Як диня впливає на організм. Про тонкощі вживання "королеви баштану"

Королева баштану, королева серпня, королева осені — так виглядає далеко не весь перелік "королівських" титулів, якими в різні часи нагороджували диню. Не в останню чергу тому, що через неповторний аромат не помітити її появу в масовому продажу майже неможливо. Та й смак вдалої "королеви" важко з чимось порівняти.

Тому не варто дивуватися, що диня навіть на нашій території стала першою з баштанних культур. Більше того, її різні назви іншими мовами перетворилися на українські імена завезених пізніше гарбуза (від кипчацького χarbuz) та кавуна (від турецького kavun). Втім, про це, як і інші цікаві аспекти історії знайомства людства з динею, ДС раніше писала в матеріалі "Королева баштану". Тому сьогодні йтиметься про вплив дині на наше здоров'я. І заразом про один живучий міф, що прикро обмежує її вживання.

Диня: калорійність та склад

Згідно з інформацією з різних джерел, енергетична цінність динних гарбузів (як у ботаніці називаються плоди дині, гарбуза, кавуна та огірка) може "плавати" в діапазоні 33 — 41 кКал/100г. У середньому ж прийнято виходити з розрахунку 35 ккал на 100 г м'якоті.

Таке різночитання обумовлено тим, що гарбузи, що дозрівають у різних умовах — навіть одного сорту — накопичують різну кількість цукру. Чим більше тепла та сонця – тим солодше. Як наслідок, з 16-18% вуглеводів, що у складі дині, на цукри припадає 7-9%.

На щастя, насолода – далеко не єдина перевага дині. Її плоди по-справжньому багаті на ніжну клітковину, пектин, вітаміни і мінеральні речовини, у тому числі залізо, магній, мідь, цинк. Всього 150 г ароматної м'якоті повністю покриває добову потребу людини у вітаміні А, і на 95% — у вітаміні С. Плюс додатково забезпечує організм такими цінними сполуками як ніацин (вітамін В₃), піридоксин (В₆), фолієва кислота (В₉) та ін.

Окремо також слід зазначити антиоксидантну активність дині, яку забезпечують такі речовини як бета-каротин, зеаксантин і навіть холін, що має колосальне значення для біосинтезу різноманітних фосфоліпідів. Останні ж, у свою чергу, присутні у всіх мембранах клітин і клітинних органел. Звідси і здатність дині допомагати у боротьбі з найрізноманітнішими захворюваннями, включаючи онкологічні.

Чим корисна диня і чому її можна їсти з іншими продуктами

Завдяки складу диня благотворно впливає на більшість органів і систем. Але особливо — серцево-судинну, якою вона "постачає" антиоксиданти і калій, травну, яка потребує певного обсягу клітковини і нервову, що отримує з динею ідеальний набір потрібних речовин — від вітамінів групи В до того ж холіну.

А, крім того, ще в домомедичні часи "динетерапію" з успіхом призначали при недокрів'ї та схильності до застуд (тобто при слабкому імунітеті), хворобах нирок і шкіри, безсонні та депресії, проблем із зором і пам'яттю, а також при наслідках травм, м'язової слабкості і у якості афродизіак.

Інакше кажучи, в "динних" місцях стиглі солодкі плоди "королеви баштану" вважали практично універсальними ліками і їли за кожної нагоди. Тим більше, що їхня солодка ароматна м'якоть – один із найкращих фруктових десертів, а також цікавий компонент закусочних салатів. Більш того, жировмісні продукти (м'ясо, сир і т.д.) сприяють засвоєнню вітамінів А, К, Е та інших ліпофільних сполук, присутніх у дині.

Звідки ж у такому разі взялася купа публікацій про те, що диню не можна змішувати з іншими продуктами? Виявляється, всі вони є результатом псевдонаукової концепції роздільного харчування, придуманої американським натуропатом Гербертом Шелтоном, який не мав медичної освіти. У 1928 році він написав книгу "Правильне поєднання харчових продуктів", яка несподівано стала бестселером. Коли ж роздільне харчування стало модним, то й частина професійних медиків, не кажучи вже про популяризаторів ЗОЖ, вирішила "бути в потоці". У результаті хибна інформація, як то кажуть, пішла в тираж.

Звичайно, за майже 100 наступних років теорія роздільного харчування неодноразово була розкритикована вченими. Адже секрет підшлункової залози, жовч та шлунковий сік просто не здатні змінювати склад залежно від їжі. При цьому травні соки більшості приматів, до яких належить і Homo sapiens, еволюційно націлені на травлення змішаної їжі. Але, на жаль, впевненість у хибних думках – одна з найміцніших речей у світі.

