Як змінився світ за два роки
В якості пояснення довгострокового тренда на зниження світових цін на нафту зазвичай озвучують дві найбільш очевидні причини: сланцева революція в США, завдяки якій ця країна повернула собі перше місце в світі з нафтовидобутку, і фінансова сутичка шиїтського Ірану і сунітської Саудівської Аравії, почали ціновий демпінг на світових ринках нафти. Однак є ще дві не менш важливі причини. Насамперед зросла кількість країн, які почали видобуток нафти в середніх або невеликих масштабах заради скорочення імпортної залежності. І ще одним складним і багатогранним фактором, позначилися на падінні цін, є науково-технічна революція в постіндустріальних країнах. Вона принесла кілька ключових проривів в геології, атомної, автомобільної і електротехнічної промисловості, які почали тиснути на нафтові ціни.
Дослідження в галузі процесів, що відбуваються в земному ядрі, тектоніки плит і геохімії дають все більше аргументів на користь неспроможності теорії біогенного походження нафти, згідно з якою вона сформувалася із залишків древніх живих організмів. Тобто є поновлюваних ресурсом з відповідною логікою ціноутворення. У науковому середовищі починає домінувати теорія абіогенного (неорганічного) походження нафти - з різних елементів неорганічного походження у ході реакцій на великих глибинах при високих температурах і тиску. Підтверджують її і численні факти поповнення запасів родовищ, що вважалися вичерпаними. Світова спеціалізована преса припускає, що саме ця геологічна сенсація спонукала світового гранда нафтової індустрії - інвестфонд Rockefeller Brothers - заявити в 2014 р. про скорочення інвестицій в нафтовидобуток.
Можна виділити і ряд інших науково-технічних проривів, масштаб і вплив яких на ринок нафти виявилися меншими, ніж революція в геофізиці та геології. Наприклад, початок виробництва графенових акумуляторів, які збільшили привабливість електромобілів і поклали кінець столітнього панування двигунів внутрішнього згоряння в автомобілебудуванні. Вдарили по нафтовим цінам і нові напрацювання в атомній енергетиці. Насамперед слід згадати про TerraPower - американської компанії, що займається розробкою перспективного ядерного реактора на біжучому хвилі. На відміну від легководних реакторів, які зараз працюють по всьому світу і використовують в якості палива збагачений уран з періодом дозаправки в кілька років, реактора на біжучому хвилі зможе працювати на збідненій урані без дозаправки протягом 40-60 років. Він дозволить використовувати зазвичай непридатний в енергетиці уран-238 і звертати його в подільний плутоній-239 в рамках замкнутого паливного циклу, минаючи дорогу і жорстко контрольовану процедуру збагачення. При цьому він буде відрізнятися високим коефіцієнтом використання палива, так як не вимагає переробки відпрацьованого ядерного палива. Також сюди можна віднести дослідження в області холодного термоядерного синтезу з позитивним виходом енергії.
Беручи також до уваги розвиток енергозберігаючих технологій та сонячної енергетики, можна сказати, що світова економіка увійшла в епоху наукоємних технологій, що загрожують назавжди поховати колишню привабливість вуглеводнів.
З іншого боку, свої важливі ролі грають члени нафтового картелю ОПЕК і незалежні країни - виробники нафти. Велику ядерну програму почала реалізовувати Саудівська Аравія. Згідно з задумом кожна з її 13 провінцій отримає по АЕС, які, з одного боку, займуться опрісненням води, а з іншого - замінять мазутні ТЕС постачання водяної пари для нафтової промисловості. Зростання економії нафти для ТЕС у сумі з початком експорту газу Саудівською Аравією будуть мати ефект бомби, закладеної під експортні амбіції Ірану і, можливо, під економічне майбутнє Катару, якщо той стане об'єктом іранського впливу. Згадані Іран і Катар, а також ОАЕ і Бахрейн, швидко вийшли на світові ринки замінників нафти - трубопровідних поставок природного газу і танкерних поставок зрідженого газу (LNG). Американські компанії готові безкоштовно побудувати в Європі плавучі установки для прийому зрідженого природного газу, які будуть коштувати на порядок менше берегових LNG-терміналів. Тобто в епохи дешевої нафти все ще попереду, і поки рано судити про те, хто остаточно виграв або програв у науково-технічному або кон'юнктурне аспекті від падіння нафтових цін. Ясно тільки, що обидва списку - переможців і переможених - будуть поповнюватися незалежно від цінової кон'юнктури, коли війни або транспортні кризи будуть провокувати короткочасні сплески світових цін на нафту.
