Євгенія Аратовська про національні особливості поводження із відходами: Ваше сміття вивозять комусь під вікна

"ДС" ГО "Україна без сміття" була зареєстрована у 2015 році. Що спонукало вас створити її? Що на той час ви знали про сортування сміття? І чого вже ви досягли зараз?

Є.А. Спочатку ми зареєстрували товариство, основною метою якого була соціальна підприємницька діяльність, пов’язана із роздільним збиранням сміття. Але буквально через декілька місяців стало зрозуміло, що нас сприймають експертами у сфері поводження з відходами та їхньої переробки, і це нас спонукало створити громадську організацію. Вона була необхідна, щоб здійснювати комунікацію із органами державної влади та місцевого самоврядування, а також проводити інформаційні кампанії щодо сортування сміття з населенням. Та все ж основною метою було – збирати і переробляти вторсировину та заробляти на цьому. Ми швидко збагнули, що попиту на роздільний збір сміття на українському ринку недостатньо. Не вистачало просвітницької роботи, тож нам буквально довелося створювати цей ринок самим. Комунікаційні кампанії, які ми проводили серед населення, допомагали нам формувати запит у суспільства на роздільний збір.

"ДС" Та все ж глобального попиту на роздільний збір сміття досі немає. Чому?

Є.А. Відповідь дуже проста – у нас в країні існує лише одна вигідна модель поводження із відходами – захоронення сміття на звалищах. За 30 років незалежності Україна взагалі не замислювалися над альтернативою. І навіть коли були спроби запровадити роздільний збір, швидко стало зрозуміло, що в країні не вистачає певних економічних інструментів для цього. Більш того, взагалі не створено ніяких передумов для того, щоб сортування було вигідним підприємцям. Навіть зараз роздільний збір відходів збитковий і не вигідний. А захоронення відходів навпаки, вигідна справа. І це неприпустима ситуація. Ви ж розумієте, допоки буде вигідно транспортувати сміття на сміттєзвалища, проблема з місця не зрушиться. І сміття на цих звалищах буде накопичуватися все більше і більше.

"ДС" В Україні прийнято Закон "Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України", який буде втілюватися в життя в три етапи. Перший почав діяти з 10 грудня 2021 року. Наскільки цей закон виважений та потрібний?

Є.А. Бізнес завжди креативний в тому, як легально обійти будь-який закон. І це нормальна поведінка для підприємця в будь-якій країна світу. Завдання законотворців і депутатів — виявити ризики, які несе в собі будь-який новий закон і прописати норми таким чином, щоб бізнес не міг їх обійти. З одного боку, це прекрасно, що такий закон взагалі прийнятий. А з іншого, він має ряд недоліків, які дозволяють підприємцям обійти деякі його норми. І це вже видно. Адже основна мета закону – зникнення пластикових пакетів з обігу. Але в магазинах вже з’являються альтернативи пакетикам — теж з пластику, але іншої категорії. Я сама бачила в одному із супермаркетів столиці пластикові сіточки для продуктів. Так, це не пакети, але вони пластикові і одноразові. І таких "креативних" підходів до трактування законну ми побачимо ще багато. Також поки не зрозуміло, як будуть контролюючі органи будуть фіксувати порушення норм цього закону у магазинах і магазинчиках по всій країні. Тобто, може бути так, що якщо ніхто із споживачів не напише скаргу в Держспоживслужбу, то супермаркет десь на периферії як працював із пакетиками, так і буде спокійно з ними працювати й надалі.

"ДС" На вашу думку, законодавство взагалі здатне стимулювати громадян більш відповідально поводитися із відходами?

Є.А. Звичайно, одного закону не достатньо. Ідею будь-якого гарного починання може спотворити відсутність інформаційної кампанії щодо того, для чого цей закон приймали взагалі. Це потрібно, щоб люди відчули, що закон буде їм вигідний, незважаючи на заборону зручної тари, адже наше довкілля може стати чистішим.

Я вважаю, що прийняття Закону "Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України" пов’язано з тим, що протягом останніх 3-4 років громадськість жваво обговорювала цю проблему. Деякі супермаркети навіть без відповідного закону почали пропонувати біорозкладні пакети, розуміючи, що на цю продукцію є попит. А один із великих ритейлів почав пропонувати доставку в картонних коробках з переробленого паперу. Цікаво, що 80% покупців замовляють продукти й кулінарію саме в них, а не у пластикових пакетах, до яких усі звикли.

"ДС" Досить багато жителів столиці почали самостійно сортувати сміття. У вас є статистика скільки наразі людей користуються послугами вашої переробної станції? І, взагалі, як люди долучаються до ідеї сортування сміття?

Є.А. Нам поки важко порахувати всіх наших унікальних відвідувачів, бо треба зробити карткову систему для того, щоб кожен користувач фіксував свою присутність на станції. Можливо, колись ми це і зробимо. Але ми рахували те, скільки людей приїздить на станцію щодня. В будні дні – 100-150 відвідувачів, а у вихідні – 300-500. Порахували, що за рік нас можуть відвідувати щонайменше 10 тисяч сімей, а може і всі 30 тисяч — але не більше, бо інакше ми би не зможемо надавати якісний сервіс, місця просто б не вистачить. Частина людей користується виїзним сервісом "УБС-кур’єр" – це коли можна не їхати на станцію, а замовити вивіз відходів зі своєї квартири.

