Афіна карпатська. Користь чорниці або трохи про правдивість легенд

За час знайомства з людьми чорниця встигла "приміряти" безліч імен. Борівка, боровичка, черниця, яфора, афіна, яфіна – ось лише деякі з них. Чи є тут якась "вина" давньогрецької богині Афіни – питання дискусійне. А ось те, що в латинському найменуванні чорниці Vaccinium myrtillus "зашифрувався" символ слави та благодіянь мирт — факт.

З благодіяннями у смачної "королеви лісів" справді все склалося. І не лише у фольклорі. Так, наприклад, глибоке вивчення широких цілющих можливостей рослинних пігментів антоціанів почалося саме з чорниці – як із абсолютного чемпіона за складом. У наші дні немає вже жодних сумнівів у тому, що ці речовини мають антиоксидантну, онкопротекторну, антигіпертонічну активність, а також знижують толерантність до інсуліну. Отже, вже тільки вони роблять чорницю корисною при левовій частці так званих "хвороб віку" і діабеті II типу.

Скільки можна їсти чорниці на день або про розумну розсудливість

У місцях традиційного збору "афіни" її, незважаючи на невисоку калорійність (44 кКал на 100 г), вважають найпоживнішою з лісових ягід. Адже чорно-сизі плоди мають приємний збалансований смак і досить щільну структуру, в якій, проте, немає ні жорсткої шкірки, ні твердого насіння. Тому зазвичай подобаються і маленьким, і дорослим.

При цьому дар чорничника можна розглядати не тільки як універсальний десерт, але і як компонент гарніру до м'яса або птиці або доповнення до цілої низки інших страв. Наприклад, у комбінації із сіллю, часником та рослинною олією (або майонезом) вони стануть цікавим закусочним салатом або пікантним соусом. У результаті виходить, що 2-4 склянки "живої" чорниці щодня середній споживач готовий з'їсти легко. У перерахунку на вагу це становить 250-500 г. Навряд чи будь-яка інша ягода може похвалитися таким же результатом.

Є думка, що саме сезонні добровільні перебування на чорничній дієті дозволили зробити перші висновки про цілющі властивості ягід. Як природний полівітамінний і мультимінеральний комплекс, чорниця звільняла від безлічі так званих "дефіцитних станів". А як ідеальне джерело ніжної клітковини регулювала роботу шлунково-кишкового тракту і стимулювала очищення організму. Та й плюс дія вже згаданих вище антоціанів. У результаті чорниця просто не мала шансів не прославитися як ліки від тисячі бід.

З іншого боку, мабуть, вона ж допомогла сформулювати найнародніше правило слов'янського розсудливості: "Що занадто – те не здорово" (прямий польський аналог "Co za dużo, to nie zdrowo"). Адже у світі не існує таких активних речовин, які не могли б спричинити ідіосинкразію (тобто різке неприйняття) чи навіть алергію. Або просто вплинути надто сильно. Тому щоб не перейти розумну грань між отриманням від чорниці користі для кишечника (зору, серця і т.д.) і, скажімо, провокацією діареї, незвичним до рослинної дієти городянам не варто їсти більше 200-300 г свіжої "яфіни" на день.

Сушена чорниця – користь про запас

На жаль, сезон свіжих чорниць, як і більшості інших ягід, триває не довго. Тому логічно, що "універсальні ліки" здавна намагалися заготувати про запас. Природно також, що до появи консервів та морозильних камер оптимальним способом її збереження стало сушіння. Тому, заради справедливості, варто підкреслити, що левова частка лікувальних чорничних рецептів заснована не на свіжій, а на сухій сировині.

Окремим успіхом стало те, що висушування не просто дозволяє чорниці зберігати найбільш цінні лікувальні властивості, а й посилює їх. Адже за рахунок випаровування води маса кожної ягідки зменшується в 5-6 разів, буквально концентруючи наявні в них корисні речовини. У результаті з кілограма свіжих чорниць виходить близько 170 г сушених. А отже, пара-трійка столових ложок "сухариків" забезпечить той цілющий ефект, що й рекомендована порція "свіжака".

Єдиний важливий виняток із цього правила – тип впливу на кишечник. Суха чорниця, на відміну від свіжої, сприяє закріпленню випорожнень і може спровокувати закреп.

Як будь-які сухофрукти, чорницю можна "призначити" чаєм, компотом, настоєм, додати в кашу, використовувати у випічці і т.д. Все піде на користь.

Чорниця для очей або кілька слів про пігулки молодості

У якийсь момент ряду травників стало здаватися нерозумним якось розбавляти чорничні "ліки". Певною мірою цьому посприяли ті, хто прихоплював жменю смачної та поживної "сушки" на варту або на полювання. Адже, за відгуками, від цього "молоділи" очі, дозволяючи легше орієнтуватися у сутінках і навіть темряві.

Так виникла практика перетворення сушених чорниць на "молодильний порошок" – щоб концентровану корисність могли прийняти навіть ті, хто не може жувати.

Потім з'ясувалося, що з чорничного борошна, змішаного з медом до стану пластиліну, відмінно формуються "пігулки молодості", які зручно і приємно повільно розсмоктувати в роті, попутно позбавляючись стоматитів, гінгівітів і проблем з горлом. Вони ж по суті стали прообразом багатьох сучасних ліків та харчових добавок із сухим екстрактом чорниці для зору. Хоча з урахуванням того, що сьогодні відомо про дію більшості компонентів чорниці, всі ці препарати можна позиціонувати як ті, що благотворно діють не тільки на очі, а й на судини, тканини та різні органи в цілому.

І так, все те ж саме, як і раніше, відноситься до будь-яких домашніх продуктів з чорниці – як свіжої, так і сушеної. Тож поки сезон у розпалі – смачного та вдалих заготовок!