Черешня — користь для задоволення. Чим приваблює улюблена ягода початку літа

Так вийшло, що плід черешні споконвіку називають ягодою, хоча з ботанічної точки зору він кістянка – як слива або абрикос. Смак такої їстівної "конструкції" прямо залежить від структури м'якоті між кісточкою та захисною оболонкою (шкіркою). З урахуванням цієї властивості, всі види черешні ділять на три великі групи — гіні, бігарро і дюк.

Гіні – плоди з дуже соковитою м'якоттю та ніжною шкіркою. Це робить їх ідеальними для їжі "живцем", але дуже примхливими у транспортуванні.

Бігарро, навпаки, щільні та стійкі до пошкодження. Це саме та черешня, яка з честю витримає не лише перевезення та перебування на торговому прилавку, а й тяготи консервації. Найкрасивіші компоти та варення виходять саме з неї.

Дюк за структурою займає середнє положення між гіні та бігарро. Але найяскравіший ознака цієї "породи" черешні — присмак вишні. Можливо, саме через неї у багатьох мовах для вишні та черешні просто не існує окремих назв. Типовий приклад – англійське cherry (чері).

Види черешні за строком дозрівання та забарвленням

Серед інших переваг, на користь черешні можна віднести тривалість сезону її продажу. Адже "стартує" він чи не разом із полуницею, а "фінішує" з першими яблуками. Домогтися цього допомагає вирощування сортів різного терміну плодоношення. А саме – ранні (дозрівають до середини червня), середні (спіють від 2-3 декади червня до середини липня) та пізні, які збирають від початку та до кінця липня.

При цьому ранньостиглі сорти найчастіше представлені ніжними гіні, а пізні – м'ясистими бігарро.

Ну і, звичайно, не можна залишити без уваги поділ видів черешні за забарвленням. Тут цілих 4 категорії: чорна, червона, рожева та жовта (вона ж біла).

Чим темніша "черешина", тим вищий у ній вміст пігментів. А це – речовини біологічно активні, що доводиться враховувати як дієтологам, а й усім охочим оздоровитися з допомогою черешні.

Про користь черешні або не лише про калорії

Калорійність черешні — важлива характеристика, яку не обійде жоден дієтолог — в середньому становить близько 50 ккал на 100 г. Якщо врахувати, що в тій же кількості, скажімо, морської риби мінтай міститься 70 ккал, виходить не так щоб мало.

З іншого боку, завдяки цьому черешня досить ситна, щоб приготованим з неї десертним салатом (орієнтовно 200 г ягід на порцію) легко замінити прийом їжі. А цього достатньо, щоб отримати необхідний добовий набір вітамінів та мінералів, оптимальний "коктейль" органічних кислот та значну кількість клітковини. Результат – покращення обміну речовин, нормалізація роботи кишечника, мобілізація імунітету, стабілізація артеріального тиску та ваги.

Тим паче, що смачна солодка черешня має напрочуд скромний глікемічний індекс: 22-25 (залежить від сорту). Для порівняння, у свіжих яблук або помідорів – 30. Це означає, що черешня буквально створена, щоб тішити людей, які страждають через підвищений рівень цукру.

Додатковий бонус – покращення сну, якщо "черешня їжа" замінить вечерю. Адже вона чудове природне джерело мелатоніну, більше відомого як гормон сну.

А ще в черешні містяться речовини-антиоксиданти, що запобігають старінню. І що темніша ягода, то їх більше.

Кому не можна їсти черешню

Перелічені переваги роблять черешню практично "ідеальним фруктом", який більшість людей може їсти буквально без міри. Але все ж таки не всі.

Так, наприклад, "антивікові" антиоксиданти нерідко мають властивості алергенів, тому при схильності до аутоімунних захворювань черешнею (особливо чорною) потрібно ласувати обережно.

Корисна клітковина обмежується при запальних захворюваннях шлунка та кишечника, а органічні кислоти – при їхніх виразкових ураженнях. Відповідно, людям із цими недугами свіжа черешня дозволена з обмеженнями.

Ну і безумовно не можна їсти черешню (як, втім, будь-які сирі дари садів та городів) тим, кому призначено лікувальну дієту з механічним і хімічним щадінням органів шлунково-кишкового тракту. Зате черешневі компоти, киселі та джеми – будь ласка.

Жовта черешня – користь із мінімумом ризику

Жовта черешня з давніх-давен має славу найбільш дитячої літньої ягоди. І це цілком виправдано, тому що максимальна свобода від пігментних речовин дозволяє давати її навіть малюкам, схильним до діатезу.

Крім того, світла черешня найчастіше володіє збалансованим смаком і щільною м'якоттю, що дуже подобається дітлахам. Вчені вважають, що так хлопчики та дівчатка з ще не сформованими (читай – не зіпсованими) харчовими звичками інстинктивно прагнуть заповнити хронічну недостатність клітковини.

До речі, середньо- та пізньостиглі черешні-бігарро ніжного забарвлення особливо рекомендовані і людям поважного віку. Адже їм теж варто поберегтися від зайвих імунних струсів і не допускати "ледачості" кишечника.