Навіщо Україну у Брюсселі гладили по голові лопатою - інтерв'ю з Євгеном Магдою

"ДС" Чому резолюція ЄП вийшла саме такою, якою вона є? Чи можна говорити про успіх візиту Дениса Шмигаля до Брюсселю?

Є.М. Резолюція ухвалена двома третинами голосів депутатів, тому можна говорити про те, що навколо неї є внутрішній консенсус та розуміння. Крім того, готували її друзі України, а не ті, хто дозволяє собі якісь випади, тому критика конструктивна. Якщо ми хочемо, щоб нас гладили по голові не лопатою, то й діяти треба відповідно. ЄС в нинішній парадигмі не зацікавлений в тому, щоб відкидати Україну далеко, бо ми перспективний ринок збуту та джерело трудових ресурсів, та й багато чого іншого. Врешті, ми частина християнської цивілізації. Разом з тим, очікувати, що можна просто імітувати бурхливу діяльність, говорити якісь очевидні для наших партнерів речі, але діяти зовсім по-іншому, абсолютно неможливо. Треба усвідомлювати, що ми значною мірою перебуваємо в стані залежності не стільки від фінансових ресурсів ЄС — вони відносно невеликі, а від методологічного підходу і спілкування з європейськими партнерами.

Шмигалю пощастило, що він фантастично схожий на Шарля Мішеля, це полегшило сприйняття. Як завжди, в подібних візитах є потужна робота українських дипломатів в Брюсселі, бо якщо ми думаємо, що можна приїхати і закидати всіх шапками — даруйте, Шмигаль не з тим політичним досвідом, форматом спілкування і так далі. Будемо реалістами: він грав по готовій партитурі. Інше питання, що Офіс президента, з огляду на колонку Ігоря Жовкви, поставився до візиту премʼєра ревниво: мовляв, все буде, як вказує "великий керманич" Володимир Зеленський. Це правда, але лише її половина, бо без ефективного уряду та співпраці влади діяти неможливо, а в Раді Асоціації є український премʼєр. Інше питання, чому він поїхав у штаб-квартиру НАТО і що він там розраховував почути, якщо з натовцями має спілкуватися президент, міністри оборони та закордонних справ. Але Шмигаль скористався нагодою для спілкування, отримав і пару шпильок, що теж часом корисно.

"ДС" Одним з акцентів зустрічі нашого премʼєра з Жозепом Боррелем була реформа Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя, на деталі якої в Європі точно не заплющують очі. Чим обернеться для нас посилення повноважень ВРП і відмова від її перезавантаження, як це зараз планують на Банковій?

Є.М. Тут варто згадати про Віктора Федоровича, який до кінця 2013 року був легітимним, але з ним зустрічались лише двоє керівників держав ЄС, президент Польщі Броніслав Коморовський і президент Литви Даля Грибаускайте, причому по дорозі до Качанівки, де перебувала Юлія Тимошенко. Наші європейські партнери не люблять, коли їх дурять, тим більше дурять нахабно. Не забувайте, що другий транш європейської фіндопомоги на 600 млн євро залежить від виконання нами взятих зобовʼязань, в тому числі по перезапуску ВККС та ВРП. Як кажуть, хто замовляє музику — той і репертуар визначає, а коли наш премʼєр в Брюсселі говорить, що ми наймʼякше з усіх пройшли економічну кризу, то його, мабуть десь в кулуарах питають — а чого ви у нас тоді гроші просите?

"ДС" Європа вустами Борреля продовжує наполягати на "повному розслідуванні махінацій з ПриватБанком, які відбулися 6 років тому". З чим повʼязаний такий акцент, адже головну вимогу Заходу в цьому відношенні — ухвалення "антиколомойського" закону — Україна вже виконала?

Є.М. Це повʼязано з тим, що діру в статутному фонді банку заповнювала держава, та сама, яка зараз активно їх позичає. Тому ЄС показує, що позичати гроші, наче виливаючи воду в пісок, там не хочуть і не будуть, це треба розуміти. Окрім того, наші європейські партнери, не виключаю, мають консенсус з американськими партнерами, у яких теж свій погляд на цю історію, і вони теж надають нам допомогу, щоправда, частіше вигляді кредитів. Тобто позиція в них така: якого біса хтось жирує за гроші наших платників податків? Тут дуже чутливий момент для європейських політиків, бо він може бути використаний проти них під час виборчих кампаній і битиме по репутації та авторитету.

