Віталій Кулик: Клан Нурсултана Назарбаєва вберігся від узбецького сценарію
Про казахські протести, їх причини та наслідки "ДС" поговорила з політологом Віталієм Куликом
"ДС" В політологічному середовищі досі немає якоїсь домінуючої оцінки — що ж відбувалося в Казахстані на початку січня. Яка ваша версія подій?
В.К. Якщо говорити про рушійні моменти, то їх було кілька. По-перше виникла квазіреволюційна ситуація, коли "верхи не можуть, а низи не хочуть". Вона полягає в тому, що чинна модель соціально-економічного розвитку Казахстану себе вичерпала. Згадана модель не забезпечила справедливий розподіл національного багатства, виник цілий прошарок молодого населення, який не отримав перспектив інтеграції у вищі ешелони влади, високооплачуваної роботи не вистачає. Натомість зростає відсоток людей, які отримують всі можливості завдяки входженню до оточення Назарбаєва, всі процеси зациклені на роди та клани, пов’язані з Назарбаєвим.
Періодично ці процеси виходили на поверхню, відбувалися соціальні виступи в Жанаозені та в містах на півночі країни, поліція тіснила так званих мамбетів з місць самозахоплень навколо Алмати. І завершилося це сьогоднішніми подіями, тригером до яких стало стрімке підвищення ціни на скраплений газ. Але у Казахстані всі прекрасно розуміють, що справа не лише у цінових коливаннях на ринку, а і в людині, яка контролює левову частку казахського нафтохіму, мова про Тимура Кулібаєва, зятя Нурсултана Назарбаєва, якому належить ще й значна частина казахської енергетики. Тобто найбільш прибуткові сектори економіки контролююся одним кланом, який регулює все в ручному режимі, не існує ніякого ринку, як і державних дотацій, про які говорять необізнані в місцевих реаліях люди.
По-друге, серед причин бунтів в Казахстані варто згадати протиріччя, які виникли у вищому ешелоні влади, в першу чергу між колишнім і чинним президентами. Як відомо, Назарбаєв залишався головою казахського Радбезу та мав право призначення ключових міністрів уряду, в першу чергу силовиків. Мало того, спроби Токаєва призначати своїх людей в силові структури та акімати наштовхувались на протидію клану першого президента, що цього року призвело до майже відкритого протистояння між Назарбаєвим і Токаєвим, якому набридло ділити владу та ресурси.
Коли ми говоримо про погроми, я не виключаю, що оточення Назарбаєва, в тому числі його племінник Самат Абіш та екс-голова КНБ Карім Масімов, надавали ресурсну підтримку протестувальникам. Допомагав протесту і ще один племінник першого президента, який пов'язаний з релігійним рухом на півдні Казахстану: весь негатив планувалося перекласти на Токаєва та його людей. Проте, в певний момент все вийшло з-під контролю, до протестів долучилася велика кількість людей, які не мають перспектив, так званих мамбетів, які стали рушійною силою погромів. Врешті Токаєв вирішив завершити трансфер влади, усунувши з посад Назарбаєва, Масімова та деяких інших функціонерів з силового блоку.
"ДС" Казахський політичний емігрант Мухтар Аблязов заявив про свою роль в координації протестів, починаючи з 4 січня. Це видавання бажаного за дійсне?
В.К. Загалом мігранти розгорнули потужний інформаційний супровід на першому етапі протестів, проте Аблязов, як і інші емігранти, практично не впливав на перебіг подій в Казахстані, він явно перебільшує свою роль.
"ДС" Чи можна сказати, що епоха Назарбаєва в Казахстані завершилася?
В.К. Не сказав би, що клан Назарбаєва знищений, а питання двовладдя остаточно вирішене. Формально двовладдя більше нема, але вплив згаданого вище Кулібаєва на казахську енергетику та нафтохім залишається. Разом з тим компанія, яка займалася вторсировиною у всьому Казахстані та була пов’язана з кланом Назарбаєва, ліквідована, а найбільш публічні корупціогенні фігури з його оточення усунені від влади. Отже, послаблення колишнього президента відбулося, але зачистки не сталося. Тобто клан Назарбаєва вберігся від кривавого узбецького сценарію.
"ДС" Про що говорять кадрові рішення Касим-Жомарта Токаєва після придушення протестів? Як фігура нового прем’єра та склад нового Кабміну позначаться на політичному ландшафті?
В.К. Новий прем’єр оптимістично сприймається частиною ліберальної тусовки. На посаду міністра інформації прийшла людина, яку у російських ЗМІ називають "найбільшим націоналістом в Казахстані". Це також знаково, бо попри заяви Сімоньян, таке призначення — реверанас у бік казахських національно-демократичних сил.
