Віталій Кулик про те, чи стане Анкара новим Мінськом для вирішення долі Донбасу

"ДС" Володимир Путін, за словами Дмитра Пєскова, прийняв запрошення Реджепа Ердогана відвідати Туреччину — "як тільки дозволять епідеміологічна обстановка та графіки". Раніше Ердоган пропонував організувати тристоронню зустріч — за участю ще й Володимира Зеленського. Чи потрібно розглядати ці два анонси як пов'язані, і в чому полягає інтерес Ердогана?

В.К. Так, ці анонси можна пов'язати. Ердоган перетягує на свій майданчик переговорний процес, забираючи його від Лукашенка. Для президента Турчеччини це певною мірою позиціонування. До того ж він пропонує не просто місто проведення, а сам виступає як гравець. Очевидно, турецька дипломатія бачить свою більш проактивну роль у мінському процесі, не так, як це було з білорусами — вони лише горілку на столах розставляли. На перших порах Лукашенко пробував вести мову про участь білоруської дипломатії в мінських переговорах, але йому фактично було вказано на неможливість такого.

У Ердогана є можливості підключити дипломатію другого плану, тобто "човникову". Для Туреччини, її відносин з Євросоюзом це цікаво, оскільки до Нормандського формату залучені ключові європейські країни, відносини з якими для Туреччини дуже важливі. Крім того, це посилить роль Туреччини як регіонального лідера, який займається медіацією багатьох процесів, зокрема в Україні, Молдові, Закавказзі. Крім того, це певною мірою тішить амбіції самого турецького лідера.

"ДС" За словами того-таки Пєскова, Туреччина готова запросити на зустріч Путіна та Зеленського представників так званих "Донецької та Луганської народних республік". За яких обставин такий формат може бути прийнятним для Зеленського?

В.К. За умови участі представників ОРДЛО в переговорах у складі російської делегації, тобто не як окремих суб’єктів, а виключно як представників однієї сторони. На даний момент представників ОРДЛО до участі в процесі і ведення якогось якось діалогу в контактних групах запрошує ОБСЄ. Вони не є суб'єктами переговорного процесу у ТКГ і де-факто діють в контексті російського представництва. Тристороння контактна група тому й називається так, бо там представлені три сторони — Україна, ОБСЄ і Росія.

Якщо ж Росія зможе притягнути до переговорного процесу представників ОРДЛО як ще одну сторону, Україні не варто погоджуватися на такий формат переговорів. Але якщо вірити Єрмаку, влада заперечує можливість вести переговори з бойовиками напряму. Проте у мене є сумніви, що ці заперечення є щирими. Тому в даний момент варто уважно слідкувати за діями Єрмака, щоб потім не було дуже болісно.

"ДС" Чи цікава Путіну Анкара як новий майданчик для переговорів, з урахуванням токсичності Мінська?

В.К. За великим рахунком, зустрічі в Мінську були важливі, але, зважаючи на стосунки, які склалися між Білоруссю і ЄС, Туреччина для нас і європейських представників могла б стати таким собі альтернативним форматом. Для Путіна теж був би прийнятним цей компромісний варіант. Тобто, він міг би поступитися Мінськом заради просування своїх інтересів у переговорах.

"ДС" У чому плюси та мінуси для України від потенційної зустрічі Зеленського з Путіним саме у Туреччині, навіть якщо там не буде представників так званих "республік"?

В.К. Як на мене, тут є певні ризики , оскільки позиція Туреччини в ситуації з Кримом та з війною на сході України неоднозначна. І хоча ця країна є членом НАТО, вона має відмінний погляд від того ж Європейського Союзу.

Якби Туреччина була на боці України, як деякі провідні країни НАТО, то ми б мали нарощування групи військ і флотів країн НАТО у Чорному морі, більш активні дії. Але Туреччина займає вичікувальну, нейтральну позицію і не схильна до посилення безпеки України, мілітаризації регіону і проведення політики, яка Росії може здатися недружньою по відношенні до неї.

Тому коли Зеленський збирається погодитися на таку зустріч, він має враховувати усі ризики, диспозицію Туреччини щодо наших напружених стосунків з Росією, щодо анексії Криму, а також ситуацію в регіоні загалом: на Кавказі, Балканах, окремо по Молдові, по Криму.

І якщо ми сподіваємося на максимальне сприяння і підтримку українських інтересів з боку Анкари, то Зеленський в цьому питанні помиляється. Яскравих плюсів у цьому турецькому форматі я не бачу, зате є помітні ризики. Ми маємо звірити годинники з Туреччиною по багатьом проблемам у регіоні. Якщо наші оцінки будуть в більшості збігатися, тоді варто на це погодитися і готувати зустріч. Але якщо відчуємо помітні відмінності, то я не радив би нам цього робити.

"ДС" Чи можуть Стамбул чи Анкара замінити Мінськ як майданчик для роботи ТКГ?

В.К. Поки що існує лише згода Путіна приїхати, а не принципове рішення про перенесення формату цих переговорів до Туреччини. В даний момент робота ТКГ відбувається онлайн, очних зустрічей немає. Такі онлайн-переговори відбуваються достатньо довго. Але, в той же час, так переговорний процес проходити безкінечно не може, і врешті-решт сторони дійдуть до висновку про нагальну необхідність безпосередніх зустрічей. Це питання постане ближче до літа.