Кому гарбуза? Як правильно використовувати головний атрибут Геловіну

Неймовірно, але факт: з точки зору ботаніки до виду Гарбуз звичайний (лат. Cucurbita pepo) відносять не тільки джерело гарбузової каші і корисного білого насіння, але і різнокольорові кабачки, цукіні, патисони і т.д. Але ми, говорячи про гарбуз, за замовчуванням маємо на увазі поживний твердокорий плід з яскраво-жовтогарячою м'якоттю, здатний до тривалого зберігання.

Користь гарбуза в очах європейців спочатку базувалася саме на останньому пункті. Адже за температури 4℃ — 9℃ і вологості 60-70% (тобто за умов середнього сільського льоху) він здатен зберігатися 6-8 місяців, що робило його воістину безцінним зимовим запасом. У наші ж дні, коли свіжими овочами та фруктами будь-якої пори року нікого не здивуєш, на перший план вийшли гастрономічні властивості та лікувально-дієтичні можливості гарбуза.

Поживна цінність гарбуза

Калорійність гарбуза складає всього 22 ккал на 100 г. Вже одного цього було б достатньо, щоб назвати його другом всіх, хто стежить за фігурою. Тим більше, що його солодкувата м'якоть, як більшість рослинних продуктів харчування, в першу чергу розглядається як джерело "правильних" вуглеводів, хоча в ній також є і білки (вчетверо менше), і навіть жири (0,1 г на 100 г продукту). Але позитивний вплив гарбуза на здоров'я людини полягає не тільки в можливості добре поїсти, не завдаючи шкоди талії.

Цей чудовий плід має ще й чудовий вітамінний склад. Особливо багатий він вітаміном А та його попередником бета-каротином, якого в гарбузі міститься вп'ятеро більше, ніж у моркві. Крім усім відомої здатності покращувати зір, ці сполуки мають імуномодулюючу та антиканцерогенну активність (особливо при профілактиці повторних пухлин), а також допомагають загоєнню будь-яких пошкоджень тканини.

Втім, ще важливішу охоронну функцію в організмі виконує також L-карнітин, який у деяких джерелах називають вітаміном Т. Ця цінна речовина відіграє ключову роль в енергетичному живленні клітин, перетворюючи на необхідне "паливо" ніщо інше як жири. Завдяки цьому вона знижує рівень небезпечного холестерину та тригліцеридів, нормалізує жировий обмін у печінці та покращує її роботу. А ще наводить лад безпосередньо в середині клітин нашого тіла, виводячи з них шкідливі продукти метаболізму, які біологи влучно називають "вуглецевим сміттям".

Найпомітнішими "гарбузовими чистильниками" виступають пектин і клітковина. Перший – чудовий сорбент, який зв'язує в кишечнику будь-які токсини, друга – ефективний та безпечний стимулятор перистальтики.

Таким чином людина при потребі може досить довго харчуватися одним гарбузом, не ризикуючи "перекосами" в обміні речовин, що робить його справжнім суперфудом.

Що лікує гарбуз

Як джерело названих вище вітамінних і вітаміноподібних сполук, гарбуз допомагає приборкати атеросклероз, серцеву недостатність, м'язову атрофію, хвороби печінки (у тому числі зловживання спиртним), інтоксикації різного походження, проблеми з зайвою вагою і метаболічні порушення, астенічний синдром. А також сприяє посиленню імунітету.

За рахунок лужних і "водогінних" властивостей, він виступає як продукт, корисний при набряках, гіпертонії, подагрі, порушеннях роботи нирок, а також печії та хворобах шлунка, обумовлених підвищеною кислотністю.

Вміст цінних харчових волокон дозволяє вводити гарбуз до раціону тих, хто скаржиться на порушення роботи кишечника. Крім того, чудовий плід корисний при туберкульозі: згідно з результатами проведених в Індії досліджень, екстракт гарбуза пригнічує зростання туберкульозної палички навіть при розведенні 1:10.

Печений гарбуз: користь без застережень

Чарівність гарбуза не в останню чергу полягає в тому, що їсти його можна як приготованим, так і сирим. В останньому варіанті він найчастіше використовується в зимових салатах, подібно до моркви "а-натюрель" — тобто дрібно нарізаної або крупно натертої, у поєднанні з яблуками, часником, яйцем, сиром, іншими овочами і т.д.

Інше питання, що дозволено таку корисну страву не всім. Виною тому – велика кількість клітковини, якої варто уникати при гострих запаленнях будь-якого органу шлунково-кишкового тракту, а також схильності до диспепсії та метеоризму.

Тому в дієтичному харчуванні гарбуз найчастіше виступає у вареному чи тушкованому вигляді. Але тут є інша небезпека: перехід значної частини корисних речовин у відвар. Це, звичайно, не має значення, якщо йдеться про гарбузовий суп або ікру типу кабачкової, але знижує корисність улюбленого "геловінського" плода, якщо відварена помаранчева м'якоть стає частиною пирогів, гарнірів або інших самостійних страв.

У результаті виходить, що оптимальним "універсальним продуктом" слід вважати запечений гарбуз. Адже в цьому випадку він, з одного боку, майже не втрачає корисних речовин (хіба що з соком, що виділився), а з іншого - перестає бути вмістищем грубих харчових волокон.

Використовувати ж печений гарбуз можна і "по-свіжому", і "по-вареному". А ще готувати із нього швидкі овочеві паштети. Для найпростішого з них достатньо лише розім'ятої "запіканки", солі, улюблених (або дозволених) спецій, включно з часником, та заправки на основі сметани або олії – для кращого засвоєння жиророзчинних вітамінів.

Скільки гарбуза можна їсти на день

З урахуванням властивостей сирого та термічно обробленого гарбуза для кожного з них є свої оптимальні дози споживання. Щодо свіжої гарбузової м'якоті підходять ті ж обмеження, що і для моркви: 100-200 г на день. А приготована буде корисна в кількості 200-300 г. Цього достатньо, щоб за бажання побалувати себе гарбузовим крем-супом, ікрою, шматком пирога і мармеладом на додачу.

Хоча, безперечно, це усереднені норми для здорової людини. Адже і алергію на яскраво забарвлені плоди (до яких однозначно відноситься гарбуз), і індивідуальну чутливість до різних дарів природи передбачити неможливо.

Отже, орієнтуючись на загальні рекомендації, варто дослухатися і власного організму. Він точно не обдурить.