"ДС" Щодо репутації, але вже нашої влади. У своїй резолюції Європарламент дорікнув Україні в тому, що влада не робила жодних заходів в контексті деолігархізації країни. Що конкретно хочуть від нас в Брюсселі?

Є.М. Жартома можна сказати, що це заздрощі європейців до багатств наших олігархів. Але я не думаю, що якийсь умовний Амансіо Ортега менш впливовий. Питання насправді в іншому, адже Зеленський обіцяв знизити вплив олігархів на політику, цього й очікують від нього. А як це буде робитись предметно — то вже питання гострої дискусії, адже глава держави не може сказати "вийди, розбійнику" і так вирішити питання, тим більше на Заході вже розкусили і зміст "Слуги народу", і те, як в ній ухвалюються рішення. Для ефективної деолігархізації насправді потрібне зростання чисельності і питомої ваги в економіці малого та середнього бізнесу.

"ДС" І середнього класу як такого?

Є.М. Так, а зараз спостерігається зворотній процес — цей прошарок давлять, а олігархи то одну, то іншу преференцію отримують. Звісно, це можна пояснити як підтримку бізнесу, щоб він не звільняв тисячі людей, це правда. Але удар по МСБ сприймається як випалювання трави за відсутності лікування хворих дерев.

"ДС" У Брюсселі кажуть, що лише 37% завдань, повʼязаних з імплементацією Асоціації, були виконані Україною у 2019 році, і ЄС збирається розробити та впровадити моніторинговий механізм за реалізацією реформ. Що може змінитися з його появою?

Є.М. Завдання просте: використовувати принцип "більше за більше". Тобто чим більше добилися, тим більше отримаєте грошей, ресурсів, а з цим потрібен чіткий контроль показників. ЄС ставиться до нас як "суворий тато" тому, що вони розуміють, що загравання з нереформованою країною приведе до негативних наслідків всередині ЄС. Зрозуміло і те, що в нинішньому стані нас до ЄС ніхто приймати не буде, бо ми станемо якоюсь "гангреною" для них. У Брюсселю є проблема, відбувся Брекзит і тепер вони дуже чітко будуть дивитися за дотриманням усіх правил та процедур, не доводячи до ще одного виходу держави з блоку, але і не розширюючись. Здається, ми самі не усвідомлюємо, що наш обсяг, територія та кількість населення — насправді конкурентні переваги при євроінтеграції, а не недоліки. Але з цим треба працювати, і працювати в тому числі з європейськими лобістами, не удаючи, що все і так чудово.

"ДС" Європа наполегливо рекомендує нам закрити сайт "Миротворець", а також переглянути закони про державну мову і освіту, якими незадоволені Угорщина і Росія. Як вийти з цієї ситуації, не здавши позицій і водночас не уславившись як гнобитель меншин?

Є.М. Для цього є давній спосіб, якого навчились ті самі угорці та поляки ще в часи власної боротьби за євроінтеграцію — треба бурхливо і переконливо імітувати процес обговорення. Ніхто ж не говорить, що закони треба терміново змінити, йде мова про те, що потрібно вести консультації, переговори, а це можна робити без кінця. Тим більше питання вступу до ЄС зараз не стоїть на порядку денному. Інше питання, що якщо ми не формулюватимемо свої інтереси власноруч — це зроблять за нас. Охочих багато.

Стосовно "Миротворця" — Україна просто має підкреслити, що це приватний проект, і вона не може впливати на дії громадян, які в такий спосіб протидіють російській гібридній агресії: така базова аргументація, від цього треба відштовхуватись. Можна порівняти, як у 2017 році закривали російські соцмережі і в нинішньому році піддали санкціям проросійські телеканали — різниця в реакції очевидна. Завжди можна робити певні речі з посмішкою, не здаючи власних позицій.