Вадим Денисенко про закоханих у Зеленського і Радянський Союз

"ДС" Підійшов екватор президенства Зеленського, що актуалізувало дискусію, чи піде він на другий термін. Вам не здається, що треба задаватися вже іншим питанням — чи може щось завадити Зеленському піти на другий термін?

В.Д. Зеленський хоче на другий термін і буде робити для цього все. "Точка неповернення" в цьому сенсі у президента була пройдена, коли він з квартири переїхав на держдачу. В кожного політика є такий момент, і у Зеленського він був саме таким: президент зрозумів, що влада йому подобається. Навряд чи можна прогнозувати щось із лагом в 2 роки, але станом на зараз можна чітко говорити, що в нього є близько 30% виборців. Тут варто сказати, що на сьогодні у нас утворилося три крупних групи: виборці ОПЗЖ (разом з групою Мураєва), виборці Порошенка, у яких є два "продовження" — виборці Гройсмана та виборці Кличка, і виборці Зеленського.

При цьому виборець ОПЗЖ нараховує максимум 21%, виборець Порошенка, Гройсмана і Кличка — в районі 23%, і виборець Зеленського — приблизно 31%. Про останніх я неодноразово говорив, що це "покоління Зе", розтягнуте від 18 до 90 років, з кліповим мисленням, не дуже глибокими соціальними активностями та стосунками. Проте вони мають відмінність: завдяки Зеленському в 2019 році ці люди, які були переважно на других чи третіх ролях, стали лідерами і поставили свого президента. Багато хто пробує пояснити це логічно, хоча, з моєї точки зору, робити це неправильно, бо через логіку емоцію ніколи не поясниш. Ми в опитуванні УІМ питали, хто найбільше зробив для України за 30 років незалежності, і серед виборців Зеленського 61% кажуть, що це саме він. В жодного іншого політика ця цифра не доходить навіть до 45%. По суті, можна говорити про це як про елемент закоханості. Мало хто звертає на це увагу і хоче погоджуватися, але є велика маса людей, яка реально відчуває любов до Володимира Зеленського. З цієї точки зору у нього достатньо консолідований (не ідеологією чи патерналізмом у вигляді преференцій від влади) електорат. Такі речі треба розглядати з психологічної точки зору. Чи надовго це — питання залежить винятково від Володимира Зеленського і його подальших дій.

"ДС" Коли правильно оголошувати бажання іти на другий термін з політтехнологічної точки зору?

В.Д. Це можна робити за три місяці до виборів. Нинішні виборчі кампанії в усьому світі, окрім Штатів, де виборча процедура складалась протягом століть, тривають від 60 до 90 днів, які можуть змінити все. Ми це бачили навіть при Зеленському, який номінально стартував з новорічного привітання на "Плюсах", тобто це були ті самі три місяці. Так було і з Макроном, і з багатьма іншими. Сучасна насичена виборча кампанія, її активна фаза триває саме такий строк, бо це величезні ресурси. А вибори — боротьба за памʼять людини, яка повинна або щось забути, або пригадати чи запам'ятати. Тобто за 60 днів людина може забути, або навпаки пригадати, що було поганого чи хорошого.

"ДС" Чи є хоч в якомусь сенсі важливою обіцянка Зеленського, яку він дав у 2019 році: "Одразу хочу запевнити — іду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього"? На що б перетворився останній рік його президенства, якби він вже сьогодні дав зрозуміти, що чітко її виконає?

В.Д. Станом на зараз я на сто відсотків впевнений, що Зеленський хоче балотуватись на другий термін. Залежить від того, яка буде ситуація в медіа. Я хочу навести приклад Андрія Садового, який заявив, що більше не буде балотуватись у мери Львова, але це йому не завадило виграти вибори. Більше того, одним з його посилів був такий: "якщо я не піду на вибори, то на кого ж залишиться місто, все завтра розвалиться!". Тому у випадку Зеленського все залежить від медіакампанії. Можливо, на тій обіцянці буде грунтуватись якась серйозна анти-медіакампанія, треба буде дивитись, як вона розвиватиметься. Якщо такої кампанії не буде, то й про обіцянку ніхто особливо не згадає — обіцянки політиків особливо ніколи нікого не хвилювали в більшості країн світу.

"ДС" Якими можуть бути "армія, мова, віра" Зеленського, на чому він будуватиме свою кампанію?

