Де росте помело? Про патріарха роду цитрусових та його можливості

Цитрусові становлять більшу частину всіх без винятку фруктів, що продаються на світовому ринку. І якщо знати, що нині ботанічний рід Цитрус налічує понад 300 видів, це навіть не дивно.

Зате по-справжньому вражаючим фактом є те, що до початку окультурення людиною у всій "цитрусовій команді" було лише 4 види вічнозелених носіїв їстівних плодів, які вчені називають загальним словом "гесперидії". Це лайм, цитрон, мандарин і наш сьогоднішній герой помело. І ще кілька так званих папедів – дрібних цитрусових чагарників із спершу неїстівними гесперидіями.

Всі інші сучасні цитрусові, включаючи добре знайомі нам апельсини, лимони і грейпфрути, з'явилися внаслідок їхньої природної або штучної гібридизації.

А помело залишився самим собою – тобто цінним велетнем із сімейства цитрусових із мінімумом кислоти та гіркоти. Єдиний його недолік – прискіпливість до клімату, тому в промисловому обсязі вирощувати його вдається лише у помірно вологих областях тропіків та субтропіків.

Як росте помело і чому його так назвали

Батьківщина помело – Малайський архіпелаг. Саме звідти відносно велике (до 15 м) вічнозелене дерево з кулястою кроною і величезними (до 10 кг) плодами як корисна і дуже декоративна ботанічна дивина була завезена в Китай.

Сталося це приблизно за 100 років до нашої ери — саме в цей час згадки про гігантського родича китайського мандарину вперше з'являються в місцевих манускриптах.

До речі, саме завдяки китайському контакту помело та мандарина світ отримав апельсини. Недарма ж сама назва appelsien означає "китайське (sien) яблуко (appel)".

Однак повернемося до помело. До Європи його у XIV столітті привезли португальці. За зовнішню схожість із вже відомими завдяки торгівлі з Індією лимонами і вражаючий розмір дивовижний плід назвали pomposos limões – тобто здутий лимон. У Нідерландах ця назва вкоротилася до помпельмое. А воно, у свою чергу, на французький лад адаптувалося до терміну pomelo (буквально "яблуко-диня", pomme+melon) – з наголосом на середньому складі.

Але це ім'я не стало для рослини єдиним. У XVII столітті малайське насіння помпельмосу-помело англійський капітан на прізвище Шеддок привіз на землі інших британських колоній — Ямайки та Барбадосу. І воно там настільки добре взялося, що в результаті вдячний англомовний світ став називати цитрусового гіганта шеддоком.

Ну а в ботанічні довідники він увійшов просто як Citrus maxima, що, мабуть, не потребує перекладу.

Як наслідок, залежно від постачальника, на наших прилавках той самий плід може представлятися як помело, пуммело, помпельмос (пумпельмос, помпельмус), великий цитрус (великий цитрон), шеддок тощо. На щастя, на смак та корисні властивості це не впливає.

Помело: корисні властивості

Серед усіх цитрусових помело, крім розміру, виділяється насамперед м'яким смаком і великою щільністю м'якоті, завдяки якій шеддок чудово перетворюється на сухофрукт. Власне, він є чемпіоном роду за вмістом сухих речовин (7,6-11,1%) та клітковини (1%), завдяки чому дуже ефективно втамовує голод, принагідно стимулюючи роботу кишківника. Тому "великий цитрон" дуже корисний у так званих дієтах краси.

Цитрусовий патріарх також не поступається нащадкам за вмістом вітаміну С: середній фрукт кілька разів покриває його денну норму. На щастя, для організму ці надлишки абсолютно нешкідливі. Багатий він також і на інші вітаміни (зокрема, А і ряд групи В) і мікроелементи, завдяки чому його вплив на організм нагадує не тільки дію всіх звичних для нас цитрусових, а й користь фейхоа. Хіба що без йодної складової: тут фейхоа поза конкурсом.

А ще помпельмус – чудове джерело біологічно активних речовин, що мають антиоксидантні, знезаражувальні, протизапальні, противірусні, антибактеріальні та протипухлинні властивості. Представниками таких субстанцій є флавоноїд нарингенін та його сполуки, які в експериментах демонструють справді багатообіцяючі результати – від полегшення симптомів астми до знищення деяких видів злоякісних клітин, усунення фіброзу різних тканин (у тому числі при хронічній обструктивній хворобі легень, ХОХЛ) тощо.

