Навіщо потрібен чайний гриб? Як союз одноклітинних став вірним другом людини
Чайний гриб – це природний біологічний союз дріжджових грибів та оцтовокислих бактерій, що існують у такому тісному симбіозі, що утворюють загальний організм. Який, водночас має цінні лікувальні властивості, корисні людям
В "науковому світі" чайний гриб має кумедну назву Medusomyces gisevii, або просто медузоміцет, хоча до медуз цей незвичайний організм, звичайно ж, не має стосунку. Шарувата слизова оболонка — це зооглея (від грец. слів ζώο — тварина і γλοιός — клей, слиз), тобто субстанція, створена спільними зусиллями мікроорганізмів, що мають гостру потребу в одне одному. У гастрономічному аспекті, крім чайного гриба, відомі ще зооглеї інших форм. Наприклад, схожий на цвітну капусту молочний кефірний гриб, джерело "водного кефіру" індійський морський рис, що насправді нагадує крупинки розвареного рису і т.д.
У чайному грибі об'єдналися спеціальні спиртоутворюючі дріжджі та оцтовокислі бактерії, що розщеплюють спирт з утворенням оцтової кислоти, вуглекислого газу та довгої низки інших речовин. Завдяки цьому союзу, ніжні мікроорганізми не лише ефективно підтримують існування одне одного, а й успішно протистоять зовнішнім силам, здатним їх "розвести".
Але найголовніше, що середовище, де живе чудовий медузоміцет, незабаром перетворюється на своєрідну "живу воду", за допомогою якої можна перемогти безліч недуг.
Чайний гриб — користь, підтверджена часом або роздуми про "живу воду"
Якщо сама поява зооглеї чайного гриба – заслуга природи (адже всі оцтовокислі бактерії буквально створені для того, щоб використовувати спирти, що з'являються на місці роботи різних дріжджових грибків), то хто вперше вирішив використати цю сполуку собі на благо – велике питання.
Імовірно, це сталося на Тибеті, де чайний, молочний та рисовий "гриби" постійно використовуються до сьогодні.
Однак перша письмова згадка про квас чайного гриба зафіксована за часів династії Цінь (220-206 роки до н.е.). Причому у відповідних манускриптах його вже називали "еліксиром здоров'я та безсмертя".
Широку ж популярність він, схоже, отримав у Японії, коли в 441 році імператор Інге, що довго хворів, одужав на тлі прийому квасу від "чайної медузи", спеціально присланої йому з Китаю. У всякому разі історичним фактом є те, що легендарні самураї завжди мали при собі ємність із цим напоєм, який використовувався як універсальні ліки – заповнити сили, впоратися з розладом шлунка чи кишечника, промити рану, пополоскати запалене горло або зуб, що розболівся, і т.д.
До речі, у наші дні ця практика вже не здається дослідникам "дикунською". Адже, крім власне спирту та оцтової кислоти, чайний гриб продукує неймовірну кількість цілющих сполук. Наприклад, "універсальний антибіотик" медузин. Або такі цінні органічні кислоти, як коєва (має виражену бактерицидну, протигрибкову і навіть інсектицидну дію) і глюконову (безпосередньо збільшує працездатність м'язів та стимулює обмін речовин). А ще вітаміни (включаючи антипелагричний РР), ферменти та пробіотики. І все це "в одному флаконі". Чим не справжній зразок казкової живої води?
Що лікує чайний гриб
Згідно з дослідженням, квас чайного гриба, який сьогодні все частіше називають комбучею, може бути корисним у різних ситуаціях.
Наприклад, завдяки вмісту D-глюкуронової кислоти він допомагає організму знешкоджувати різні токсичні речовини, включаючи ті, що отримані з ліками. Разом з антиоксидантною дією, схожою на те, що забезпечує чай матчу, це знижує ризик розвитку раку.
Стимулюючи роботу підшлункової залози, комбуча допомагає "приборкати" хронічний панкреатит і навіть діабет, особливо ІІ типу. А її дар прискорювати метаболізм дуже цінний при боротьбі із зайвою вагою.
Здатність пригнічувати розвиток багатьох патологічних мікрооранізмів робить чайний квас чудовим помічником при лікуванні інфекційних запалень травного тракту. Тим більше, що він попутно захищає від пошкодження не тільки слизові оболонки, а й печінкову та ниркову тканини, стабілізуючи клітинні мембрани.
А ще "чайна медуза" продукує глюкозаміни, що повертають здоров'я суглобам.
Ну а те, що комбуча відмінно вгамовує спрагу, допомагає позбутися дисбактеріозу і здолати застуду (ГРВІ), бореться з депресією і додає енергії, всі, мабуть, і так знають.
Чайний гриб: догляд – це просто
Щоб чайний гриб виробляв комбучу довго і щасливо, потрібно дотримуватися лише кількох важливих правил.
- Банка, де житиме медузоміцет, має бути абсолютно чистою, щоб молода колонія не постраждала від атаки недружніх мікроорганізмів. Зміцнівши, вона вже сама не допустить втручання "чужинців".
- Чайний гриб не любить ані прямого сонця, ані темряви, тому найкраще почувається на відкритій поверхні у глибині приміщення.
- "Чайна медуза" — живий організм, якому потрібно дихати, тому суцільною кришкою закривати банку не можна. Зате повітропроникна тканина годиться будь-яка.
- Чай, який перетворюватиметься на комбучу, не повинен бути ні занадто гарячим, ні занадто холодним, а також містити великі частини заварки та нерозчинені крупинки цукру. Потрапляючи на тіло чайного гриба, ці включення завдають йому пошкодження схоже на хімічний опік.
- Розчин, де живе чайний гриб, не повинен перекисати. Тому в той момент, як він набуває приємного кисло-солодкого смаку і легкої газованості, його рекомендується злити, замінивши на свіжу порцію підсолодженого, остудженого до кімнатної температури і звільненого від заварки чаю.
Скільки можна пити чайний гриб та кому?
З урахуванням користі комбучі, перерахування тих, кому можна (а то й треба) її пити вийшло б довгим. Тому краще зазначити, кому від цього варто утриматись.
Через присутність у чайному квасі деякої кількості етилового спирту і живих спор мікроорганізмів, що утворюють зооглею, він не рекомендується тим, кому в принципі протипоказаний алкоголь (включаючи немовлят і вагітних), а також особам з імунодефіцитом, у тому числі лікарського походження (наприклад, після трансплантації органів чи протинкологічної хіміотерапії). Ну і, само собою, немає сенсу пригощати комбучею тих, чий організм її, як то кажуть, не приймає.
Що ж до всіх інших, то ті, кому просто подобається смак чайного гриба, можуть пити його як звичайний квас — тобто коли і скільки хочеться.
Ну а категорії людей, яка відноситься до цього напою як до корисної біологічно активної добавки і вживає за графіком, найрозумніше дотримуватися найпростішої схеми "скільки п'ємо, стільки відпочиваємо". Тобто планувати курс "чайногрибної терапії" на місяць чи два – а потім на такий самий термін робити перерву.
