Як Росія легалізує награбоване в Україні
Зараз Путін, його подільники і маріонетки намагаються легалізувати накрадене, вигадуючи для цього досить хитромудрі схеми.
У Криму різні підприємства, наукові, освітні, медичні, культурні установи, що належали (і міжнародного права продовжують належати) українській державі, в тому числі побудовані Україною вже після розпаду СРСР, як і багато активи українських приватних компаній були швидко "націоналізовані" і передані у володіння або управління російським юридичним особам. У цьому мародерство найактивнішу участь поряд з російськими військовими, урядом і центробанком РФ прийняла Російська академія наук (РАН). Тепер вона може стати піонером у легалізації наворованного, подаючи використання його як свій внесок у міжнародні наукові та космічні програми. Якщо ця схема спрацює, для Кремля це буде вдалим прецедентом. І сигналом, що подібним чином - через спонсорські міжнародні проекти - можна легітимізувати захоплення інших українських підприємств в Криму.
На окупованій частині Донбасу Кремль паралельно вирішує дві задачі. По-перше, це вивіз до Росії всього, що можна вивезти, - аж до сміттєвих урн. У червні в соцмережах активно обговорюють фотографії з'явилися в російському Краснодарі донецьких урн для сміття, на яких збереглися наклейки з написом "Дякуємо!". За даними ГУР МО України, окупантами повністю або частково вивезено обладнання більш 20 великих підприємств Донеччини та Луганщини. Ряд заводів і шахт просто порізано на металобрухт. Але частина підприємств продовжують працювати. Тому друге завдання Кремля - легалізація зовнішньоторговельних відносин маріонеткових "республік". Для цього використовується схема з участю Південної Осетії.
Україна повинна максимально ускладнити життя окупантам і мародерам. Щоб поламати придумані ними схеми, потрібно задіяти міжнародний інструментарій. Але також необхідні жорсткі заходи до тих українським компаніям, які сприяють окупантам і фінансують їх, щоб зберегти свої активи на окупованих територіях. Ці компанії могли подати позови до Росії в міжнародні суди, щоб компенсувати свої збитки, але воліли бути союзниками Кремля.