Віталій Кулик: Можливо, президент вірить, що займається деолігархізацією, а от Єрмак посміхається

"ДС" Однією з головних тем прес-конференції Володимира Зеленського стала деолігархізація: він наголошував на тому, що олігархи мають зникнути як клас. Чи може Зеленеський стати "українським Путіним", у якого є "свої" бізнесмени, а "чужих" олігархів вже немає?

В.К. У нас був президент, який робив поділ на "своїх" бізнесменів і "чужих" олігархів, його звали Віктор Янукович, і він погано закінчив. В українських реаліях виникнення "Путіна" майже неможливо. Рано чи пізно формується олігархічний консенсус проти діючої влади і її зносять. Тому в ситуації з Зеленським мова йде про намагання отримати зиск від олігархів. Зараз тактика президента, з того, що я бачу в його діях стосовно підвищення ренти на видобуток руди проти Ахметова, розслідування справ по Коломойському, наступ на газовий бізнес Пінчука, вказує на те, що для олігархів створюється несприятливий клімат. Але інколи складається враження, що одних потіснили на користь інших, а потім навпаки. Тобто створюється ситуація, коли через тиски на певні олігархічні групи відбувається перерозподіл фінансових потоків, з'являються якісь посередники або хтось у владі отримує маржу від фінансового потоку і тиск на олігарха послаблюється.

Загалом ситуація така: влада вимагає від олігархів або політичних поступок, або фінансування певних проектів, в яких вона зацікавлена. Це балансування на "антиолігархічних" кампаніях певною мірою вже починає дратувати їх. Я не здивуюся, якщо Зеленський отримає проблемм по всьому периметру з усіма крупними фінансово-промисловими групами, що може призвести до політичної дестабілізації, тому що вести війну на всі фронти досить складно. Суспільство підтримувало б ідею деолігархізації, якби вона була достатньо прозора і стосувалася не лише безпосередньо олігархів так званого "списку 13", про який говорить влада , але й найближчих друзів президента. Вони поки що не олігархи, звичайно, але, якщо їм можна влаштовувати день народження при локдауні, працювати при тому, що інші підприємства не працюють, то виникає запитання про щирість і єдині правила. Я пригадую, як Коломойський у 2015 році пропонував податок за недоброчесну приватизацію. Це цікава ініціатива, вона мені подобалася. Наприклад, у Великобританії така ідея була у Тоні Блера в свій час.

"ДС" Хтось Коломойського тоді підтримав?

В.К. Ні, навіть дискусій з цього приводу не було. Ця ідея потребувала дискусій про про походження приватної власності на крупне виробництво, тому що в суспільній свідомості ця власність дорівнює пограбуванню народу.

"ДС" Президент постійно наголошує на впливі, який мають олігархи на політиків, ЗМІ і чиновників, обіцяє його нівелювати. Але як цей вплив можна виміряти?

В.К. Достатньо дивно, знищуючи Антимонопольний комітет, одночасно намагатися створити якісь законодавчі рамки впливу олігархічних ФПГ на засоби масової інформації. Скоріше за все, в законі буде прописано механізм недопущення концентрації контрольних пакетів ЗМІ в руках олігархів. Окрім того, мова буде йти про фінансування політичних партій і більш жорстку систему контролю за видатками політичних сил на рекламу, утримання апарату і таке інше. Але останнє я бачу в законі про фінансування політичних партій. Це мертві положення, вони в наших умовах є недієвими. Це ж саме стосується, наприклад, намагання позбавити впливів управлінські рішення.

