Ціна обіцянок Путіна. У чому полягає його "нарощування підтримки" окупованого Донбасу

В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу

Путінські обіцянки для ОРДЛО

Проведений на минулому тижні 16-й підсумковий сеанс телевізійної психотерапії від президента РФ під назвою "Велика щорічна прес-конференція Володимира Путіна" на цей раз проводився з його заміської резиденції в Ново-Огарьово. І протягом майже п'яти годин він все одно не виходив зі свого "бункера", відповідаючи на питання по відеозв'язку. Втім, нас більше цікавить не нинішня форма традиційної путінської самопропаганди, обумовлена коронавирусной пандемією, а зміст цієї горезвісної "прямої лінії". Особливо — по відношенню до України, влада якої Путін знову покартав, але одночасно спробував підбадьорити всіх, хто живе в захоплених Росією районах українського Донбасу. А одночасно видав стражденним шанувальникам "патріотичну пігулку" суто внутріросійського користування.

"Ми, Росія, як підтримували Донбас, так і будемо підтримувати. Ми навіть будемо нарощувати нашу підтримку Донбасу", — почав було він загрозливо. Однак тут же додав заспокійливо і без будь-якої конкретики: "Це стосується і підтримки виробництва, і вирішення соціальних питань, і інфраструктурного характеру питань, і так далі". Тобто свою цільову аудиторію на окупованих територіях Донеччини і Луганщини Путін цієї реплікою кілька обнадіяв, але та чекала від нього якихось хоча б натяків на приєднання ОРДЛО до РФ і знову не дочекалася.

А далі все сталося, як в неабияк набридлому за всі роки російсько-української війни фірмовому кремлівському кіно. Посипалися докори Путіна щодо влади України, які, мовляв, "вже починають трохи коливатися і постійно озиратися на крайні націоналістичні сили". І підсумував Путін на адресу Києва наступне: "Не вистачає, мені здається, політичної мужності. І процес завмирає. Так само відбувається приблизно і зараз". При цьому дану сентенцію господар Кремля міг цілком використовувати, скоріше, щодо власної поведінки. Адже всі дії Путіна співтовариші як в нормандському, так і в мінському форматах дипломатичного врегулювання конфлікту на Донбасі спрямовані зовсім не на активізацію, а саме на завмирання процесу.

Російська фривольність у ТКГ

Днем раніше, 16 грудня, дана російська тактика в донбаському питанні дуже яскраво проявилася під час фактично останнього в цьому році засідання Тристоронньої контактної групи. І супроводжувалася відвертою фривольністю, якщо підбирати для цього, що сталося, дипломатичний вираз.

По-перше, черговий раунд переговорів, на якому повинні були вирішити масу найважливіших питань, зокрема щодо обміну утримуваних осіб, розблокування КПВВ на лінії розмежування, розмінування 19 ділянок, а також по фіналізації домовленостей про чотирьох нових ділянках розведення, проігнорував глава російської делегації в ТКГ Борис Гризлов. А все тому, що другий день поспіль святкував свій 70-річний ювілей, старанно обмиваючи отриманий від Путіна орден "За заслуги перед Вітчизною" I ступеня, ну і не зумів знайти час навіть для хвилинного відеовключення.

А по-друге, замість себе улюбленого ювіляр Гризлов знову випустив на арену ТКГ-цирку маріонеток з російських окупаційних адміністрацій в ОРДЛО, які взагалі не обтяжували себе пошуком дипломатичних формулювань, а виражалися з використанням ненормативної лексики. Особливо брудно лаявся на адресу представника української делегації Сергія Гармаша "глава адміністрації глави ДНР" Ніконоров — рідний брат "глави МЗС ДНР" Ніконорова, що сидить поруч. Зрозуміло, що для даної сімейки такий стиль спілкування — справа звична, але посоромилися б присутності інших дам. Правда, та ж спецпредставник глави ОБСЄ в ТКГ Хайді Грау зробила вигляд, що нічого не помітила, прямо як у відомому мемі про "сліпоглухонімих ОБСЄшників".

Так у чому, питається, був весь цей сир-бор? А в тому, що Гармаш всього лише почав цитувати витяги з мінських угод з приводу, власне, трьох сторін у контактній групі, якими є Росія, Україна і ОБСЄ як посередник. Але Москва при кожній нагоді уникає слова "тристороння" стосовно до себе, намагаючись будь-якими способами представити власні окупаційні адміністрації в ОРДЛО "стороною конфлікту".

Реальне "нарощування підтримки"

До речі, про це трохи краще колаборанта Ніконорова за формою, але ідентично по суті висловився на своїй великій пресконференції сам Путін, коментуючи можливість перегляду Україною мінських угод: "В односторонньому порядку нічого переглянути не вдасться — потрібно з повагою ставитися і до іншої сторони, яка підписала цей документ, а саме до представників Донбасу". Хоча всім достеменно відомо, що свої повноважні підписи і під "Мінськом-1" у вересні 2014-го, і під "Мінськом-2" у лютому 2015-го поставили троє — Михайло Зурабов від Росії, Леонід Кучма від України і Хайді Тальявіні від ОБСЄ.

З тих пір Кремль роками безуспішно схиляє Київ до "прямих переговорів" зі своїми донбаськими гауляйтерами, а паралельно розповідає про якусь "підтримку" ОРДЛО, тепер же — про її "нарощування". Однак в реальності все зводиться до помітного погіршення життя в окупації — зі збільшенням заборгованостей по зарплатам, зростанням цін і високою смертністю, яку пандемія COVID-19 лише посилила. Наприклад, навіть за офіційною статистикою "мінохоронздоров'я ДНР", показник смертей від коронавірусу в ОРДО в п'ять разів більший, ніж у всій решті України. Епідеміологічна ситуація в ОРЛО сильніше приховується, але, ймовірно, вона ще гірша: за словами луганського губернатора Сергія Гайдая, з 10 осіб, що прибувають з окупованих районів Луганщини на підконтрольну територію, сім-вісім хворіють COVID-19.

Що ж стосується, як виражається Путін, "підтримки у вирішенні соціальних питань", то 14 грудня уряд РФ оприлюднив свою постанову про продовження ембарго до 31 грудня 2021 р. на ввезення продуктів харчування з США, Канади, Австралії, Європейського Союзу та інших країн, серед яких — Україна. І таке рішення продовжувати "давити бульдозерами заморські делікатеси" позбавило місцеве населення, що живе в окупації, останньої надії на нормалізацію постачань української продукції. В результаті чого, між іншим, найближчим часом в ОРДЛО очікується серйозне зростання цін не тільки на ковбаси з сирами, які вже давно зникли з місцевого раціону, але і на макарони, крупи і цукор. Будь-які ж спроби обмежити граничні відпускні ціни на цілий ряд "соціальних" товарів першої необхідності тільки приведуть до їх дефіциту. Ось таке воно "покращення" або в перекладі на путінський — "нарощування".