Пристрасті по гербу. Як Зеленський пішов по стопах УНР і що з цього вийшло

Тема "великого герба" в Україні викликає дискусії ось уже більше 100 років. І справа тут не стільки в дизайні і смисловому наповненні цього державного символу, скільки в повній відсутності консенсусу щодо його необхідності взагалі. Навіть до Конституції України великий герб потрапив виключно в якості вимушеного компромісу.

З історії великих гербів

У світовій практиці наявність великого герба швидше виняток, ніж правило, і властиво переважно старим монархіям. Втім, Великобританія — раніше найбільша імперія світу — великим гербом так і не обзавелася.

Самий пишний великий герб був у королівства Пруссія. У 1871-му навколо Пруссії утворилася нова федеративна держава — Німецька імперія, до складу якої увійшли кілька десятків раніше незалежних держав з німецьким населенням. Головним елементом нового герба Пруссії, затвердженого 16 серпня 1873 р., став центральний щит, зібраний з 51 герба земель, що увійшли до королівства. Цей мегавеликий герб ніс в собі найважливіший ідеологічний і політичний посил: "Колишній роздробленості прийшов кінець, всі землі тепер зібрані в єдиній державі".

Цю ж роль виконував і затверджений в 1882 р. великий герб Російської імперії. Крім двоголового орла його прикрашала ціла розсип гербів царств і великих князівств, об'єднаних під рукою Романових. У цьому теж був схований важливий політичний сенс: імперія, зібрана з абсолютно не схожих одна на одну частин, гостро потребувала зримого символу єдності.

"Клаптева" імперія Габсбургів теж була змушена обзавестися "об'єднуючим" гербом. Правда, називався він "середнім". Проте прийнятий в 1915 р. "середній" герб Австро-Угорщини за кількістю територіальних гербів, які складали його, мало чим відрізнявся від "великих" гербів Пруссії і Російської імперії.

У сучасній Європі повним геральдичним комплектом можуть похвалитися тільки Нідерланди і Бельгія, у яких є великий, середній і малий герби, а також частково Швеція з великим і малим гербами. Інші європейські держави задовольняються гербами строгих і лаконічних форм. У цьому ключі нинішній "малий" герб України абсолютно в тренді.

Вперед у минуле

Одним з аргументів за запровадження великого герба в Україні є наявність такого в Українській Народній Республіці. Геральдику УНР за особистим розпорядженням Михайла Грушевського розробив чудовий художник і графік, але аж ніяк не геральдист, Василь Кричевський.

Кричевський надав на розгляд два ескізи. В обох варіантах це був тризуб в обрамленні стилізованого лаврового вінка. Тільки в другому випадку листя зображувалися у вигляді якихось кристалів (швидше за все, алмазів), такі ж ромби-алмази прикрашали поле навколо тризуба.

Мала Рада (орган Центральної Ради) без зайвих розмов і обговорень затвердила обидва ескізи, проголосивши трохи більше декорований варіант великим гербом. Творіння Кричевського повністю суперечило логіці всіх існуючих у той час великих гербів, головний зміст яких — включити в себе геральдику територіальних утворень. Але в першу чергу критиці піддалося повне ігнорування в цих гербах правил і законів геральдики.

Головне ж тоді залишилося за рамками дискусії: навіщо УНР взагалі знадобився великий герб? Адже Україна — не Росія, де відмінності між землями і територіями, що входять до її складу, радикальні до антагонізму. Погодимося — "підавстрійські" Галичина з Буковиною, звичайно ж, мали свій колорит, але відмінності з рештою України були далеко не такими, як між Царством Польським, наприклад, і Туркестаном в Російській імперії.

Тут напрошується тільки одна відповідь: "А щоб було!". Мовляв, в Російської імперії, яка недавно звалилася, були малий-середній-великий герби, значить, і у нас будуть.

Особливо яскраво це відсилання до російсько-імперського минулого проявилося в проєкті великого герба України, підготовленому в 1939 р. художником Миколою Битинським на замовлення уряду УНР у вигнанні. Композиційно і стилістично цей проєкт мало чим відрізняється від середнього герба Російської імперії зразка 1882-го.

В цілому ж ніяких логічних обґрунтувань наявності великого герба як символу єдності за часів УНР не спостерігалося — в складі країни попросту були відсутні сторонні анклави.

Стара пісня про герб на новий лад

Після відновлення незалежності в 1991 р. питання про великий герб піднімалося спорадично. Спершу — з відсиланням до досвіду УНР, після — зі згадуванням Конституції.

Саме державна символіка стала одним з каменів спотикання при прийнятті Основного Закону. Комуністи, які мали тоді найбільшу фракцію в Раді, ні в якому разі не хотіли бачити ненависний їм тризуб в якості головного державного символу. У кулуарах парламенту депутати від КПУ активно роздавали спецвипуск газетки "Гірка правда", де проводилася паралель між "петлюрівсько-бандерівським" тризубом і гітлерівською свастикою.