В.Д. Поки що і плюси, і мінуси Зеленського — в кліповості його дій. Тобто на короткий проміжок часу вигадується якась нова історія, яка вкидується в суспільство, починаючи від мільярда дерев і закінчуючи десятком тисяч спортивних майданчиків, які завтра будуть стояти по всій країні. Думаю, якщо ми говоримо про якісь інфраструктурні або подібні речі, то окрім "Великого будівництва" йому показати буде нічого, тому в нього і далі будуть вкладатися величезні кошти.

Питання ще й в тому, що 2024 рік, коли відбудуться вибори, для нас є критичним роком в енергетиці, бо російський транзитний контракт завершиться. Окрім того, він критичний ще й у військовому плані, бо росіяни завершують будівництво своїх баз на кордоні з Україною. Це і рік виборів президента Росії, а ми не знаємо, як відбуватиметься транзит влади там. Тому, коли ми говоримо про вибори 2024 року, це треба розглядати у комплексі.

Про енергетику зараз взагалі розмова не йде, якщо говорити про армію — ми розуміємо, що станом на зараз й досі не підписане ДОЗ на 2021 рік. Тому є критичні проблеми по низці галузей і ключових напрямів.

"ДС" До кінця президентського терміну зазвичай партія влади втрачала відсотки і починала тягнути лідера донизу. Якщо ця тенденція справдиться й зі "Слугою народу", як на Банковій будуть на це реагувати?

В.Д. Це дуже теоретичне питання, але станом на зараз я все ж не бачу, щоб рейтинг Зеленського почав обвалюватися. Президент має 31% і це стабільний показник. Починаючи з лютого цього року, коли у нього були найнижчі 23% ця цифра стабілізувалася на рівні 30-31%.

Поки що ми не розуміємо, як будуть впливати на ситуацію певні соціальні речі, наприклад, пов'язані з тарифами, але, судячи з настроїв на Банковій, ціни не будуть зростати. Думаю, що соціальні протести будуть максимально згладжені. Другий бік проблеми — це те, що зараз в українському суспільстві спостерігається високий рівень апатії. А ще в серпні соціологія демонструвала один з найвищих рівнів щастя в суспільстві. Тобто більша частина українців говорила, що вони повністю щасливі або частково щасливі.

Паралельно ми розуміємо, що ключова мантра всіх громадських організацій про корупційність країни зараз відходить на другий план. Можна звернути увагу на слова одного з розслідувачів, Юрія Ніколова, який написав пост після вручення однієї з журналістських премій. Він зі здивуванням дізнався, що у топі справ, які наразі розслідуються, тільки одна стосується чинної влади. Тобто тема корупції на сьогодні відійшла на другий план.

Більшість телеканалів зараз є лояльними до чинної влади і не продукують щодо неї негативу. Вибори у нас традиційно робилися таким чином: якщо є декілька крупних телеканалів, які працюють на вас або проти когось, то ви маєте величезні шанси виграти. Сьогодні всі чотири крупних телеканали мобілізовані за "зелених" . Плюс зараз є три крупних інформаційних телеканали, один з них — нейтральний і два відносно нелояльних. Тобто якщо не зміниться медійна ситуація, Зеленському нічого не загрожує. Отже, все залежить від дуже багатьох факторів, на які треба звертати увагу.

"ДС" А на що треба звернути увагу чинній владі — в контексті розвитку країни, а не гонитві за електоральними балами?

В.Д. Ключовий, насправді, момент, який мало хто розуміє і хоче розуміти — те, що зараз ми, по суті, продовжуємо "доїдати" залишки Радянського Союзу. Тобто маючи унікальну ситуацію з монобільшістю, ми могли б зробити дуже багато, а в результаті минулі два з половиною роки були втрачені. Єдине, що було запропоновано суспільству, це "кістка" у вигляді зняття депутатської недоторканності. Це насправді ніяк не впливає на рівень життя і майбутнє українців.

Також треба добре розуміти й те, що в Україні у найближчі два роки жодних серйозних інвестицій не буде — ніхто не хоче вкладати у нас гроші. Єдиним інвестором у цій ситуації буде держава, яка зараз інвестує не в майбутній розвиток, а просто в дороги, хоча це треба робити і це правильно. Але й при цьому ми інвестуємо десятки мільярдів у чужі економіки, закуповуючи для будівництва бітум і т.д. Тобто, по суті, бюджет не дав і не дає для розвитку внутрішньої економіки ніяких стимулів. А відмова від податку на виведений капітал ще більше гальмує ситуацію в країні.