Вадим Денисенко: Тероборону не створюють, бо влада боїться українців із зброєю на руках

"ДС" Сьогодні, 17 квітня, затримали українського консула в Петербурзі. Чи означає це поглиблення ескалації конфлікту з Росією?

В.Д. Це питання має кілька рівнів — воно не таке однозначне, як це може видатись на перший погляд. По-перше, очевидно, що приїде український генконсул, після чого затриманого і згодом відпущеного консула Сосонюка депортують з Росії. У відповідь ми матимемо зробити щось схоже, тобто — вислати консула Росії у Львові чи Харкові. Однак ця історія потрібна Москві зовсім не для того, аби підняти градус в українсько-російських відносинах.

Мета у тому, щоб в українському суспільстві знову відродилась дискусія, яка працювала на розкол суспільства у 2014 -2015 роках: якщо у нас війна, то чи можливі дипстосунки з РФ? З огляду на сьогоднішню історію з мого погляду було б правильно понизити статус представника в Росії. Зараз у нас там не посол, а тимчасовий повірений, і навіть цей статус треба понижувати. Окрім цього, слід по-максимуму повернути наших дипломатів з Росії.

Тобто, варто говорити не про саме затримання, а про початок дискусії "війна у нас, чи не війна". Ми всі розуміємо, що у нас війна, війна гібридна. Але є проросійська частина суспільства, яка розказує, що у нас війни нема, бо тривають дипстосунки. У свою чергу патріотична частина кричить про те, що треба вигнати всіх росіян (а це, по суті, оголошення війни). І є "болото", яке хитається то в один, то в інший бік. Тому зараз замість того, щоб говорити про боєздатність, ми будемо говорити про те, які у нас дипстосунки з росіянами. Це великий інформаційний виклик для Зеленського, про який він та його команда, боюсь, навіть не здогадуються.

"ДС" Враховуючи вчорашні заяви Макрона та Зеленського за результатами візиту нашого президента до Парижу, чи можемо ми говорити про нарощення міжнародної дипломатичної допомоги Україні в питанні російської агресії?

В.Д. Ми повинні дуже чесно і правдиво сказати самим собі, що в дипломатичних заявах нас підтримують ЄС та США, але "де факто" ми можемо розраховувати всього-на-всього на три країни в світі, які будуть поставляти нам зброю. Це Туреччина, Британія та США. На щось інше розраховувати не варто.

"ДС" Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков зробив заяву про те, що нам слід організовувати оборону. Чим, на вашу думку, ця заява продиктована?

В.Д. Вона зʼявилась у відповідь на абсолютно незрозумілу мені заяву начальника Генштабу Хомчака про те, що не слід створювати загони територіальної оборони, аби "не розганяти паніку". Я вважаю, що саме такі загони і треба терміново створювати. Дуже швидко треба писати і ухвалювати нормальний закон про територіальну оборону, а поки є час — організовувати такі загони в кожному населеному пункті.

Проблема з теробороною протягом останніх 5 років зводилась до двох проблем в законодавстві, По-перше, є низка громадських організацій, які хочуть під себе підімʼяти тероборону, мати свої військові загони. Друга проблема полягає в тому, що зброя буде на руках у людей – цього дуже боялась і попередня влада, і нинішня.

Зараз у нас вже немає вибору — слід ухвалювати законопроект, в якому теробороною займатимуться не громадські організації, а це буде окремий підрозділ Збройних сил під Генштабом. Люди мають мати зброю і кожен має чітко розуміти, що він має робити в своєму населеному пункті, куди він має прийти у випадку нападу на Україну тощо.

"ДС" Чому ж тоді Хомчак зробив таку заяву?

В.Д. На жаль, впродовж останніх двох тижнів в ОП панує думка, що росіяни в жодному випадку не нападуть — буде якась мінімальна ескалація на Донбасі, але не більше.

При цьому Зеленський, з одного боку, офіційно заявляє: "дайте нам допомогу", і а з іншого - каже, що "ніякої масштабної війни не буде, не переживайте". Так ми реальну допомогу не отримаємо. До того ж, аналітики кажуть, що існує, хоч і невелика, вірогідність повномасштабної агресії. Про це вже прямим текстом Україні говорять і наші партнери, тож позиція України викликає здивування.

Погляньте, що відбувається у нас на фронті: ми не посилюємо позиції, не будуємо фортифікаційні споруди, натомість досі вдаємо, що діє перемирʼя і тому наші снайпери не працюють, дрони не літають, а на слушні зауваження експертів від влади ми чуємо одну відповідь, : влада краще знає. Це бажання вірити в те, що "все само собою розсмокчеться".

"ДС" На вашу думку, що відбуватиметься далі?

В.Д. По-перше, градус настільки високо піднятий, що найменша дурниця може призвести до ескалації конфлікту. Наша позиція " не створювати умов для провокацій" є дуже безглуздою, адже всі війни ХХ ст починались із того, що одна сторона говорила про недопущення провокацій, а інша ці провокації здійснювала за будь-яких обставин. Згадати хоча б те, як німці на початку Другої світової захопили радіостанцію в Глівіце і звинуватили в цьому поляків. Так само з провокації почалась Фінська війна, війна у Вʼєтнамі. Якщо є бажання підготувати провокацію – то вона буде. І нам треба готуватись не до того, чи буде провокація, а до агресії.

По-друге, Путін вже не може відступити — йому потрібна хоч невелика, але перемога. Питання у тому, що може стати для нього такою перемогою і що нам з цього приводу робити. Адже щойно почнеться ескалація, як буде підніматись питання поступок РФ. Зеленський на всіх зустрічах останнім часом говорить: "візьміть нас в НАТО". Мене турбує те, що коли почнуться бойові дії, він скаже "бачите, нас не взяли в НАТО, тому ми змушені піти на поступки агресору". Може повторитись така ж ситуація, як на Вільнюському саміті 2013 року. Тому найкраща наша відповідь – це потужний і сильний захист.

По-третє, не треба забувати про психологічний стан Путіна, на який зараз мало звертають увагу. Всі говорять, мовляв, російській економіці стане боляче від санкцій. Але нічого екстрапоганого для російської економіки, навіть якщо буде відключений SWIFT, в чому я глибоко сумніваюся, не трапиться. Вони готові до цього, мають достатньо велику "подушку безпеки" в нацфондах і, що не менш важливо, нафта коштує більше $65, а за такої ціни Росії все одно, які будуть санкції, якщо у неї купуватимуть нафту. Передумов говорити про те, що з завтрашнього дня Європа або світ загалом перестануть купувати російський газ або нафту, немає. У перспективі кількох років це, звісно, перетвориться на проблему: кажуть, в 2014 році оборонний бюджет Росії становив $78 млрд, а зараз — лише $38 млрд, тобто тенденція зрозуміла. Але на найближчі 1-2 роки, про які зараз думає Путін, санкції проблеми не становлять.

Путін розуміє, що це його останній шанс зробити щось велике, аби увійти в підручники з історії. Бо все, що він досі зробив, заслуговує на один рядок. Він же хоче змінити світопорядок, стати на одному рівні з Петром I або Катериною II. Саме з цього погляду і слід оцінювати його дії, тож вірогідність ескалації досить висока. Те, що при цьому робить наша влада — давайте говорити прямо — межує зі злочином.

Влада заохочує те, що люди закриваються від теми війни та взагалі бояться про це говорити. Замість того, щоб підняти патріотичний дух, все робиться так, аби люди сказали: "ви влада – ви і вирішуйте, а ми скраю посидимо та подивимося". Але так до відсічі агресії не готуються.