийти на слід партизана і вже через кілька днів його вдруге заарештувати (нагадаємо, перший раз йому вдалося вийти живим з підвалу завдяки великому обміну з ОРДЛО в грудні 2017-го).

Зате його втеча з чекістських катівень всім показала, що можна не тільки мужньо витерпіти всілякі тортури катів місцевих філій ФСБ, але й успішно вибратися з їх концтаборів. Не кажучи вже про особистий приклад підпільника-одинаки як підтвердження існування серйозного грунту для організації тими, хто живе в окупації, масштабного руху опору. Тепер же, щоб врятувати рядового українського партизана Сінченка, потрібно безпосереднє втручання держави Україна – його проблему вкрай необхідно винести на міжнародний рівень, зробивши Григорія ключовим в'язнем Кремля, як це раніше було з Надією Савченко, з Олегом Сенцовим і зі Станіславом Асєєвим. Інакше окупанти цього разу таки замучать українського героя до смерті.