Юлія Орлова: У нас вже черга на придбання прав на біографію Залужного

Як змінився книжковий ринок в Україні з лютого 2022 року, які книжки читають українці під час великої війни і чи цікава українська література за кордоном "ДС" розповіла генеральна директорка видавництва Vivat Юлія Орлова.

— Вже рік в Україні триває повномасштабна війна. Як за цей рік змінився книжковий ринок України?

— Нещодавно Книжкова палата оприлюднила статистичні дані за 2022 рік. Вони прикро вражають. Минулого року надрукували 8716 видань загальним накладом трохи більше ніж 9 млн примірників. Тоді як у 2021 році в Україні було надруковано приблизно 22 тис видань сумарним накладом понад 42 млн примірників. Тобто виробництво книг в Україні зменшилося на 60%. Безперечно, головний фактор падіння – війна. У перші місяці повномасштабного вторгнення галузь зупинилася. Харків – центр книгодрукування в Україні – опинився на першій лінії оборони. А 40 кілометрів до кордону означають постійну загрозу з боку РФ, навіть після звільнення частково окупованих районів Харківщини. Наше видавництво майже в повному складі евакуювалося з Харкова, з-під обстрілів ми вивезли 20 вантажівок із книжками, відкрили склад у Рівному. Команда роз’їхалася Україною, дехто опинився за кордоном — наразі 80% колективу Vivat працюють дистанційно. Але наприкінці весни 2022-го нам вдалося відновити роботу. Нашим першим додруком став бестселер – книга Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР". А першою живою подією – презентація книги Адама Менсбаха у перекладі Сергія Жадана "Баю, бляха, бай", яку ми провели в укритті. А вже у серпні ми вийшли на показники аналогічного періоду 2021-го. До повномасштабного вторгнення щороку ми видавали біля 400 тайтлів — це як новинки так і додруки. У 2022 році, попри всі обставини та виклики, нам вдалося випустили 350 тайтлів, а на 2023 маємо амбітні плани перевершити довоєнні показники.

Люди зрозуміли, що найкраща інвестиція зараз – в себе Дещо змінилися жанрові уподобання, але основне – бажання читати – тільки зміцніло.

— Які книжки зараз найчастіше купують, яких видань не вистачає?

— Серед наших бестселерів у 2022 році — "Фактор Черчилля" Боріса Джонсона, "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР" Вахтанга Кіпіані, "Жінка, яка має план. Життя, сповнене пригод, краси й успіху" Мей Маск, "Емоційний інтелект" Деніела Ґоулмана, ілюстровані байки класика української літератури Григорія Сковороди, нонфікш про витоки сьогоднішньої війни журналіста, бійця ЗСУ Павла Казаріна "Дикий Захід Східної Європи", дитяча книга сучасного українського автора, що наразі перебуває у лавах Збройних сил України, Віталія Запеки "Полінка". Бачимо, що зросла цікавість до історичного нонфікшену. Збільшилася цікавість до фентезі, трилерів, мелодрам та детективів — частка продажів художньої літератури зросла майже на 5%. Попри виїзд мільйонів мам із дітьми за кордон практично не зменшилась частка продажів дитячої літератури.

— Наскільки довелось змінити довоєнні плани щодо випуску книжок?

— Наші тиражі не зменшилися. Але деякі проекти уповільнилися. Дехто з авторів "втратив голос", дехто після 24 лютого відчув, що потрібно переписати якісь тексти, дехто відклав майже готовий рукопис до кращих часів. Від деяких проектів довелося відмовитися, бо вони стрімко втратили актуальність. Книги мають об'єднувати, і в жодному разі не ретравмувати і так зболене через війну суспільство. Звісно, зросла частка книг про сучасну війну. Серед запланованих у 2023 році тайтлів – біографія Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, нонфікшн "Вторгнення" британського журналіста Ніка Гардінга, "Репортажі з передової" Олени Максименко, збірка художніх есе "Словник війни" Остапа Сливинського, що вже відправилася в типографію, та багато інших.

