Вадим Денисенко: У війні Зеленський-Ахметов буде тільки один переможець

"ДС" За оцінкою УІМ в Україні зараз існує криза прозахідного вектору цивілізаційного вибору. Як її подолати, враховуючи те, що до НАТО та ЄС ми не вступимо щонайменше в найближчий десяток років?

В.Д. Це не стільки економічна, політична чи світоглядна, скільки головна моральна проблема України на наступні роки. З 2002 року у нас закладалась наївна ідея, що скоро ми вступимо до ЄС і настане щастя. Зараз ми розуміємо, що про жодне розширення ЄС не йдеться. Це проблема майбутнього, а майбутнє можуть пропонувати лише дві структури: влада або впливова опозиція (не лише політична, а й культурна, наукова і будь-яка інша). Зараз частина політичних сил в Україні говорить "нас не візьмуть в НАТО і крапка". ОПЗЖ при цьому боїться додавати, що треба повертатись до Росії, інша частина — більшість діючого політикуму — просто декларує курс на ЄС, але мовчить про те, що розуміє 99% населення: нас в ЄС не візьмуть.

Очевидно, єдиний метод подолання цієї кризи — правильний діагноз і зміна концепції. Слід будувати Європу в Україні, одночасно зберігаючи прозахідний вектор нашого розвитку. Але при цьому потрібно розуміти, що світ стає іншим: США визнали, що їх головний ворог на найближчі 50 років — це Китай, а Росія є лише "ворогом №2", до того ж, локальним у певних моментах.

Зараз можна говорити про те, що Китай — це не лише економічна проблема для Америки, це ще й проблема моделі розвитку суспільства. Тобто замість комунізму як панівної квазірелігійної ідеології у світі, який вмер у 1991 році після розвалу СРСР, з’являється нова противага капіталізму, так звана китайська модель. Тут треба звернути увагу на те, що китайці до останнього часу взагалі не говорили про те, що хочуть експортувати свою модель до інших країн — йшлося лише про "особливий шлях". Однак впродовж останніх кількох років з’явилось багато моментів, пов’язаних з експортом китайської моделі управління до інших країн. В останньому рішенні пленуму ЦК КПК фактично була переписана історія, хоча ми звикли, що цим займається Путін. Сі Цзіньпінь прирівняв себе до Мао Цзедуна і почав говорити про свою роль в "китайському шляху", який сягає свого апофеозу. Це не лише укріплення позицій перед наступним партійним з’їздом, а й акуратна підготовка до експорту "китайської моделі".

Тим часом ми продовжуємо жити так, ніби за останні 10 років нічого не змінилось. Маємо зрозуміти, як нам жити в зміненому світі, особливо зважаючи на те, що Китай є нашим ключовим торговим партнером. Водночас наш цивілізаційний вектор — права людини, свобода слова, весь набір норм класичної демократії — ми повинні зберегти.

"ДС" Якими є основні міжнародні виклики України, окрім відносин з США, Китаєм та Росією?

В.Д. Є кілька важливих міжнародних викликів, які ми на сьогоднішній день практично не помічаємо. Перший — це вибори у Туреччині в 2023 році, і те, куди ця країна буде рухатися наступного року. Це єдина, по суті, країна, з якою у нас динамічно розвиваються стосунки в усіх сферах, включно з військово-політичною. І можлива нестабільність у Туреччині могла б призвести до втрати досить серйозного союзника. За соціологією, яка у них публікується, Ердоган перемагає у другому турі, але з невеликим відривом — у 3-4%. Тож нам слід уважно стежити за цією ситуацією.

Другий момент, який начебто прямо не впливає на нас, але про який треба чітко говорити, це конфлікт Польщі і ЄС. Від вирішення ситуації з верховенством національного чи загальноєвропейського права залежатиме, як розвиватиметься ЄС в подальшому. Тому для нас це теж дуже серйозний і вагомий виклик, на який ми, чесно кажучи, не звертаємо уваги.

"ДС" На думку експертів УІМ, українці зневірились у змінах, які їм обіцяв Зеленський, але й "старі політики" не викликають у них захвату. Як за таких обставин країна може отримати нову політичну якість?

В.Д. Хочу уникнути слів про те, що ми "найбідніша країна Європи", або "у нас найгірше живеться" — все зрозуміло, але річ не в тім. Ключова проблема морального стану українців: де б ти не виступав, з ким би не говорив, які б ідеї не просував, навіть нескладні, першою реакцією буде "ми цього не зможемо зробити". Насправді наступні вибори виграє не найрозумніший, чи той, в кого буде десять каналів, а той, хто дасть людям відчуття, що завдяки йому вони "зможуть це зробити".

"ДС" За вашим прогнозом одним зі сценаріїв розвитку ситуації в Україні в 2022 році є "ідеальний шторм", тобто поєднання вкрай несприятливих зовнішніх умов — втрата підтримки союзників, тиск Москви, та внутрішніх умов — протистояння з ФПГ, медіавійна та протести. Якщо влада хоче його уникнути, чи достатньо прибрати внутрішні чинники?

В.Д. Є чотири політичних сценарії, "ідеальний шторм" — один з них. Перший базовий сценарій — це війна, який ми оцінюємо не більше ніж в 10%, маючи на увазі пряму агресію. Водночас, здається, що цього можна уникнути наступного року.

