Дерево життя, воно ж морва, воно ж тутовник. Користь шовковиці у фактах та цифрах

Тутове дерево (рідше тутовник) – це офіційна назва шовковиці "ботанічною мовою". "Народне" ім'я морва — данина її латинському найменуванню Morus. Шовковицею ж вона стала завдяки грандіозним планам часів СРСР з розведення тутового шовкопряда (він же шовковичний хробак) для забезпечення власного виробництва натурального шовку.

Зі шляхетними українськими шовками в "імперії зла" зрештою не зрослося. Натомість рослина, листям якої якраз і харчується шовконосна гусінь, в нашій країні прижилася і полюбилася скрізь.

Тутовник – користь для здоров'я або Ліки від старості

"Приятелювання" людини та шовковиці триває вже не менше як 7 тисяч років. Адже тутовий шовкопряд був одомашнений у Китаї за 5 тисяч років до н.е. А у VIII ст. від Різдва Христового морва, як і шовківництво, вже були відомі не тільки по всій Азії, а й у країнах Середземномор'я. Бо ж її рясні соковиті ягоди, які зовсім не цікавлять "правильних" комах, були "сміттєвим" продуктом, взяти який міг будь-хто.

Тому перші відомості про користь шовковиці для здоров'я почали з'являтись ще до появи офіційної медицини. Солодка морва допомагала зцілитися при захворюваннях шлунку та кишківника, зміцнити кістки і серце, позбутися бронхолегеневих недуг і недокрів'я, підтримати здоров'я очей. Оскільки ж усі ці проблеми найбільше дошкуляють людям у віці, тутові ягоди якось непомітно стали вважати дарованими згори ліками від старості. А сам тутовник – Деревом життя.

Сьогодні майже всі стародавні спостереження щодо цілющих "талантів" шовковиці отримали наукове підтвердження. Так, наприклад, позитивний вплив на шлунково-кишковий тракт пояснюється високим вмістом ніжної (так званої розчинної) клітковини, яка, по-перше, регулює роботу ШКТ, а, по-друге, є "універсальним чистильником". Кістково-м'язова та серцево-судинна системи вдячно відгукуються на високий вміст у морві таких мікроелементів, як кальцій та калій, а також фосфор, магній та цинк. Майже рекордний серед плодово-ягідних культур вміст заліза (1,9 мг у 100 г свіжих ягід) плюс присутність міді робить шовковицю чудовим засобом від анемії. Ну а велика кількість каротиноїдів, антиоксидантів і вітамінів покращують не тільки зір, а й імунну систему, пам'ять, витривалість та життєвий тонус загалом.

Шовковиця чорна, шовковиця біла – яка ж найкраща?

Усі відомі "породи" шовковиці фахівці поділяють на три великі групи – чорна, червона та біла. При цьому червона – єдина уродженка не нашого, а американського континенту. Можливо, саме тому найбільшого поширення в Україні набули "старосвітські" види морви – чорна та біла. Ну а там, де є полярність забарвлення, негайно виникають суперечки про те, яке з них краще.

Лікарі-дієтологи в цьому випадку перш за все питають про схильність до діабету та алергії. При підвищеному рівні цукру в крові радять не зловживати плодами білої шовковиці (в них може міститися до 20% вуглеводів), а алергікам – темної. Хоча саме серед "алергогенних" забарвлюючих пігментів найбільше речовин-антиоксидантів, що затримують процеси старіння.

В інших випадках користь білої шовковиці дорівнює користі шовковиці чорної. Середня калорійність свіжих плодів обох становить близько 43 кКкал на 100 г, тому їх можна включати у будь-яку дієту. Тим більше, що в цій скромній порції ягід міститься близько 44% добової норми вітаміну С та 14% – заліза.

Шкода тільки, що через підвищену ніжність морви у свіжому вигляді вона, найчастіше, доступна тільки в безпосередній близькості від місця збору. Тому для лікування та насолоди її з давнини перетворюють на соки, джеми та особливий мед (точніше, згущений сироп, відомий також як бекмез або дошаб).

А, крім того, чималу популярність здобули вино з шовковиці, тутова горілка та ласощі з шовковичного борошна. Для приготування останніх достатньо лише змолоти висушену морву або навіть макуху, що залишилася після віджиму соку. Отриманий порошок можна сміливо додавати у пастилу, вводити в різну випічку (за відгуками дегустаторів, коржики з великою кількістю шовковичної муки нагадують цукати) чи збагачувати ним супи, соуси і страви з квасолі.

Варення з шовковиці від кашлю і не тільки

В минулому варенням називали не тільки звичні нам ягоди у цукровому сиропі, а взагалі будь-що фруктово-десертне, уварене на вогні. Не виключено, що як страва безумовно солодка, варення стало популярним не в останню чергу завдяки шовковиці. А саме – тутовому меду, який за старих часів вважався найбажанішими ліками чи не від усіх хвороб. Бо ж за смаком і навіть виглядом він схожий на справжній мед, хоча виготовляється без жодного граму цукру.

Щоб його отримати, з відібраних стиглих ягід (зазвичай білих) віджимають сік. Колись для цієї мети їх зсипали у полотняний мішок і відправляли під прес, але сьогодні частіше користуються звичайною відцентровою соковижималкою. Для полегшення соковиділення можна попередньо до 10 кг ягід шовковиці додати 1 літр води і довести до кипіння.

Віджатий (а ідеалі ще й відфільтрований) сік, періодично помішуючи і знімаючи піну, потрібно уварити на повільному вогні так, щоб його обсяг зменшився в 3 – 3,5 рази. Про готовність безцукрового варення говорить змінене піноутворення – великими бульбашками по центру посуду. Зберігається шовковичний "мед" не гірше за натуральний, та й вживати його можна так само. До того ж, лише чайна ложка цієї смакоти 3-5 разів на день допоможе швидко впоратися з кашлем та іншими неприємними симптомами застуди.

Що ж до поціновувачів "класики" з цукром, то їм варто взяти до уваги, що для білої та чорної шовковиці знавці рекомендують використовувати різні концентрації цукрового сиропу. Наприклад, для ідеального варення на кілограм "блондинів" потрібно 1,2 кг, а на ту ж кількість "брюнетів" – 1,5 кг цукру.

Особливо приємно, що будь-яка домашня консервація з "живої" морви (включно з компотом) зберігає цілющі властивості, притаманні її натуральному соку. Тому для підтримки здоров’я в черговий сезон ОРВІ у нагоді стане неодмінно.