Усі книжки, що вийшли у Vivat протягом неймовірно складного 2022 року, можна вважати знаковими. Кожне видання – робота цілої команди, іноді в умовах відсутності світла, під звуки повітряних тривог, в укритті чи під час обстрілів. Я безмежно вдячна всім українським авторам, які, всупереч усьому, знаходили у собі сили творити. Назву кілька саме українських видань. Наприклад, неймовірний арт-щоденник "Відбій повітряної тривоги", тексти до якого написала львівська письменниця Анастасія Нікуліна, а ілюстрації створив художник Олександр Грехов. Ця книжка відображає спільний досвід мільйонів українців з січня по серпень 2022 року. Нашим миттєвим бестселером стала книга "Архіви КГБ. Невигадані історії" молодого історика Едуарда Андрущенка про те, як каральна система знущалася з відомих українців. Знаковими стали книги для дітей, написані вже під час повномасштабного вторгнення: "Жерар-партизан" Івана Андрусяка – про морську свинку, яка обороняла своє селище від орків-загарбників, та "Мої вимушені канікули" Катерини Єгорушкіної – текст, що написаний у формі щоденника дівчинки, вимушеної тікати з Ірпеня (північ Київщини) до більш безпечного регіону України. Книга Катерини вже вийшла у перекладі у Грузії та Литві, загалом права на неї придбали видавці з 5 країн (видання готується до виходу у Данії, Польщі та Швеції).

Що ж до перекладної літератури, то ми — видавництво бестселерів, тому обираємо книги до перекладу, шукаючи відповіді на питання: чи стане цей тайтл бестселером в Україні? Іноді вже на етапі перекладу ми розуміємо, що книга містить речі, неприйнятні для нашого суспільства, тож від неї краще відмовитися. З перекладних видань відзначу книгу "Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому" Бессела ван дер Колка. Взагалі у 2022 – на початку 2023 року у нас вийшло чимало книг, які можуть допомогти українцям підтримати своє психологічне здоров'я, ми і надалі плануємо розвивати цей напрямок.

До речі, зріс попит на графічні романи. У Vivat вже вийшло кілька коміксів різних жанрів, зокрема графічна адаптація французом Ксав'є Костом роману Джорджа Орвелла "1984" та супер-популярний на заході комікс "Пристрасті Олімпу" Рейчел Смайт.

— Українські підприємці зазвичай кажуть, що звикли жити в умовах турбулентності і кожна криза їх лише мотивує.

— Життєстійкість стала новою валютою часу. Ми були змушені швидко адаптуватися до нових умов, перезібрати команду, перезапустити бізнес-процеси. Видання книг – це не просто робота, а своєрідна боротьба на інформаційному фронті. Надихати, мотивувати команду, розділену кілометрами, а іноді і кордонами – один з найскладніших викликів війни і моя найважливіша задача як керівника. Звісно, через війну ми щоденно долаємо операційні проблеми. До прикладу, довелось перетворювати робочі місця у Харкові на своєрідний пункт незламності для тих, хто вирішив повернутися. Попри війну ми відкрили нові книгарні у Києві та Івано-Франківську. А відкриття нових книгарень під час війни – це таки авантюра, бо це не про прибутки, а радше про наше бажання допомогти українцям пережити непростий час. Втім, видання книг в Україні – це взагалі не стільки про гроші, скільки про розуміння своєї місії.

Дещо змінилася структура наших гуртових клієнтів: деякі мережі поки не працюють з книгами, деякі взагалі відмовилися від такого непрофільного продукту. Найбільш відчутно впали продажі книг у магазинах, що спеціалізуються на дитячих товарах, однак зросли продажі у цільових книжкових магазинах.

— Коли ми робили з вами інтерв’ю майже п’ять років тому, ви відзначали, що книжки – це довга інвестиція, адже від ідеї до реалізації проходить щонайменше два роки. Як вкладати такі довгі інвестиції в книжки сьогодні, коли горизонт подій надзвичайно близький?

— Так, ви праві. Прийнято вважати, що книжка не має терміну придатності. Але зараз вона може втратити актуальність ще на етапі підготовки до друку. Тому ще один виклик – гнучкість до планування, до вибору тайтлів, до бюджетування, та практично до всіх операційних процесів. Ціна помилки тут дуже висока.

Якщо ж говорити про ціни на продукцію, то для нас дуже важлива якість книжки, адже це і про повагу до читачів, і до працівників видавництва. А це час і гроші. 

Ціна на книгу зросла. Ця тенденція почалася ще у 2021 році через дефіцит паперу, що виник внаслідок пандемії COVID19. Війна лише погіршила ситуацію. Курс гривні впав, а за авторські права на деякі бестселери сьогодні доводиться сплачувати 1500-2000 євро. Значно ускладнилися логістичні процеси, здорожчали енергоносії. При цьому купівельна спроможність українців знизилася, тож іноді доводиться всупереч економічним показникам вручну регулювати ціну на книгу. Однак, на жаль, читачам слід очікувати подальшого здорожчання.