Завдяки всім цим речовинам гесперидії шеддока навіть зберігаються краще, ніж інші цитрусові. Тому стиглий непошкоджений плід за кімнатної температури до місяця може чекати, поки його з'їдять.

Інші складові помело здатні впливати на всмоктування холестерину та засвоєння цукру, через що він може бути цінним компонентом харчування при атеросклерозі та діабеті. Ну а завдяки пристойному вмісту (не менше 20 мг/100г) сечогінної етракінової кислоти Citrus maxima допомагає впоратися з набряками та високим тиском.

Види помело

Сьогодні помело вирощується в Китаї та В'єтнамі, Індії та Японії, на Карибах та Таїті, в Ізраїлі та Каліфонії тощо. Зрозуміло, при цьому не могли не утворитися різні сорти шеддока, що відрізняються кольором шкірки та м'якоті, формою та розміром гесперидій, смаком, соковитістю тощо.

Втім, на зовнішні ринки "екстремали" на кшталт помпельмусу розміром із добрий кавун зазвичай не потрапляють. Тому європейці найчастіше мають справу з плодами середнього формату – вагою 500 – 600 г, кулястої чи грушоподібної форми, з жовтою чи зеленою шкіркою та світлою м'якоттю.

Проте за можливості вибору знавці рекомендують надати перевагу так званим червоним помело — тобто фруктам з рожевим "внутрішнім світом". За відгуками, вони мають особливо приємний і незмінно солодкий смак.

З іншого боку, пікантна кислинка, властива деяким з білих помело, знаходить своїх шанувальників, тому краще все пробувати самостійно.

Що корисніше – помело чи грейпфрут

Оскільки на українському ринку помело з'явилося відносно недавно, багато хто вважає його таким собі солодким грейпфрутом. Тим більше, що вони схожі навіть у тому, що, попри колір шкірки, можуть мати або жовтувату, або рожеву м'якоть.

Однак, якщо покласти відповідні плоди поряд, різниця буде помітною. Наприклад, у шеддока значно товстіша шкірка, менша кількість часточок, щільніша м'якоть. Проте грейпфрути дають більше соку і їх набагато легше вирощувати. Та й за врожайністю вони б'ють інші цитрусові однією лівою.

А все тому, що грейпфрути – це гібриди помпельмусу та кліматостійкого гіркого апельсина (помаранцю), який у натуральному вигляді не їдять. Не дивно, що в плодах цього союзу багато кислоти та гіркоти. З цієї причини, зокрема, шкірка помело, на відміну від грейпфрута, їстівна, хоча і гіркувата.

Як наслідок, у різних сферах кулінарії у більш делікатного за смаком помело діапазон застосування ширший.

А ось що, безумовно, дісталося грейпфруту у спадок від великого цитрону – це високий вміст речовин із загальною назвою фуранокумарини (вони фурокумарини), несумісних із низкою ліків. Тому фахівці наполягають, що між прийомом цих видів цитрусових та фармацевтичних препаратів має проходити щонайменше 4 години.

Помело сушене: користь на весь рік

Як згадувалось раніше, помело можна сушити. Жодних секретів у цьому процесі немає: звільнена від шкірки і, за бажанням, перетинок м'якоть нарізається на зручні частини та поміщається у слабонагріту (до 70 ℃) духовку або сушарку-дегідратор. Готову продукцію зберігають та використовують як будь-які інші сухофрукти.

Натуральна в'ялена м'якоть помело зберігає великий відсоток корисностей, властивих свіжим плодам, а, отже, дозволяє використовувати шеддок на благо здоров'я цілий рік.

У продажу, втім, значно частіше з'являються помпельмусові продукти, приготовані за допомогою цукрового сиропу. Причому так обробляють як м'якоть, так і товсту шкірку "великого цитрону", також дуже багату на корисні речовини, особливо природним сорбентом пектином. І хоча всі вони теж позиціонуються як сушений помело, їх все ж таки коректніше називати цукатами.

Цукати з помело, безумовно, штука смачна та ароматна, і чудово підходить для того, щоб прикрасити ранкові мюслі, домашню випічку або стати аналогом цукерок до чаю. Але за властивостями вони значно поступаються натуральній сушеній м'якоті, що варто мати на увазі, якщо "великий цитрон" включений у здорову дієту.