В Казахстані немає опозиції, в тому числі парламентської, але Токаєву доведеться провести вибори в парламент, після яких вона може там з’явитися, а нинішню партію влади "Нур-Отан", до речі, президент може розпустити.
На інших посадах ми бачимо більше людей Токаєва. Так, міністром енергетики залишилася людина Кулібаєва і це означає, що ніхто не збирається зачищати енергетику та нафтогазовий сектор від клану Назарбаєва. Проте, не варто забувати, що Кулібаєв — не лише родич Назарбаєва. Це людина, інтегрована в російський нафтогазовий комплекс, він член правління "Газпрому". Тобто, його збереження може бути не ознакою збереження впливу клану Назарбаєва, а впливом Москви у вищому ешелоні казахської влади. Кулібаєв гратиме на протиріччях і буде пильнувати російські інтереси в Астані, тиснути на Токаєва, коли це буде потрібно Кремлю.
В.К. Очевидно, нинішня казахська влада показала певну неспроможність владнати справи своїми силами, а ОДКБ своєрідним чином "освятила" перехід від двовладдя до єдиновладдя в Казахстані. При цьому Токаєв отримав своєрідний "ярлик на княжіння", що послабило суб’єктність Казахстану та звузило поле маневру казахської влади.
"ДС" Чи можна говорити, що Росія будує новий Варшавський договір через механізм ОДКБ? Які в цілому дивіденди отримав Кремль від участі в придушенні протестів в Казахстані?
В.К. Вони мріяли про це від часу створення ОДКБ, носилися з цією ідеєю. Але те, що ОДКБ виявилося нездатним відповісти на грузинську кризу, ніяк не відреагувало на вторгнення в Україну (вони навіть жодної заяви не випустили), не було задіяне в складі миротворців у Карабаху, промовисто говорить про можливість втілення такої ідеї. Відправленням контингенту ОДКБ в Казахстан Москва просто не дала померти цьому рудименту російського Генштабу.
Після введення "миротворців" в Казахстан через постійні, можливо, щоквартальні навчання, скоріше за все збільшиться російська військова присутність також в Киргизстані і Таджикистані, проте навряд мова йде про бази, які згадував Володимир Путін.
"ДС" Як події в Казахстані позначаться на інтересах Китаю в цьому регіоні?
В.К. Китай, звісно, не зацікавлений в дестабілізації ситуації в цій країні, про що Пекін відкрито говорить, зокрема, в пресі. Тобто припинення заворушень руками Москви частково в його інтересах.
Але одночасно Китай не зацікавлений в посиленні Москви в цьому регіоні, адже Пекін бере участь у розбудові збройних сил Киргизстану, Узбекистану та Казахстану, багато китайських проектів конкурують з російськими.
"ДС" Незважаючи на масові розстріли в ході придушення протестів колективний Захід, у тому числі США, дуже мляво реагував на казахські події. Чим це пояснюється? Можливо, масштабними проектами американських нафтогазових гігантів у Казахстані?
В.К. Shevron та Exxon Mobil не є монополістами в Казахстані, вони нещодавно продали свої частки в тамтешньому бізнесі росіянам, але західний капітал краще матиме справу з прогнозованим Токаєвим, ніж з якимись непрогнозованими польовими командирами. Крім того, у Заходу нема країни, що межувала б з Казахстаном та з території якої можна було б підтримувати опозицію. Крім того, громадянське суспільство там абсолютно не розвинуте, радикальна опозиція знаходиться за межами країни, вона малопопулярна, робити ставку на кримінал чи якусь частину клану Назарбаєва на Заході не хочуть.
В цій ситуації ЄС та США обрали варіант млявої реакції, про яку ви говорите. Проте після можливих розслідувань розстрілів, які будуть просуватися у світі тією ж казахською опозицією, яка перебуває за межами країни, на посадовців режиму Токаєва можуть накласти санкції.
"ДС" Як можуть далі розвиватися події? Наскільки ймовірна нова хвиля протестів?
В.К. Складно сказати, адже ми не маємо повної картини розстановки сил в елітних групах, війна між якими ще не закінчилася. Будуть відбуватися певні рухи, тому що склад нового уряду не можна назвати уособленням нового договору про співіснування між Токаєвим і оточенням Назарбаєва. Перетягування канату у владі буде продовжуватися, воно буде супроводжуватись дестабілізаційними процесами. Можливо, не у вигляді протестів, а як арешти ключових діячів того чи іншого клану.