В результаті при і так не надто тривалому динному сезоні багато "жертв дезінформації" додатково обмежують себе в споживанні корисного плоду, що точно не сприяє зміцненню та підтримці здоров'я. А найвразливіші взагалі можуть відмовитися від нібито примхливого продукту, і добре, якщо хоч на користь кавуна.

Кому не можна їсти диню

Як відомо, продуктів, що однаково підходять всім без винятку, у світі не існує. Адже навіть високоцінна клітковина може бути небажаним компонентом дієти. Приклад – лікувальний раціон при гострих формах виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, гастриту, ентериту, коліту, панкреатиту та холециститу. Відповідно, багата цією сполукою диня входить до числа заборонених плодів при перерахованих захворюваннях.

Хоча й абсолютно здорова людина, в задоволення вм'явши з півкіло соковитої динної м'якоті, ризикує послабленням випорожнень через надмірну стимуляцію перистальтики. Ось чому, до речі, в дієтології з'явилося поняття про стандартну порцію свіжих овочів та фруктів, що дорівнює 80 г, і рекомендації не включати в один прийом їжі більше двох таких доз.

Насиченість дині вуглеводами також може мати "темний бік". Адже з цієї причини її глікемічний індекс (часто позначається як ГІ) становить 62-65 одиниць. А продукти із ГІ середнього діапазону (від 56 до 69) вже вимагають певної уваги при діабеті.

І, зрештою, проблему може становити підвищена чутливість до складних ефірів, якими зумовлений запах дині. Тому вона вимагає обережності від алергіків (особливо тих, хто страждає на поліноз) і виключається з меню маленьких дітей.

Сорти дині

В наш час існує така безліч сортів та гібридів дині, що тільки в Україні вирощують близько 80 з них. Однак розподілити їх "по породах" не так просто. Адже якщо вчені віддають перевагу класифікації за культурним походженням, виділяючи середньоазіатський, малоазіатський та європейський підвиди, то люди "від землі" в першу чергу фіксуються на термінах вегетації, тобто часу від появи ростків до збирання врожаю.

За цим параметром всі дині можна поділити на 5 основних груп сортів: ранньостиглі (їм потрібно 55-70 днів), середньоранні (70-80 днів), середньостиглі (80-90 днів), середньопізні (90-100 днів) і пізньостиглі, визрівання яких потрібно понад 100 днів стійкого та досить сухого тепла. А оскільки українська погода – дама з характером, то наші аграрії віддають перевагу "королевам" трьох перших груп.

Тому першими динями на наших фруктових прилавках сьогодні найчастіше бувають створена італійськими селекціонерами "Амалік (Армонія) F1" з вегетаційним періодом 55-60 днів, а також вітчизняні "Титівка" (60-75 днів) та "Рання 133" (65-70 днів). Всі вони мають плоди масою близько 2 кг із сітчастою шкіркою і славляться відмінним смаком.

Багато десятиліть вирощують у нас і середньостиглу диню "Колгоспниця", яка отримала офіційне визнання у далекому 1943 році. Тоді одержання сорту з вегетаційним періодом 75-90 діб та підвищеною стійкістю до прохолоди та вологості вважалося чи не дивом. Згодом він став чимось на зразок місцевої класики, заміщати яку зважуються не всі. Втім, у сприятливих кліматичних умовах невеликі гарбузи "Колгоспниці" виходять м'якими, солодкими та запашними.

Хоча, звичайно, справжнім еталоном смаку вважається Мірзачульська диня (вона ж "Торпеда"), виведена на території нинішнього Узбекистану ще в XVI столітті, вона так прославилася на весь світ, що багато найвдаліших сучасних сортів "королев баштану" створено з її допомогою. Плоди має витягнуті, великі (до 50-60 см, вага до 15 кг), термін вегетації – 60-70 днів. На жаль, повсюдному розведенню "супердині" заважає її крайня теплолюбність: насіння може нормально розвиватися тільки тоді, коли нічні температури не опускаються нижче 15-16 ℃. Тому навіть на спекотній батьківщині "Торпеда" вкрай рідко зустрічається раніше за середину серпня, а за її межами зазвичай з'являється вже у вересні.

Словом, тим, хто любить дині, немає сенсу чекати появи свідомо знайомих плодів. Інакше всю користь, яку обіцяє динний сезон, можна просто не встигнути отримати. Тим більше, що вдумливе порівняння "королів" різних сортів – вже вишукане задоволення для гурмана.