Звичайно, для багатомільйонного міста це не такі вже й цікаві показники. Але ми працюємо над тим, щоб розширити нашу мережу сортувальних станцій і рятувати більше вторинних матеріалів.

"ДС" З чого краще починати відповідальне поводження із відходами?

Є.А. Якщо зайти в будь-який супермаркет, то можна побачити безліч товарів, які багатошарово запаковані. Буває так, що один товар загорнутий в три різні види пакування, і дуже часто люди не розуміють, як це сортувати. Ми вчимо цьому у себе на станції. Новачкам радимо все збирати в один пакет дотримуючись двох правил – тара має бути чистою і все має бути сухим. Не повинно бути залишків їжі і будь-якої рідини, що створюють неприємні запахи. А вже на станції наші консультанти розкажуть, що з тих відходів, які ви привезли, підходить для переробки, а що ні. І як діяти далі.

"ДС" Від яких речей можна відмовитись у господарстві чи щоденному житті, аби зменшити кількість відходів, які не переробляються?

Є.А. Перше – це не використовувати одноразове. Це різноманітна пластикова тара – пакетики, контейнери, мішалочки для кави чи чаю. Я, наприклад, замовляючи собі каву, завжди прошу, щоб мені не приносили пластикову трубочку.

Друге – купувати товари з найменшим пакуванням. Звичайно, це важко реалізувати, особливо, якщо в родині є діти. Але я призвичаїла своїх дітей купувати продукцію певних брендів, яка продається у пакуваннях, які точно переробляються. Наприклад, ми не купуємо йогурти в PET-тарі білого кольору, а купуємо тільки ті, які продаються в цупкому плаcтику HDPE. І діти нормально до цього ставляться, не вередують. Я пояснила, чому ми робимо такий вибір, їм подобається сама продукція і вони не просять іншу.

"ДС" Два роки пандемії – два роки тотального використання медичних масок, які не перероблюються. Чи є поради, що робити з ними? Чи працює система утилізації та сортування відходів у медичних закладах?

Є.А. Медзаклади зобов’язані укладати договори з компаніями, які мають ліцензію на утилізацію медичних небезпечних відходів. Правильна утилізація в такому разі — високотемпературний шлях. У кожній лікарні мають бути свої автоклави, де під тиском і високими температурами знешкоджуються такі відходи. Після чого їх загортають у вакуумну плівку й віддають утилізаторам на спалення. Проте траплялися ситуації, коли медичні відходи опинялися на звалищах. За це навіть позбавляли ліцензій. Але ж знаєте, як у нас буває: відповідальні гравці на ринку коштують дуже дорого, а коли відбувається тендер — перемагає дешевша пропозиція, тому і на безвідповідальне є попит.

А щодо масок — я ношу багаторазову тканинну. Як свідчать дослідження, і одноразова, і багаторазова однаково добре захищають від вірусів. Якщо ви користуєтесь медичними масками, раджу їх збирати в пакет і відвозити у місця, де є гарантована утилізація. У нас на станції є спеціалізований бокс для використаних масок – ми передаємо їх на високотемпературне спалювання.

"ДС" Як реалізується в Україні популярний в усьому світі принцип "забруднювач платить"? Він стосується тільки підприємств і виробників? Чи громадян також?

Є.А. В нашій країні цей принцип взагалі не реалізується. В ідеалі — люди, які створюють відходи, мають заплатити за обробку цих відходів на певних підприємствах, щоб сміття не опинилося на звалищах. Саме цей принцип спонукає європейців якісно сортувати відходи, щоб не переплачувати за дорогі послуги утилізації змішаних відходів. Ця послуга навмисно є дорогою для того, щоб людина була зацікавлена зменшити продукування відходів взагалі. Наприклад, шведи купують взуття в крамницях без коробки, щоб потім не платити за її утилізацію та переробку. Суть принципу "забруднювач сплачує" в тому, що сума в платіжці за утилізацію відходів, напряму залежить від того, скільки сміття ти створив.

Що стосується компаній, то вони несуть відповідальність за повний життєвий цикл свого товару. І неважливо що це – пакування, ліки, електроприлади. Як тільки товар потрапляє в ранг відходів, компанія має його забрати, переробити і сплатити всі витрати, які виникають під час організації роздільного збору включно з доставкою його до переробного заводу. Цей принцип працює в європейських країнах, США, Японії. І тому компанії зацікавлені в тому, щоб зробити своє пакування меншим – тобто, використовують менше пластику або паперу. Також вони зацікавлені в тому, щоб люди сортували сміття, тому всі інформаційні і просвітницькі кампанії із зірками світової величини теж спонсоруються за рахунок компаній-виробників.

Якщо говорити про вітчизняний бізнес, то він перебуває в тепличних умовах і жорстких вимог щодо збору тари і специфічних товарів в нього досі немає.