Вибачте, але в нас немає закону про лобізм, який би дозволяв олігархам цивілізованим способом лобіювати свої інтереси у владі. Більше того, активними опонентами цього закону виступають наші "соросята", тому що в першу чергу він будуть стосуватися саме їхньої діяльності, їх адвокаційних кампаній. Тому в мене великі сумніви стосовно того, що закон про деолігархізацію буде дійсно стосуватися боротьби з олігархами. Основним маркером олігарха є отримання політичної ренти, олігарх — це не конкурентний бізнес, а той, хто, маючи вплив на управлінські рішення, контролює державний бюджет або фінансові потоки в державі, або монополію. Відлучення олігархів від контролю над монополіями могло б стати справжнім кроком до деолігархізації. Але поки що одних потіснили, а інших допустили до контролю над тими ж самими монополіями

"ДС" Згаданий законопроект, за словами президента, має нівелювати вплив олігархів на мас-медіа. На вашу думку, в ОП будуть якось обережно домовлятись із власниками основних телегруп, щоб вони не увімкнули "важку артилерію" проти Зеленського? Можливо, їх згадають у "списку 13" якось акуратно?

В.К. У президента є санкції РНБО, їх можна запровадити стосовно олігархів, які контролюють ті самі найкрупніші медіагрупи. Є й інший спосіб — виведення на IPO акцій цих медіагруп, корпоратизація їх і прозоре корпоративне управління, можливість передати медіагрупи в управління міжнародним трастовим організаціям і залучення міжнародних інвесторів як операційних менеджерів до управління цимимедіа групами. Тобто є різні механізми, які могли б послабити вплив олігархів на редакційну політику та надати більше повноважень раді по журналістській етиці, яка може самостійно запроваджувати ті чи інші санкції, а потім передавати або в суди, або для розгляду на РНБО.

"ДС" Представник однієї зі згаданих медіагруп на прес-конференції натякнув президенту, що в разі підвищення податків олігархи можуть почати тікати в тінь. Оцініть відповідь президента на таку "подачу" від найбагатшого українця?

В.К. Президент правильно відповів, що "не треба мені передавати привіт від Ахметова": він в курсі, про що йде мова, і не потрібно маніпулювати цими тезами про податки. Це стосується конкретних олігархічних груп, які отримують політичну ренту і режим сприяння в монопольному видобутку руди і контролю над цим сектором економіки. Тут все прозоро. Як натяк від Василя Голованова, так і від президента, і це мені сподобалося.

"ДС" Як Ви вважаєте, чи не обʼєднаються Ахметов, Коломойський, Пінчук та ініш проти таких дій влади, як вони це вже зробили наприкінці правління Януковича, допомігши його скинути?

В.К. Тоді це було питання критичної загрози для них Люди Януковича, той же Юра Єнакіївський і інші, віджимали бізнес у ключових фінансових груп і апелювати тоді можна було лише до Саші-стоматолога (сина президента, Олександра Януковича). В тій ситуації була консолідація і так званий олігархічний консенсус проти Януковича. В нинішній ситуації на Банковій переконані, що їм вдається балансувати між інтересами, а існування корпоративних конфліктів між самими олігархами не дозволяє їхній альянс. Але, як на мене, це наївно, тому що олігархи цілком можуть забути про суди в Лондоні між собою і узгодити свої тактичні дії по політичному тиску на президента, на його фракцію президента в парламенті і перетворити Зеленського в "кульгаву качку". Бо коли вони виб'ють в нього з рук правоохоронну систему, суди, медіа і парламент, президент втратить ресурс, щоб показати свою спроможність. Він не зможе тоді реалізувати свої погрози. А на це олігархи цілком здатні.

"ДС" Яке враження деолігархізація у версіії Зеленського справляє загалом? Він налаштований серйозно, чи це дійсно історія про тиск на одних та наближення інших?

В.К. Можливо, президент дійсно вірить в те, що він займається деолігархізацією. Але в це не вірить його команда. Журналіст "Схем" Михайло Ткач досить красномовно ілюструє це, показуючи контакти людей президента з тими самими олігархами, коли помічники і радники Зеленського їздять вночі до цих олігархів і ведуть якісь потаємні бесіди. Президент не мав що відповісти на питання про це, тому і виникає недовіра до антиолігархічних зусиль Банкової, тому що, можливо, президент в це вірить, а от Єрмак, я думаю, в це мало вірить, і навіть посміхається.