Чим корисний гранат? У чому секрет популярності найбільш "войовничого" фрукта

Старше покоління українців, напевно, пам'ятає часи, коли гранат у нашій країні зустрічався виключно на великих ринках і купувався здебільшого для тих, кому довелося серйозно захворіти. Тому більшість наших співгромадян автоматично зараховують його до цілющих дарів природи.

На щастя, ця впевненість не відноситься до помилок. Гранат дійсно має масу цінних властивостей, завдяки чому є одним із найпопулярніших фруктів, що ростуть у субтропічному та тропічному поясах між 46° північної широти та 41° південної.

При цьому, напевно, встановити, де саме на "гранатовому поясі" чудову культуру вперше вирішили зробити домашньою, поки не вдалося. Адже гранат, що з'явився на нашій планеті в кінці крейдяного – початку палеогенового періоду, настільки старший за людський рід, що його диво-ягодами зі шкірястою оболонкою і одягненими в яскраву соковиту м'якоть насінням, "розпакованим" по розділених плівками камерам-гніздам, цілком могли встигнути поласувати динозаври.

Зате відомо, що перші гранати, що всесвітньо прославилися, росли на території сучасного Тунісу в державі Карфаген, заснованій фінікійцями в IX столітті до н.е. Тому в Стародавньому Римі гранатові плоди стали називати пунічними яблуками (від Phoenice — Фінікія). Звідси і сучасна ботанічна назва граната: Punica granatum, тобто буквально "зерниста пуніка". Ну чи зернисте пунічне яблуко.

Гранат: користь у кожному зерні

Мабуть, перше враження від гранатових зернят найкраще описує слово "красиво". Недаремно сьогодні цілу групу мінералів називають гранатами.

З цієї причини зерна граната давно і повсюдно використовуються для прикрашання різних гастрономічних шедеврів, починаючи від закусочних салатів і закінчуючи десертами.

Втім, про те, як ягода граната (мовою ботаніків – гранатин) виступила "хрещеною" для коштовностей, боєприпасу і стала символом королів, охочі можуть почитати в матеріалі ДС Скільки облич у граната і чому він королівський фрукт. Ми ж зосередимося на властивостях вмісту, оскільки його користь анітрохи не поступається красі.

Почнемо з того, що соковитість граната – не фігура мови: вихід соку становить у середньому 30-40% від маси цілісного плоду. А якщо до того ж врахувати, що перенасичена дубильними речовинами шкірка перед пресуванням сировини, як правило, видаляється, то не дивно, що, говорячи про корисні властивості "зернистого яблука", в першу чергу мають на увазі характеристики гранатового соку.

Він же, у свою чергу, може похвалитися тим, що дуже багатий на органічні кислоти (до 10%, насамперед лимонної та яблучної), вуглеводами, представленими переважно моно- і дисахарами (12,7% з 14,3%) та біологічно активними речовинами з антибактеріальними, протизапальними, антиоксидантними та низкою інших дій. Ну і, зрозуміло, вітамінними та мінеральними речовинами, типовими для більшості фруктів.

Особливий інтерес дослідників сьогодні викликає пунікалгін – специфічне для гранату з'єднання еллагавої кислоти. З недавніх пір ця речовина розглядається як потенційні ліки при таких недугах, що погано піддаються терапії, як дисліпідемія, цукровий діабет, неалкогольна жирова дистрофія печінки, кардіометаболічні захворювання і т.д.

Гранат: калорійність та інші особливості

Калорійність граната прямо залежить від того, як ми їмо гранатові зернятка. Так, ті, хто задовольняються виключно м'якоттю (тобто практично чистим соком), з кожними 100 г продукту отримують 53-54 кКал.

А от любителі добре прожувати весь вміст "пунічного яблука" можуть розраховувати на 72 ккал/100 г. Адже весь запас ліпідів граната (нехай скромний, лише 1,2%, зате майже повністю представлений корисними жирними кислотами) зберігається в його насінні.

Хоча, задля справедливості, необхідно визнати, що під пресом деяка частина цінних ліпідних сполук в сік все-таки потрапляє, завдяки чому наявні в ньому жиророзчинні вітаміни Е і К засвоюються без будь-яких додаткових хитрощів.

Ось чому натуральний сік граната стабільно входить до першої десятки найкорисніших безалкогольних напоїв.

Як гранат впливає на кров

Ймовірно, всі, хто будь-коли мав проблеми з лікуванням анемії, отримували від друзів та знайомих рекомендації їсти гранати для підвищення гемоглобіну. Та й більшість ЗМІ повідомляють про "гемоглобіногенність" диво-ягоди. Однак, на жаль, об'єктивні дані не дають підстав вважати, що гранат реально може допомогти у цій проблемі.