"ДС" Якщо Україну порівняти з іншими країнами Європи і взяти шкалу від нуля до десяти, то ми на якому місці на цій шкалі ми знаходимося?

Є.А. Десь між двійкою та одиницею. Наразі країни ЄС захоронюють менше 50% своїх відходів. Швеція взагалі вивозить на свої сміттєзвалища тільки 0,5% усього сміття. Австрія сортує відходи 60 років. А це значить, що відбулася зміна кількох поколінь, для яких розділяти і сортувати сміття стало життєвою необхідністю і нормою.

Україна ще й не починала осмислено підходити до сортування відходів. Бо те, що є – або точкові соціальні ініціативи, як УБС, або імітація процесу від муніципалітетів. Люди не сортують, аргументуючи це тим, що баків для належного поводженням із відходами біля під’їздів немає, або вони обслуговуються єдиною автівкою, яка завантажує як сортовані, так і несортовані відходи разом.

"ДС" Як тоді змусити суспільство відповідально ставитися до цієї проблеми?

Є.А. Є два шляхи вирішення проблеми. Один – жорсткий, коли плата за вивезення відходів підвищується настільки, що користування баками для роздільного сортування відходів стає надзвичайно привабливим. І от коли кожен українець отримає платіжку за вивіз сміття на 300 грн, то тоді подумає "щось дорогувато" і почне сортувати, щоб зменшити свої загальні відходи.

Більш лагідний і довготривалий – тривала комунікаційна кампанія. Починаючи із дитячих садочків і шкіл дітям потрібно пояснювати, як сортувати, тут же застосовуючи ці знання на практиці. А діти ці знання вже несуть у свої родини і поступово контейнери для сортування з’являються усюди — і під будинками, і на гральних майданчиках, і біля шкіл. Але, повторюся, це довго. Якщо чесно, то я більше вірю в економічні методи переконання.

Звичайно, починати треба із розмови з населенням про те, яку послугу вони наразі отримують і чому вона неефективна. Більшість українців знають, що вивезення сміття — це комунальна послуга, за яку вони сплачують, і думають, що там все має бути в межах закону. Але якщо розібратися, з чого складається цей "сервіс", то стане зрозуміло, що ми сплачуємо тільки за транспортні послуги – за вивезення наших відходів з-під будинків на звалище, яке, скоріше за все, знаходиться під вікнами в інших людей.

Сьогодні сміттєві звалища в Україні переповнені, санітарні норми не витримуються, іноді відстань від житлового будинку до звалища становить 100 м або й менше. Виходить, ви платите 100 грн на місяць, а ваше сміття вивозять комусь під вікна. Який вихід? Сортувати, мінімізувати. Окремо органіку, щоб вона не призводила до горіння звалищ, бо коли вона розкладається, утворюється газ метан, який вибухає. Окремо — небезпечні відходи, щоб важкі метали не отруювали землю. І окремо все цінне – скло, пластик, папір, метал. І в залишку у нас залишиться дуже невелика частка достатньо інертних відходів, з якими вже може впоратися сміттєпереробний завод.

"ДС" Щоб налагодити процес роздільного збору потрібні великі кошти. У нашої держави їх точно немає…

Є.А. А держава і не повинна брати гроші із бюджету на фінансування цього процесу. Це все має відбуватися не за рахунок платників податків. Інакше буде порушений основний принцип "забруднювач сплачує". Цю сферу має фінансувати виробник через принцип "розширеної відповідальності". Цей принцип колись винайшли у Швеції і взяли на озброєння майже всі розвинені країни світу. Компанія несе повну відповідальність за життєвий цикл своїх товарів, навіть коли вони стають відходами.

За переробку дрібного нересурсоцінного сміття разом за харчовими органічними відходами – сплачує утворювач відходів, тобто людина. Такі відходи не можна везти на полігони, їх треба переробляти на сміттєпереробних заводах, які будуть відшкодовувати свої витрати за рахунок тарифу для населення. Наприклад, обробка 1 тони відходів на подібному заводі у Європі вартує 80 євро. Якщо ми хочемо відмовитися від звалищ, то маємо перестрибнути на більш високий рівень і відповідно – підвищити плату за послугу поводження з відходами. Але саме тут і виникає проблема. Ми не можемо відмовитися від звалищ, бо захоронення 1 тони сміття на полігоні коштує усього 10 доларів. Як стрибнути в цінах у 8 разів і як пояснити цей стрибок населенню – це важке випробування для будь-якого мера, який обіцяв електорату лише зменшення тарифів.

"ДС" Скільки часу українці ще можуть жити, не звертаючи увагу на проблему переробки сміття?

Є.А. Часу вже немає. Місць під нові полігони немає. Зараз питання в тому, як швидко ми зможемо перейти до фінансових інструментів, які дозволять нам запровадити нові моделі поводження з відходами – сортування і сміттєпереробку. Якщо ми цього не зробимо, дуже скоро будемо жити у небезпечній клоаці із забрудненою землею, водою і повітрям.