Мінськ-2 помер. А по дорожній карті до Мінська-3 Путін може не доїхати
На засіданні Тристоронньої контактної групи в Мінську 26 жовтня українська сторона висунула низку вимог до стороні окупанта. Зокрема, як повідомила прес-секретар представника України Леоніда Кучми Дарка Оліфер, це повернення під контроль України Дебальцеве у відповідності з лінією розмежування від 19 вересня 2014 р.; передача окупованої частини українсько-російського кордону під контроль збройної місії ОБСЄ на виконання протоколу від 5 вересня 2014 р.; скасування фейкових квазідержавних структур, які були створені в ОРДЛО, і скасування результатів проведених там псевдовыборов.
То було перше засідання контактної групи після зустрічі "нормандської четвірки" в Берліні 20 жовтня, де Путін погодився на дорожню карту і поліцейську місію ОБСЄ. Тому не дивно, що українська сторона вирішила розвинути наступ на переговорному фронті. У свою чергу сторона окупанта, судячи за повідомленням представника РФ Бориса Гризлова, запропонувала вже на наступному засіданні контактної групи, яке відбудеться 9 листопада, "остаточно узгодити порядок вступу в силу закону про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей".
Немає сенсу обговорювати перспективи і шанси всіх цих вимог і пропозицій, поки не буде підписана і оприлюднена дорожня карта, яка, за словами Петра Порошенка, повинна стати "документом щодо імплементації всіх документів, прийнятих у форматі Мінських угод". Як відомо, диявол криється в деталях. І це з лишком підтвердили Мінськ-1 і Мінськ-2. Дуже багато чого буде залежати від конкретних формулювань пунктів дорожньої карти, їх послідовності, термінів, гарантій виконання, ступінь відповідальності за невиконання і порушення.
Поки ж можна говорити про ті ефекти, які викликала сама домовленість про складання дорожньої карти, ще навіть до її підписання. Перш за все, тепер усіма визнано, що Мінські угоди будуть доповнені новим документом. На відміну від Мінська-1 і Мінська-2, які писалися поспіхом в умовах ворожого наступу, що створювало колосальний психологічний тиск на українську сторону, дорожня карта буде опрацьовуватись і доводитися до розуму в ході багаторазових обговорень на різних рівнях: експертів, міністрів, глав держав. І якщо хто і буде змушений поспішати, то це російська сторона. Не тільки з-за санкцій, але і щоб позбавитися від витрат "Донбас" (насправді – на окупаційний режим).
Це створило українській стороні можливість послабити деякі свої зобов'язання і в той же час посилити пункти, невигідні ворогові. Формально все це буде в рамках "імплементації", але на практиці формулювання "карти" можуть дуже творчо розвивати смисли пунктів попередніх документів.
Приклад – чудесне перетворення "моніторингу і верифікації з боку ОБСЄ" (які двічі фігурують у протоколі від 5 вересня 2014 р.) в "збройну поліцейську місію ОБСЄ", яка повинна здійснювати ці "моніторинг та верифікацію". Згода Путіна на розміщення цієї місії на Донбасі спочатку було підтверджено прес-секретарем Путіна Дмитром Пєсковим, через тиждень спростовано представником МЗС РФ Марією Захарової і в той же день підтверджено самим Путіним – зайве свідчення того, що Кремль намагається торгуватися.
Крім того, і це не менш важливо, Україна отримала відстрочку по виборах на Донбасі. Спочатку має з'явитися дорожня карта, потім потрібно рішення ОБСЄ про створення поліцейської місії, потім вона повинна бути сформована, потім їй доведеться ввійти на Донбас і освоїтися там, слідом повинна прибути місія БДІПЛ (Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ) провести моніторинг та дати висновок, що умови в ОРДЛО дозволяють провести вибори за стандартами БДІПЛ, і тільки після цього почнеться власне виборча кампанія. Зрив на будь-якому етапі буде записаний в провину Росії.
Нарешті, що особливо важливо для Порошенка, позбавляють козирів ті, хто звик звинувачувати його в зраді. А будь зрушення, яку можна буде інтерпретувати як видавлювання Путіна з Донбасу, Порошенко зможе обґрунтовано подавати як свою особисту заслугу. Ключове питання тут – чи дійсно підуть російські війська, щоб не світитися перед місіями ОБСЄ та БДІПЛ.
Безсумнівно, Путін буде домагатися, щоб одним з перших пунктів маршруту на дорожній карті стояло прийняття закону про вибори ОРДЛО, а також щоб дата виборів була призначена ще до прибуття місії БДІПЛ. Природно, Порошенко буде намагатися, навпаки, відсунути голосування у Верховній Раді з цих питань, так само як і по амністії і по особливому статусу ОРДЛО, куди-то до самого кінця маршруту. Буде досягнутий компроміс і в чому він полягатиме – на це впливає безліч факторів, у тому числі позиція посередників, тобто Ангели Меркель і Франсуа Олланд.
Всі чудово розуміють, що Путіну потрібна політична криза в Україні. Тому і обзаводиться Порошенко аргументами вже зараз: спочатку ти віддай Дебальцеве і ликвидируй свої фейкові ДНР-ЛНР.