Хід шісткою. Для чого Кремлю знадобилися погрози своєї маріонетки Пушиліна

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Пушилінський ультиматум

Пройшов усього місяць із моменту оголошення на Донбасі останнього такого-сякого перемир'я, як у окупантів та їх донецьких колаборантів засвербіли не тільки руки (про що, до речі, свідчать звіти спостерігачів ОБСЄ, які нарахували за цей час 726 порушень режиму припинення вогню), але і язики. А в кінці тижня, що минає, ватажка російської окупаційної адміністрації в ОРДО Пушиліна взагалі понесло — напередодні другої річниці підриву в ресторані "Сепар" Захарченка його змінник у кріслі "глави ДНР" перейшов до підкреслено войовничої риторики свого "папередника".

Так, 28 серпня Пушилін виставив справжній ультиматум офіційному Києву, який зараз активно декларує прогрес у мирному врегулюванні. "Українською стороною в найближчі дні повинні бути зроблені активні дії щодо усунення допущених порушень і не пізніше 3 вересня 2020 року повернути позиційне розташування військ і укріплень до стану на 22 липня 2020 року", — оголосила дана кремлівська маріонетка. При цьому пославшись на нібито встановлення українською армією під час "режиму тиші" інженерних укріплень біля населеного пункту Шуми і на ділянці розведення сил і засобів №3 у районі Петровського. Хоча розвідка ООС і представники ОБСЄ фіксують мало не щодня копання якраз "іхтамнетами" своїх окопів і траншей.

Але Пушилін, само собою, абсолютно байдужа об'єктивна реальність, його завдання — здаватися дуже страшним у своєму жахливому гніві: "З метою недопущення подальших наступальних дій України в частині просування в нашу сторону її позицій і укріплень буду змушений видати відповідний наказ для підрозділів "народної міліції" на знищення траншей і укриттів ВСУ". Термін пушилінського ультиматуму закінчується о 22:00 3 вересня, після чого донецький гауляйтер загрожує все зрівняти із землею, правда, милостиво пообіцяв "завчасно поінформувати керівництво ВСУ з метою евакуації з зазначених укріплень і позицій особового складу, щоб уникнути людських жертв".

Причини кремлівського заходу з шістки

Ясна річ, що від такої шістки Кремля, як Пушилін, абсолютно не залежить будь-яке загострення на фронті — такі рішення приймаються якщо не особисто Путіним, то, принаймні, колективно його військово-політичним оточенням у кремлівському "політбюро". Утім, загрози, вкладені в пушилінські уста, все ж варто сприймати всерйоз, одночасно проаналізувавши, для чого був випущений такий "бойовий меседж".

По-перше, спрямований він, схоже, для посилення переговорної позиції в рамках мінського формату і онлайн-посиденьок Тристоронньої контактної групи. А також для того, щоб Київ, який побажав хоч якось втихомирити Пушиліна, почав би з ним по-справжньому прямі переговори, що, безумовно, стане для Москви вкрай вигідним прецедентом.

По-друге, важливою цільовою аудиторією пушилінського ультиматуму виглядає особливо співчуваюче "русскому миру" населення окупованої Донеччини, яке помітно дезорієнтоване нинішнім зниженням військової ескалації на Донбасі. Тобто в даному випадку причина суто локально-пропагандистська — так би мовити, тримати ОРДЛО-"вату" у тонусі, і попередні подібні ультиматуми багаторазово підтверджували їх чималу дієвість у такому ключі.

По-третє, потрібно ж якось простимулювати самих "іхтамнетов" і особливо бойовиків з місцевих, які, з одного боку, стали прохолоджуватися і пиячити. А це, в свою чергу, призводить до зростання небойових втрат, яких за час перемир'я в рядах першого і другого армійських корпусів ВС РФ українська розвідка нарахувала 23 "двохсотими" і 29 "трьохсотими". З іншого ж боку "режим тиші" став приводом для російського командування заморозити виплату бойовикам "фронтових премій", що дуже боляче вдарило по "іхтамнетним" кишенях. Ну і, по-четверте, мова йде про банальний відволікаючий маневр, щоб приглушити подробиці нинішніх "відряджень" російських найманців у Білорусь, які відкрилися, а також, які раніше отримали кривавий досвід на українському Донбасі.

"Іхтамнет"-експорт з ОРДЛО в Білорусь

Отже, все на минулому тижні почалося з повідомлення "Східної правозахисної групи", яка 25 серпня інформувала про відправку з окупованих районів Донеччини і Луганщини бойовиків у Білорусь для допомоги тамтешньому режиму Олександра Лукашенка. "На кордон Російської Федерації і Білорусі вирушили три автобуси з "добровольцями" з ОРДЛО. Два автобуси вирушили через КПВВ "Ізварине", третій виїхав з міста Антрацит і попрямував через місто Новошахтинськ Ростовської області", — відзначили правозахисники.

Дану інформацію доповнила активістка Віра Ястребова: "Збір в ОРДЛО проводиться через бригаду "Привид" і місцеві "військкомати". Рекрути пропонують 30 тис. руб. плюс добові і витрати на відрядження".

Далі більше. На наступний день з'ясувалося, що три помічених автобуси з окупованого Донбасу — це просто "залишки", так як абсолютна більшість "відряджених" виїхала ще до дня голосування в Білорусі 9 серпня. Після ж виборів і старту масових протестів білорусів Лукашенко раптом затіяв зміцнення західного кордону, перекинувши туди військовослужбовців білоруської армії з Вітебська, Гомеля та Могильова. Утім, звільнені казарми довго не пустували — в них якраз і завезли всіх цих "добровольців" з ОРДЛО і, звичайно ж, з самої Росії.

Нарешті, 27 серпня "іхтамнет"-експорт до Білорусі фактично підтвердив сам Путін, висловившись, як завжди, ухильно про якісь "правоохоронців", але при цьому з вельми прозорими натяками: "Олександр Григорович попросив мене сформувати певний резерв із співробітників правоохоронних органів. І я це зробив. Але ми домовилися також, що він не буде використаний до того часу, поки ситуація не буде виходити з-під контролю". Після чого стало ясно — чекай у Мінську біди.