Норма про великий герб стала компромісним варіантом — комуністи сподівалися відсунути на другий план осоружний тризуб, офіційно затверджений як державний символ ще 19 лютого 1992 р. Швидше за все, сподівалися отримати щось схоже на герб Української Держави гетьмана Скоропадського — великий козак з мушкетом і на ньому маленький, майже непомітний тризубчик. Згодом вплив комуністів зійшов нанівець, а після канула в небуття і сама КПУ.

Конкурси на кращий ескіз великого герба час від часу проводилися, але скоріше як данина традиції, а не для результату. Останні ж років десять про великий герб взагалі не згадували.

Тема несподівано спливла в серпні 2020 р., коли спікер Верховної Ради Дмитро Разумков, перший віцеспікер Руслан Стефанчук і голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко винесли на розгляд парламенту проєкт постанови "Про оголошення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України". Чіткого пояснення, навіщо Україні потрібен великий герб, крім того, що так "положено" по Конституції, тоді не було.

За підсумками нового конкурсу перемогла робота Олексія Кохана. Ескіз тут же піддали нищівній критиці — критикували як проєкт-переможець, так і саму ідею великого герба.

Здавалося б, питання закрите. Але 28 червня 2021-го, під час урочистого засідання Верховної Ради з нагоди Дня Конституції України, президент Володимир Зеленський вніс на розгляд парламенту проєкт закону про великий Державний герб України. При цьому президент визначив його як невідкладний.

На цьому сюрпризи не закінчилися. Виявилося, що президент пропонує прийняти в якості великого герба не ескіз Кохана, а ескіз-переможець урядового конкурсу, проведеного ще в 2009 р.

Цей проєкт свого часу також затвердив Кабмін, але до парламенту він не дійшов — експерти виявили в ньому невідповідність вимогам Конституції. Зокрема, був відсутній чітко прописаний в Основному Законі герб Війська Запорізького.

Чим керувався Зеленський, пропонуючи парламенту прийняти в якості великого герба ескіз, забракований ще 12 років тому, — таємниця за сімома печатками. Можливо, просто побачив гобелен з цим зображенням на Банковій — він з'явився в одному із залів Адміністрації президента ще за часів президентства Петра Порошенка.

Герб без герба

Отже, головна претензія до нового старого ескізу — невідповідність Конституції. В її 20-й статті, зокрема, прямо вказано: "Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького". Саме герба, а не його елемента. Тобто не просто козак з мушкетом, а оний, поміщений на геральдичний щит. У разі затвердження запропонованого Зеленським ескізу будь-який спритний адвокат тут же успішно опротестує прийнятий герб як антиконституційний. Чи додасть це авторитету державі і президенту, який ініціював прийняття саме цього проєкту, — питання риторичне.

Є ще кілька важливих недоліків. Так, всю композицію увінчує корона. У законопроєкті зазначено: "Над щитом — зображення великокняжого вінця (корони) Ярослава Мудрого". На перший погляд все вірно: таким чином демонструється, що державність України бере початок ще в княжі часи. Ось тільки як виглядав цей самий вінець Ярослава — ніхто не має ні найменшого уявлення.

Фантазійно-фейковий вінець на головному державному символі — просто подарунок для будь-якого російського пропагандиста і прекрасний привід побазікати про фейковий герб фейкової держави. Втім, монархічна атрибутика на державну символіку республіки навряд чи взагалі доречна.

Ще один привід для критики — дві лівих лапи у лева. Але ця помилка легко усувається. А ось те, що козак і лев топчуться по стрічці кольору прапора, мимоволі нагадує 2014-й, коли російські іхтамнети радісно фотографувалися, стоячи на синьо-жовтому прапорі. Критиці піддалася і провінційно-сільська естетика композиції з колосків і калини, а саму композицію в цілому порівнюють з торговою маркою відомого пива.

Втім, це зовсім не головне. Український малий герб — лаконічний, простий, інтелігентний і сучасний. При цьому він має багату історію і дуже легко пізнаваний. Навіщо замість цього городити "красивості" — зрозуміти складно, адже членство в клубі старих монархій нам не світить. Примітно, до речі, що на ескізі великого герба немає жодної згадки про Крим, що могло б хоч якось виправдати появу нової державної символіки (мовляв, ось воно — об'єднання під одним гербом різних корінних народів).

У підсумку виходить, що історія знову повторилася: як і 100 років тому, великий герб виявився потрібен лише для того, щоб підкинути суспільству нову тему для суперечок, а Зеленському — щоб підкреслити, як він пильнує за виконанням Конституції.