Маразми української статистики
Цифри можуть насмішити не менше, ніж слова. Наприклад, коли офіційно повідомляється, що заборгованість населення за житлово-комунальні послуги стала негативною і становить мінус 1,34 млрд грн., це звучить як анекдот, бо всі розуміють, що такого просто не може бути. Або коли все майно України і українців, крім грошових коштів, офіційно оцінюється лише у $100 млрд - це, звичайно, дуже смішна сума. Також смішно, коли уряд промахується у своїх прогнозах не на пару відсотків і навіть не в кілька разів, а більш ніж у 100 разів - як це сталося з тими, що очікувалися в минулому році доходами держбюджету від приватизації.
Але всі ці й подібні їм смішні цифри говорять не про якихось кумедних деталях, несподіваних курйози і милих хибам, а про дуже серйозні речі, що мають взагалі-то досить сумні наслідки. Коли цифри офіційної статистики викликають сміх і подив, це означає, що ні керівництво країни, ні чиновники в центрі і на місцях, ні пересічні громадяни не володіють об'єктивною картиною соціально-економічної ситуації в країні. Це підвищує ймовірність того, що всі вони - уряд, чиновники, громадяни - будуть приймати неадекватні рішення і, навпаки, відкидати адекватні. Зрозуміло, що справи в країні від цього краще не стануть.
Те ж можна сказати і у випадку, коли статистичні показники настільки заплутані і незрозумілі, що відповідальні за них чиновники не можуть розібратися в них. Наприклад, коли під припливом прямих іноземних інвестицій різні держоргани і різні офіційні документи розуміють різні показники - з урахуванням і без урахування інвестицій, зроблених у підприємства, які не ведуть господарської діяльності, а також без урахування і з урахуванням курсової різниці. В залежності від обраного варіанту можна отримувати сотні мільйонів доларів в плюсі чи скромні суми близько нуля, а то й сотні мільйонів доларів в мінусі. Але в таких випадках є ще й додаткові ризики. Плутанина в показниках допомагає чиновникам приховувати власні прорахунки і недоробки і видавати бажане за дійсне.
Нарешті, статистичний хаос є однією з головних причин того, чому ніколи (або майже ніколи) не здійснюються комплексні прогнози. А адже саме на них щорічно приймається державний бюджет країни та інші визначають логіку економічного розвитку документи.