Чистки для нового "смотрящего". Про що говорять кадрові перестановки у промисловості ОРДЛО

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Наслідки дипломатичного фіаско Кремля

Переговори Росії з колективним Заходом про гарантії безпеки, за якими минулого тижня стежив буквально весь світ, закінчилися повним дипломатичним провалом Кремля. Що було цілком очікувано, причому на всіх трьох переговорних майданчиках — як 10 січня в Женеві під час багатогодинної дискусії між заступником секретаря США Венді Шерманом та заступником глави МЗС РФ, ідейним імперцем Сергієм Рябковим, який вимагає від НАТО "забирати манатки" зі східноєвропейских членов Альянса, так і під час засідань Ради Росія—НАТО 12 січня у Брюсселі та Постійної ради ОБСЄ у Відні 13 січня.

По суті, сторони залишилися на своїх озвучених позиціях. Незважаючи на російський ультиматум, двері для Києва в НАТО залишилися відчиненими, а улюблена гра Путіна у підвищення ставок уперлася в залізобетонну стелю загроз, які багаторазово повторюються Вашингтоном, жорстко відреагувати у разі спроби Москви розпочати повномасштабне вторгнення в Україну. У результаті ситуація глобально залишилася колишньою, насамперед, на донбаському фронті російсько-української війни, яка, на жаль, продовжує забирати життя.

Так, 11 січня внаслідок чергового обстрілу окупантами під Новотошковським загинув старший солдат Віктор Кучеренко із 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. Таким чином, про зниження вогневої активності ворога явно не йдеться. Плюс обидва російські окупаційні корпуси, що дислокуються на окупованій частині Донеччини та Луганщини, знову активізувалися з "мобілізацією" місцевих — весь тиждень в ОРДЛО здійснювалися в посиленому режимі розшукові заходи серед тих, хто живе в окупації, які вважаються "приписним особовим складом народних міліцій "ДНР" і "ЛНР" тобто 1-го та 2-го армійських корпусів ЗС РФ.

А 12 січня в Південному військовому окрузі Росії, якому безпосередньо підпорядковується контингент їхтамнетів в ОРДЛО, стартували нові масові навчання батальйонних тактичних груп мотострілецьких з'єднань, а також підрозділів берегових військ Чорноморського флоту РФ і Каспійської флотилії. І на цьому фоні відновлення публічного брязкання зброєю на кордоні з Україною з'явилася інформація американської розвідки про російські плани влаштувати на Донбасі військову провокацію. "Наша розвідувальна спільнота отримала інформацію про те, що Росія закладає основу, щоб мати можливість сфабрикувати привід для вторгнення. Ми бачили цей спектакль у 2014 році", — заявив 14 січня телеканалу CNN радник президента США Джо Байдена з національної безпеки Джейк Салліван.

Вугілля ОРДО та кадрове питання

Тим часом 14 січня в російській окупаційній адміністрації в Донецьку відбулося одна важлива кадрова рокіровка. У добровільну відставку пішов ключовий для ОРДО "міністр вугілля та енергетики ДНР" Дубовський (зараз у статусі в. о. "міністра" перебуває його "перший заступник" Нестеренко), який був на цій "посаді" не лише за нинішнього донецького гауляйтера Кремля Пушиліна, але й за його попередника Захарченка. Одним словом, до останнього часу Дубовський мав міцний дах в особі вже відставного "віце-прем'єра ДНР" Пашкова — громадянина РФ, який стежить за віджатими на Донбасі шахтами і меткомбінатами на користь південноосетинської компанії "Зовнішторгсервіс", близької до генералів ФСБ Беседі і Чемезову.

Між іншим, у питанні наявності кришування колаборант Дубовський завжди був художником — до війни він, будучи гендиректором шахти "Жданівська", вважався креатурою Сергія Кузяри — вугільного топ-менеджера "сім'ї" Януковича, нині підозрюваного разом з Віктором Медведчуком в зраді і содействии терористичним організаціям (щоправда, 12 січня Кузяра таки вийшов із СІЗО під домашній арешт). І, що примітно, коли у 2015-2016 роках Дубовський вперше очолював "міністерство вугілля та енергетики ДНР", вугілля з ОРДО активно йшло на підконтрольні Україні території.

Втім, навряд чи актуальні проблеми колишніх патронів Кузяри та Медведчука хоч якось далися взнаки на нинішній долі Дубовського. А ось відставка Пашкова у листопаді минулого року та раптове його повернення на російські простори відіграли, навпаки, вирішальну роль. Хоча Дубовському ще пощастило — він спокійно ліг на дно, а не вирушив на підвал, як інші близькі до Пашкова топ-колаборанти — "міністр будівництва та ЖКГ ДНР" Наумець, "мер" Макіївки Голощапов, а також інші менші рангом чинуші.

Чекістський переділ ОРДЛО

Ну а стартував великий переділ у металургійній та вугільній промисловості окупованого Донбасу ще рік тому. Спочатку місце для вугільних схем в ОРДЛО Путін зарезервував для свого кума Медведчука, а влітку 2021-го в Кремлі підібрали на фігуру нового смотрящего за промисловими активами ОРДЛО російського бізнесмена Юрченка, за яким стоїть генерал-полковник ФСБ Сергій Іванов, що знаходиться зараз в ролі спеціального представника президента РФ з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту.

Однак це саме той Іванов, який починав з Путіним у 1-му відділі управління КДБ по Ленінграду та Ленінградській області, був заступником директора ФСБ при путінському керівництві конторою, був першим віце-прем'єром у російському уряді, претендуючи перед виборами президента РФ у 2008 р., поряд із Дмитром Медведєвим, на роль наступника Путіна, залишався заступником у прем'єра Путіна, а після повернення свого вічного шефа до президентського крісла очолив спочатку його адміністрацію.

Але повернемося до компанії Юрченко "Південний гірничо-металургійний комплекс" (ЮГМК), що забрала у "Зовнішторгсервісу" всі раніше віджаті вершки не тільки в ОРДО, але і в ОРЛО. Наприклад, Алчевський меткомбінат, яким з недавніх пір править колишній гендиректор пітерського ТОВ "ОМЗ-Спецсталь" Покровський, що спеціально приїхав з Санкт-Петербурга. Тобто із того ж клану Північної Пальміри. Тож у російській політиці щодо окупованого Донбасу нічого не змінилося — промисловий потенціал ОРДЛО залишається в руках генералів ФСБ. Тільки тепер грабувати награбоване будуть не московські топ-чекісти Чемезов і Бесіда з елітного підмосковного села Акулініно, а справжні пітерські на чолі з 68-річним Івановим, який вічно подає і не виправдовує путінські надії.