Другий базовий сценарій — це "ідеальний шторм", коли збігаються всі зовнішні і внутрішні негативні чинники, починаючи від жорсткого примусу до виконання Мінських угод в російському варіанті до внутрішньої розбалансованості і турбулентності. Такий сценарій ймовірний теж на 10%, але думаю, що він не трапиться.

Є ще два майже рівнозначних сценарії, перший з яких — "війна всіх проти всіх", а другий — це "молодий Лукашенко". Насправді, у них є однакові передумови, зокрема продовження війни Банкової з умовною групою Ахметова. І слід розуміти, що у цій війні може бути лише один переможець.

У "війні всіх проти всіх" перемагає не Зеленський — він стає молодшим партнером групи людей, що мають фінансові і медійні ресурси. Зеленський же у підсумку перетвориться на Ющенка кінця його каденції.

Сценарій з "молодим Лукашенком" може виникнути , коли перемогу здобуває президент. Тоді у нього є точка біфуркації, або два варіанти розвитку подій. Перший — посилення інституцій держави і себе через ці інституції, другий — посилення власної влади і перетворення політичної конструкції на протодиктатуру. Це шлях, яким йшов молодий Лукашенко.

"ДС" Найімовірніший сценарій розвитку подій, за оцінкою УІМ, — "війна проти всіх". Чи може вона завершитися достроковими виборами?

В.Д. Вірогідність дострокових виборів наступного року зараз не дуже висока, оскільки жодна політична сила не досягне бажаної більшості у парламенті за таких умов. До того ж, мають бути певні конституційні передумови, щоб розпускати парламент. З погляду сценарію Зеленському це не буде потрібно — коли він стає молодшим партнером, то навіщо робити перевибори, якщо й так є консенсус з цього приводу? Та ж історія у сценарії з "молодим Лукашенком". Якщо стабілізується все нагорі, то й парламент буде автоматично стабілізований.

"ДС" УІМ також підготував економічні сценарії для України на наступний рік. Якими вони можуть бути за найкращого та найгіршого розвитку подій?

В.Д. Якщо говорити про базовий економічний прогноз на наступний рік, то це інфляційний прогноз. По цифрах все буде добре. Цього року ВВП складатиме приблизно $194 млрд, це рекордна цифра, про що всі говорять, але насправді природа цього ВВП інфляційна. Більше того, Денис Шмигаль сказав, що Україна отримала близько $6,5 млрд доларів інвестицій, проте реально це рефінансування і реінвестиції. Фактичне надходження від інвестицій в економіку було не більше $1 млрд. Країни, близькі до наших економічних параметрів, мають $5-6 млрд. Тобто ми наразі у 5-6 разів недоінвестована країна. Тому важливо зрозуміти, що навіть майбутній ВВП, попри непогані, здавалося б, ідеї щодо, наприклад, локалізації певних груп товарів, бюджет, що є єдиним головним інвестором у державі, не стане серйозним локомотивом для нашої економіки.

Все це говорить про одне: навіть якщо у наступному році не буде ніяких катаклізмів, стрибків у цінах на електроенергію, проблем з енергоресурсами, у нас буде економічна стагнація. І це, звісно, є величезною проблемою для нас усіх. Вона поглиблюватиме моральну кризу, бо ми не можемо розвиватися. І це ключовий фактор, що став основною антинаціональною ідеєю, яка пронизала все українське суспільство.

А ключовою загрозою для нас є зрив поставок дизельного палива, 65% якого надходить з Росії І Білорусі. Головними споживачами цього палива є армія, аграрії і "Укрзалізниця". Тобто якщо завтра вони припинять поставляти дизель, за місяць зупиниться вся економіка України. У нас взагалі не думають про відновлення потужностей переробки нафтопродуктів і їх поставок від інших постачальників.

Щодо питання про найкращий сценарій для нашої економіки — хіба що завтра станеться диво і різко піде вгору ціна на зерно, руду та інші наші експортні позиції. Але такого не буває. Найгірший сценарій для нас — це настання нової світової економічної кризи.

"ДС" А як ми пройдемо нинішню зиму? Зараз звучить дуже багато побоювань через дефіцит газу та вугілля.

В.Д. Найголовніші сподівання України на цю зиму — теплі погодні умови, які дадуть відповідь, що робити далі. Зараз для проходження цього сезону без серйозних проблем нам треба докупити близько 2,5 млрд кубів газу.

Ціна на газ сьогодні зашкалює, позавчора була $1,5 тис., а середньозважена по року прогнозується $600. Але найбільша проблема навіть не у цьому сезоні, який ми так чи інакше пройдемо. На мою думку, величезним злочином перед нашим суспільством і майбутнім є те, що влада навіть не закликає економити електроенергію. До прикладу, звернутися до населення та до місцевої влади з пропозицією хоча б наполовину зменшити нічну ілюмінацію. Лише за приблизними підрахунками це могло б дати економію до 1,5 млрд кубів газу з початку опалювального сезону. Якби ми почали економити, то могли б зберегти частину вугілля. Те, що влада розповідає, начебто в енергетиці немає проблем, є великою загрозою.

Однак більшою проблемою є наступний опалювальний сезон. Якщо не станеться економічного обвалу в усьому світі, ціна на газ не опуститься нижче за умовні $600. На наступний рік нам треба докуповувати до 12 -14 млрд кубів газу. За приблизними підрахунками це понад $6 млрд.