— Нещодавно ви зазначили, що вважаєте своєю місію видати якомога більше книжок про війну, аби донести до світу правду і зруйнувати паттерн "не все так однозначно".

— У нас вже є черга на придбання прав на майбутнє видання біографії генерала Залужного, а от з художньою літературою складніше. Проза потребує часу та дистанції, автор має відрефлексувати події, а дуже багато українських письменників наразі перебуває у лавах ЗСУ. Ми свідомі того, що деякі тексти будуть значно активніше читатися у майбутньому, коли суспільні рани трохи загояться. Тому я не сумніваюся, що військова проза та поезія необхідна і завжди матиме свого читача.

— Чи іноземні автори пропонують українським видавництвам якісь знижки, допомогу?

— Цікавість до всього українського за кордоном зросла. Зокрема, минулого року ми продали вдвічі більше прав на свої видання. Однак закордонні видавництва діють насамперед у своїх інтересах. На початку повномасштабного вторгнення ми відчували намагання полегшити наші фінансові витрати, партнери терпляче чекали на сплати. Наразі до нас ставляться, як і до інших партнерів. Минулого року нам вдалося придбати біля 100 нових тайтлів. Були й несподіванки. Так, всесвітньовідомий журналіст Гардіан Люк Гардінг просто подарував нам права на свою нову книгу "Вторгнення". Деякі тайтли нам віддавали без авансу чи з полегшеними умовами, подарували кілька дитячих книг. Регулярно звертаються закордонні волонтерські фонди, які прагнуть придбати книги для українських біженців. 

Різні країни по-різному проявляють свою цікавість. Наприклад, нам наразі легше працювати з Польщею, Грузією, Литвою чи Латвією, аніж з Німеччиною. За 2022 рік ми продали права на 40 тайтлів у 14 країн. Зокрема, у Молдову та Румунію "Байки" Григорія Сковороди. У Латвію та Румунію продана низка наших дитячих тайтлів, до Німеччини – біографія лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва "Незламний", яку написали Алім Алієв та Севгіль Мусаєва, до Польщі – "Хто завгодно, тільки не я" української авторки Галини Крук, до Болгарії – "Історія хоробриків" Катерини Єгорушкіної, також до Болгарії – "Синдром листопаду" – роман української авторки Вікторії Амеліної, до Канади – книжка української дитячої авторки Тетяни Стус "Їжак Вільгельм", до Латвії – "Афиновий ведмедик. Календар мрійників" української авторки Анастасії Волоховської. Також у Великобританії готується до виходу 5 аудіоверсій наших книг. 

Більшість проданих нами прав - на дитячі тайтли. Завдяки, зокрема, і якісним ілюстраціями. Ми пишаємося тим, що наша художниця Оксана Драчковська вже двічі потрапляла до списку найкращих ілюстраторів світу. 

— Чи відчувають книговидавці сьогодні підтримку з боку держави?

— Державна підтримка дуже важлива. Попри війну наприкінці року наші фінансові показники майже не постраждали, оскільки на початку 2022-го через запуск програми Є-підтримки наші продажі зросли утричі. Варіантом Є-підтримки можуть стати сертифікати, заплановані змінами до Законів України "Про видавничу справу" і "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" (Закон має почати діяти з 1 січня 2023 року). Ці зміни передбачають надання громадянам України сертифіката на придбання книг державною мовою на визначену законопроектом суму (0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Такий сертифікат надаватиметься при отриманні свідоцтва про народження, а також при отриманні громадянином України, який досяг 14-річного віку, паспорта громадянина України. Схожа практика діє в багатьох європейських країнах, і є не тільки способом допомогти видавництвам та книготоргівлі, а й дієвим механізмом підтримки культури. На жаль, через війну Український інститут книги – головний виконавець цих планів – наразі не може втілити їх у життя, оскільки всі кошти йдуть на оборону.

Що ж до проблеми піратства, то з боку держави зроблено важливий крок – ухвалено новий закон "Про авторські та суміжні права". Попередній аналогічний закон практично без змін існував майже 30 років і давно не відповідав сучасним вимогам. Новий закон враховує міжнародну практику, європейські норми, що запобігають, зокрема, незаконному розповсюдженню електронного контенту. Закон нарешті відокремлює письмові літературні твори і літературні твори в електронній (цифровій) чи іншій формі, тобто урегульовує так звані "електронні книжки". Але оновлення законодавчої бази – лише частина боротьби з піратством. Наступний крок – посилення відповідальності за такі дії, робота відповідних органів, а найголовніше – свідоме ставлення суспільства до чужої інтелектуальної власності.