Справа в тому, що половина всіх діагностованих у світі анемій є залізодефіцитними. Це означає, що людина хронічно недоотримує заліза, добова потреба в якому для чоловіків старше 18 років і жінок старше 50 становить 8 мг, а для молодших представниць прекрасної статі (з 18 років) — 18 мг. Лікувальні дози цього мікроелемента "стартують" від 50 мг на добу. При цьому в 100 г натурального гранатового соку є всього 0,1 мг шуканої речовини, а в цілісних зернах — 0,3 мг.

Ще гірше, коли недостача гемоглобіну обумовлена недостатністю вітаміну В12 (кобаламіну), оскільки його в гранаті зовсім немає.

Тим не менш, за рахунок вітамінів К і В ₃ "пунічне яблуко" нормалізує згортання крові, за рахунок таланту "гасити" запалення покращує стан внутрішньої стінки судин, а також благотворно впливає на рівень ліпідів та цукру крові. Тому той факт, що його вживання покращує як кровообіг, так і якість крові, не підлягає сумніву.

До того ж гранати буквально обожнює серце. Адже захисту від запалень (що виникають у тому числі з вини окислювального стресу) цей орган потребує завжди. А за запасами калію, що становить 214 мг на 100 г свіжого соку і 236 мг на 100 г цілісних зерен, "зернисте яблуко" перевершує корисну хурму, що здавна рекомендується в "серцевих" дієтах.

Кому не можна гранати

На жаль, велика кількість органічних кислот у складі гранату не завжди корисна. Зокрема, вживання кислих продуктів обмежується при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, а також гастритах, дуоденітах та інших захворюваннях, що вимагають призначення хімічно обмеженої дієти.

Чутлива до кислот і зубна емаль. Тому людям, які регулярно п'ють гранатовий сік (як, втім, і будь-який інший фреш), робити це рекомендується через трубочку.

Певну проблему складають і дубильні речовини граната, оскільки паралельно з оздоровленням внутрішніх оболонок кишечника дещо гальмують його перистальтику. Відповідно, людям, які страждають на хронічні закрепи, ні свіжими "зернистими яблуками", ні отриманим з них соком зловживати не варто.

Також не можна забувати про те, що, як будь-який яскраво забарвлений плід, гранат може становити небезпеку для алергіків. З цієї причини, до речі, його повністю виключають із раціону дітей до року, а вводити починають буквально по краплях. Добре, що навіть мінімальна кількість гранатового соку не тільки приємно підкислює воду, але й надає їй гарного кольору.

І останнє. Усі результати, що підтверджують корисні властивості соку гранату, стосуються лише натурального продукту та його концентратів. На полицях магазинів, як правило, ця цілюща рідина постає у вигляді нектарів — тобто в суміші з водою, цукром і рядом інших добавок. Відповідно, такі "навкологранатові" напої не показані при діабеті, проблемах із зайвою вагою та інших метаболічних порушеннях.

Гранат – це не лише свіжий фрукт та натуральний сік.

У країнах "гранатового поясу" чудовий фрукт використовують не лише у вигляді свіжих зерен та соку. Так, наприклад, у низці середземноморських та кавказьких держав одним із традиційних продуктів вважається гранатове вино.

І нехай робити його клопітніше, ніж виноградне (адже для того, щоб воно не було надмірно гірким і терпким, ніжні зерна, як і при виробництві кращих зразків соку, звільняють від шкірки та плівчастих перегородок), зате за вмістом корисних речовин цей напій мало поступається гранатовому фрешу. У такий спосіб цілющі властивості граната вдавалося зберігати на цілий рік – до наступного врожаю.

А, крім того, східна кухня високо цінує винайдений на території сучасного Азербайджану наршараб — соус зі згущеного гранатового соку. Схематично його приготування виглядає так: віджатий за всіма правилами сік випарювати, поки він не втратить 20% початкового об'єму, після чого додати до нього спеції та прянощі (ароматну корицю, коріандр, базилік, лавровий лист, а також, за бажанням, чорний і червоний перець), посолити, підсолодити і додатково уварити до бажаної густини.

І нехай цей продукт уже поступається корисністю "живому" гранатовому соку або однойменному вину, активізації травлення він сприяє стовідсотково. Як смакова приправа до страв з м'яса і риби наршараб, за відгуками гурманів, взагалі неповторний.