Як домогтися зростання виробництва

Як інформує Держстат, в першому півріччі 2016 р. промислова продукція зросла на 2% щодо аналогічного періоду минулого року, будівельна продукція - на 9,1%, вантажообіг транспорту - на 2,4%. Ці показники хоч і позитивні, але дуже малі в порівнянні з тим падінням, яке відбулося в попередні роки. У 2014 р. промислове виробництво скоротилося на 10,1%, в 2015 р. - ще на 13%, будівництво - відповідно на 20,4 і 12,3%, вантажообіг транспорту - на 10,7 і 6% (все це без обліку окупованого Криму та частині зони АТО). Навіть якщо вдасться зберегти досягнуті темпи зростання (а впевненості в цьому поки немає), знадобиться десяток або більше років, щоб досягти дореволюційних показників.

Тому необхідно ставити завдання різкого прискорення економічного зростання. В одному напрямку вже здійснюється дуже важлива робота: ми бачимо, як держава почала відроджувати оборонно-промисловий комплекс. Концепція розвитку сектора безпеки і оборони України, затверджена президентським указом 14 березня 2016 р., потребує направлення щорічно на забезпечення розвитку ОПК 0,5% валового внутрішнього продукту. Концепція Державної цільової програми реформування та розвитку ОПК на період до 2020 р. обіцяє зростання обсягу продукції підприємств ОПК на 12-15% щорічно.

Такі ж темпи зростання потрібні і в інших базових галузях промисловості, в будівництві, на транспорті. Зрозуміло, що Україна не має вільних грошей для державного фінансування великих проектів у цих галузях і не матиме, оскільки пріоритетом є розвиток сектору безпеки та оборони. Однак держава може зробити інша: здешевити кредити для цих проектів. Тобто мова йде про державні витрати в обсязі не 100%, а лише кількох відсотків вартості проектів - для компенсації більш низьких ставок по кредитах. Для держави тут фінансова вигода в тому, що відновлюються або створюються нові робочі місця, а отже, зменшується кількість сімей, які потребують соціальної допомоги з держбюджету.

Оскільки все ж таки мова йде про державні витрати, то краще, щоб ці гроші (на здешевлення кредитів) отримували саме державні банки. Але попередньо необхідно їх оздоровити і зміцнити. Як тільки це буде зроблено, слід ввести спеціалізацію держбанків за певними напрямами. Один або декілька з цих банків (Ощадбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк) повинні зайнятися цільовим кредитуванням (під 5-7%) базових галузей за конкретними проектами. Це мають бути потужні проекти, не на 1 млрд грн., а на 20-30 і більше мільярдів. Але вони повинні відповідати двом головним вимогам: по‑перше, створити багато нових робочих місць, по‑друге, майже не залежати від імпорту - інакше це буде фактично фінансування за державний рахунок іноземних виробників.

Можна назвати кілька таких перспективних напрямків. Одне з них - це потреби "Укрзалізниці": тепловози, вагони, а також рейки і взагалі нові залізничні магістралі. Досі за 25 років незалежності Україна навіть не приступила до розбудови своєї залізничної мережі, яка і в царські, і в радянські часи мала чисто колоніальне призначення. Залізні дороги будувалися так, щоб забезпечити пасажиропотік в напрямку імперської столиці - спочатку Петербурга, потім Москви, а також вантажопотік в Росії у вигляді української сільськогосподарської, харчової, металургійної, хімічної та іншої продукції. Нам потрібно раціоналізувати залізничну мережу, щоб вона забезпечила зручний пряме сполучення обласних центрів з Києвом, а також пасажиро - і вантажопотік між Україною і нашими західними сусідами. Цей проект завантажить і металургійні заводи, і залізничне машинобудування.

Другий перспективний напрям - будівництво бетонних автодоріг. Саме бетонних, а не асфальтованих, так як для асфальту потрібно імпортну сировину, а бетон ми виробляємо самі. До того ж бетонні дороги хоч і дорожче, але зате можуть прослужити без ремонту 30-50 років, а не три-п'ять, як асфальтовані.
У 1930-х рр. будівництво доріг було однією з головних складових "нового курсу" Франкліна Делано Рузвельта, який вивів США з Великої депресії. Звичайно, нові дороги нам потрібні.

Завдяки цьому проекту в Україні нарешті з'являться платні автобани, побудовані на умовах концесії. Нагадаємо, в маленькій за розмірами Угорщини є 1010 км концесійних автомагістралей, в Хорватії - 1290 км, у Швейцарії - 1950 км, в Австрії - 2100 км, а у Франції, порівнянної з нами по площі території, - 8530 км.

Практично усі необхідні технічні засоби і матеріали - котли, лічильники, склопакети і т. д. - ми виробляємо самі.
Можуть бути й інші проекти. Наприклад, слід ретельно проаналізувати перспективи вітчизняного літакобудування. За його відродження слід братися в тому випадку, якщо буде можливість виробляти хоча б 50-100 літаків на рік, а не кілька одиниць. В літаках не обійтися без великої імпортної складової (зокрема, у вигляді електроніки), так що ця програма буде доцільною лише в разі домовленостей про великі поставки на експорт.

Якщо сконцентрувати зусилля на найбільш перспективних напрямках, можна дати потужний поштовх відродженню великої промисловості, транспортної та будівельної галузей. Це буде мати і значний соціально-політичний ефект, оскільки знизить безробіття в промислових центрах. Але зрозуміло, що ефект вийде нерівномірним у різних регіонах. Тому потрібно подбати одночасно про розвиток по всій Україні малого і середнього бізнесу.