Селера — користь із "загадковою" калорійністю. Що варто знати не тільки тим, хто худне
Калорійність селери, її аромат, оригінальний смак та оздоровча дія цікавлять людство вже довгі роки. Причому, чим довше цю рослину вивчають, тим кориснішою вона здається
Не секрет, що селера відома людям з античних часів. Жаль тільки, ніхто не скаже напевно, запахом чи витонченістю вона колись привернула увагу. Відомо тільки, що у Стародавній Греції та Римі вінки переможців колись плелися не лише з лавра, а й із селери. А капітелі деяких коринфських колон прикрашені її впізнаваним різьбленим листям.
Втім, уже тоді рослину цінували і в якості ліків. Знаменитий "батько медицини" Гіппократ (орієнт. 460 — 370 роки до н.е.) застосовував селеру як засіб для здобуття душевного спокою, ліки від нервової напруги та втоми. А в медицині Стародавнього Китаю та Японії її взагалі шанували як їжу довгожителів, здатну вирішити чи не всі проблеми зі здоров'ям.
У наш час селера найбільше відома як компонент дієти для схуднення. Адже, за чутками, салати та смузі з її соковитих стебел мають так звану негативну калорійність – тобто дають менше енергії, ніж потрібно на їхнє перетравлення. Але чи це так насправді?
Користь селери для схуднення: калорійність під мікроскопом
Почнемо з головного: негативна калорійність будь-яких продуктів – міф. Що б ми не з'їли, на травлення організм витрачає не більше 10% від усієї енергії, яку витрачає протягом доби. Тому в охочих скинути вагу тільки один шлях: подбати про те, щоб весь денний (тижневий, місячний і т.д.) обсяг енергії, що одержується, був менший за той, що витрачається.
І в цьому селера справді може допомогти — адже в 100 грамах її наземної частини міститься всього 12-13 кКал. Отже, навіть велика порція селерового салату, яка точно здатна вгамувати голод, буде менш поживною, ніж більшість інших перекусів і гарнірів.
Калорійність кореня селери, щоправда, майже втричі вища – 32 кКал на 100 г. Але оскільки в багатьох випадках його можна використовувати замість картоплі (аж до приготування пюре або дерунів), а картопляні бульби мають середню калорійність 77 кКал/100 г, то й коренева селера може бути великою підмогою у боротьбі із зайвою вагою.
А ще і вершечки, і коріння селери містять глутамінову кислоту, відповідальну за так званий смак умами. Інакше кажучи, смак білка чи п'ятий смак – після кислого, солодкого, гіркого та солоного. З цієї причини селера в кулінарії широко використовується як натуральний і безпечний підсилювач смаку. Відповідно, додавання її до будь-яких дієтичних страв автоматично надасть останнім додаткову чарівність. Адже, згідно з основними правилами раціонального харчування, до обмежень раціону теж потрібно підходити з розумом.
Що лікує селера
Сучасні дослідження складу селери підтверджують: думка стародавніх японців та китайців про неї як про продукт довголіття — справедлива.
І справа не тільки в багатому вітамінно-мінеральному складі, порівнянному з хорошими аптечними засобами, і значному вмісті розчинної та нерозчинної клітковини, що стимулює травлення та ефективне виведення різних шлаків. Хоча вже тільки цього було б достатньо, щоб говорити про користь селери для здоров'я шлунково-кишкового тракту та мозку, серця та судин, імунітету та кісток.
Так, своїм непередаваним запахом селера завдячує ефірній олії, присутній у всіх частинах рослини. Хімія цієї сполуки наділяє її могутніми антисептичними властивостями, завдяки чому селера здавна використовується для лікування запальних захворювань сечовивідної та дихальної систем, а також усунення неприємного запаху – як з рота, так і від тіла в цілому. У цьому сенсі склянку висококорисного селерового соку (самого по собі або в суміші) порівняємо хіба що з бездоганним дезодорантом.
До того ж рослина має і виражені сечогінні властивості, які роблять її ще більш цінним засобом терапії нирково-легеневих хвороб, а заодно і гіпертонії.
І, нарешті, селера входить до трійки рослин-чемпіонів за вмістом апігеніну, природного антиоксиданту з протизапальною та антиканцерогенною дією. Тому дослідники, які дуже обережно оцінюють будь-які відомості про протираковий ефект тих чи інших субстанцій, вважають, що згадки про селерову профілактику злоякісних новоутворень цілком коректні.
Кому не можна селеру
На жаль, у сильних сторонах селери приховані і її слабкості. Точніше, протипоказання до вживання.
Так, стимулювати роботу травних залоз та кишечника протипоказано у разі гострих запалень відповідних органів. Тому виразкова хвороба та гастрит, гепатит та панкреатит, ентерит та коліт у стадії загострення вимагають утримання від селери.
Сечогінні ж "таланти" рослини можуть нашкодити при ниркокам'яній хворобі. Адже великий конкремент, зрушивши з місця, може перекрити сечовід. Отже, щоб переконатися в безпеці селерової терапії при хворобі на нирки, має сенс попередньо пройти нескладне обстеження.
Не варто налягати на соковиті стебла та запашне коріння селери і при вагітності. По-перше, це може сприяти непотрібному підвищенню тонусу матки. А, по-друге, зайві "ефіроолійні атаки" майбутньому малюкові теж ні до чого.
