Евакуація, мобілізація та паніка. Як путінське "до уваги" дестабілізувало ОРДЛО

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Політична катастрофа "до уваги"

Головним тригером дестабілізації окупованої Росією частини українських Донецької та Луганської областей на минулому тижні стало, безумовно, рішення Держдуми РФ від 15 лютого про звернення до Путіна "Про необхідність визнання ДНР та ЛНР". Показово, що саме того дня з візитом у Москві знаходився канцлер Німеччини Олаф Шольц, який привіз туди після своєї київської зустрічі з Володимиром Зеленським запевнення від президента України, що Київ нібито подасть для обговорення в рамках Тристоронньої контактної групи законопроєкти про особливий статус ОРДЛО, відповідні зміни до Конституції, місцеві вибори на окупованій території — словом, повний набір із політичного кейсу "Мінська".

Причому дізнався Шольц про таку легалізацію думської домашньої заготівлі про "визнання ЛДНР" буквально на спільній із Путіним пресконференції — під усмішки візаві. "Якщо рішення Держдуми стане реальністю, це було б порушенням мінського процесу. Це була б політична катастрофа", — все ще не вірячи своїм вухам, сказав дещо збентежено німецький канцлер. На що путінська репліка була протверезною, але заспокійливою: "Я виходитиму з того, що ми повинні зробити все для вирішення проблем Донбасу, але зробити так, перш за все, виходячи з не до кінця реалізованих Мінських угод". Мовляв, все це — не сон, втім, винні депутати Держдуми, які нібито йдуть на поводу у своїх виборців, які сильно переживають за Донбас.

Після такого відвертого путінського демаршу щодо Берліна та їхніх колег за нормандським форматом з Парижа (всього тижнем раніше під час зустрічі Емманюеля Макрона за тим же довгим столом у Кремлі, як і у випадку з Шольцем, Путін обіцяв президенту Франції — мовляв, "ніяких законопроєктів, що суперечать Мінським угодам, не буде") Кремль голосом свого прессекретаря Пєскова вирішив підігріти інтригу. "Путін взяв до уваги звернення Держдуми про визнання ДНР і ЛНР, але таке визнання не корелює з Мінськими угодами", — розповів 16 лютого Пєсков.

Такий суто медійний хід Путіна загрозою "визнання ЛДНР" (насправді він міг би давно видати відповідний указ, для цього жодного звернення Держдуми йому не потрібне) був цілком прогнозований. Тим більше, що реальне російське поглинання ОРДЛО ніколи не зупинялося, просто тепер Кремль став вимахувати "вдячним" думським рішенням як одним зі своїх останніх козирів для примусу Києва до "Мінська" за своїм сценарієм і прямих переговорів зі своїми донбаськими гауляйтерами. Так само, як і козирним брязканням зброєю на українських кордонах і особливо на Донбасі, де вогнева активність російських окупантів миттєво зросла.

Спровокована ескалація та паніка в ОРДЛО

Вже 17 лютого по всій лінії донбаського фронту штаб ООС зафіксував 60 порушень російськими окупаційними корпусами режиму тиші із застосуванням важкої артилерії та великокаліберних мінометів. Причому під обстрілом бойовиків опинилися дитячий садок у Станиці Луганській та школа у селищі Врубівка Луганської області, що стало топновиною у світових ЗМІ і на що, між іншим, звернув свою окрему увагу президент США Джо Байден.

18 лютого російські окупанти відкривали інтенсивний вогонь також по всій лінії зіткнення вже 66 разів — більш ніж по трьох десятках населених пунктів неокупованих районів Донеччини та Луганщини, де були знову пошкоджені цивільні об'єкти, житлові будинки, газопроводи та лінії електропередач і навіть гумконвою ООН. Лише дивом вдалося уникнути смертей. А вранці 19 лютого в результаті інтенсивних обстрілів бойовиків, що продовжилися, артилерійськими і мінометними системами отримав осколкове поранення, несумісне з життям, капітан 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Антон Сидоров.

Тим часом російські окупаційні адміністрації в ОРДО та ОРЛО синхронно довели до краю нагнітання панічних настроїв щодо "масштабного наступу ЗСУ", хоча все українське військово-політичне керівництво не втомлювалося і не втомлюється спростовувати подібні плани. Натомість у Донецьку біля будівлі "уряду ДНР" для телекартинки пропагандистів яскраво підірвали уазик "начальника народної міліції ДНР", а під Луганськом — газопровід. Жителі вмить розмели в магазинах хліб та інші продукти, на заправках вишикувалися кілометрові черги і все це – під виття сирен.

Кому евакуація, а кому мобілізація

Нарешті, по місцевих телеканалах 18 лютого прокрутили екстрені звернення ватажків обох окупаційних адміністрацій Пушиліна та Пасічника щодо тотальної евакуації жінок, дітей та людей похилого віку до Ростовської області РФ, які, як виявилося, були записані ще 16 лютого, тобто взагалі до початку нинішньої ескалації. Напівпорожні автобуси всю ніч організовано курсували у бік ділянок українсько-російського кордону, які не контролюються Києвом, а на 10 ранку 19 лютого всі федеральні ЗМІ Росії відрапортували про перетин пунктів пропуску в Ростовській області понад 10 тис. осіб, спрогнозувавши швидке прибуття взагалі кількох сотень тисяч. До того ж, Північно-Кавказька залізниця РФ заявила, що відправить на Донбас поїзди загальною місткістю понад 5 тис. місць з метою евакуації місцевих жителів.

Тут же Путін доручив забезпечити всіх, хто прибуває, грошовою виплатою в розмірі 10 тис. рублів, і в Ростовській області ввели режим надзвичайної ситуації у зв'язку зі зростанням кількості евакуйованих з ОРДЛО. Ростовські топчиновники відзвітували про створення на території регіону пунктів тимчасового розміщення на 13 тис. осіб, чого явно замало, особливо в умовах зими. Відразу з'явилися відео з Ростовської області на кордоні, де жителі ОРДЛО обурюються, що їх привезли та покинули, не надавши їм жодних обіцяних комфортних умов розселення.

На віртуальну допомогу прийшов тво голови МНС Росії Олександр Чупріян: "Наразі 26 регіонів нам надіслали списки, що вони готові приймати евакуйованих". До речі, те, що відбувається, дуже нагадало події серпня 2008 року, коли за кілька днів до початку вторгнення в Грузію Росія так само демонстративно евакуювала людей з південноосетинської столиці Цхінвалі і довколишніх поселень. Єдина різниця – тоді на цинічну окупацію грузинських територій не реагували так жорстко світові лідери, як у нашому випадку.

Втім, кому в окупованому Донбасі евакуація, а кому загальна мобілізація. Ті ж Пушилін та Пасічник також синхронно видали 19 лютого "укази", якими наказано всім чоловікам прибути до "військкоматів". Пасічник ще й конкретизував параметри "призовників" — від 18 до 55 років, які перебувають на військовому обліку, або не перебувають, але зобов'язані перебувати, а також перебувають у запасі. Плюс усім чоловікам віком від 18 до 55 років заборонено залишати територію ОРЛО. Щоправда, черг біля "військкоматів" не спостерігається, а от у соцмережах в окупації люди активно діляться лайфхаками, як уникнути отримання повісток від "військкомів"