Вадим Денисенко: Ще пів року такої роботи, і для Зеленського процеси стануть незворотними

"ДС": Зростає кількість українців, які вважають, що країна під керівництвом Зеленського рухається в неправильному напрямку. Які головні причини того, що влада втрачає своїх прихильників?

В.Д. Згідно з нашою соціологією, 74% вважає, що країна рухається в неправильному напрямку, і лише 14% — в правильному. Дуже важливо звернути увагу на іншу цифру: серед найоптимістичніше налаштованого населення — а це українці віком 18-24 роки — 54% вважає, що країна рухається в неправильному напрямку. Тобто саме це — головний виклик для Зеленського, якщо він хоче перебратись на другий термін.

Якщо говорити про причини, чому люди так вважають, то треба дивитися на питання, яки є основні проблеми в державі. Так, 49% вважають, що рухатись вперед нам заважає корупція, 27% вважають, що основна проблема — некомпетентність влади, ще 7% називають причиною слабкі інституції. Тобто, в перекладі на людську мову, половина населення вважає, що Зеленський не впорався із обіцянкою подолати корупцію, і не впорався він через дуже слабку і некомпетентну владу. Про кінець епохи Зеленського говорити ще рано, але вагома частина українців вважає його слабким і некомпетентним лідером, і кількість невдоволених зростає. Судячи з того, що не ухвалюється жодних кадрових і управлінських рішень, люди й далі будуть думати, що нічого в державі не змінилося. Чому програв Порошенко? Перш за все, через корупційні скандали — не будемо говорити, вигадані вони чи ні. Зараз до корупції додається некомпетентність, і це привід Зеленському задуматися, що робити далі.

"ДС": Що має зробити Зеленський, щоб переломити ситуацію на свою користь?

В.Д. До прикладу, 40% опитаних вважають, що повинні прийти нові, але компетентні люди, а 35% прямо виступають за сильного лідера. Щоб переломити ситуацію, у Зеленського є не більше, ніж пів року — далі процеси стануть незворотними. Цифри свідчитимуть, що відкотитись назад буде нереально, якщо не відбудеться чогось екстраординарного. Насамперед, Зеленському слід замислитися про кардинальну зміну оточення. Якщо ми подивимося соціологію, то в топі найбільш корупційних органів — Офіс президента, Кабмін та Верховна Рада. Оточення має відповідати критеріям "новий" та "компетентний". Візьмемо приклад Тігіпка, який на деякий час сховався від політики, а потім зайняв третє місце на президентських виборах. "Нове обличчя" — умовність, але політик має бути компетентним, людиною, яка чогось досягла в житті, зробила щось, що можна показати. Якщо Зеленський не зможе оточити себе пулом подібних людей, ми зможемо говорити про те, що він втратить шанси на подальшу карʼєру у політиці. Знов-таки, за умови відсутності якихось екстраординарних ситуацій, яких світова історія має вдосталь.

"ДС": Наскільки важливою в цьому контексті є відсутність загальнонаціональної ідеї? Чому влада нехтує цим питанням?

В.Д. Насправді це ключова проблема, бо на сьогодні ми можемо сказати чітко, що Зеленський не поставив перед собою задачу вироблення не ідеї навіть — це не те слово, а загальнонаціонального порядку денного. В Офісі президента вважають, що вони сформували порядок денний, і це — дороги, так зване "Велике будівництво". Але вони наступають на граблі попередньої влади — вона те ж саме "Велике будівництво" називала "Капітальним ремонтом країни" і вкладала достатньо великі кошти в нього, близько 50 млрд грн на рік тільки на дороги. Проте на запитання, хто з органів влади відповідає за дороги, лише 8% українців називають президента. Тому, з одного боку, "Велике будівництво" не потрапляє "в скарбничку" президента, а з іншого — воно не є якоюсь загальнонаціональною ідеєю. Бо що таке ця ідея? Це те, чим люди можуть пишатися, це може бути будь-що, не обовʼязково інфраструктурні проекти — гуманітарні, спортивні або військові історії, але вони повинні: а) обʼєднувати великі маси населення, б) люди мають пишатися причетністю до цих речей. Головна проблема Зеленського в тому, що він навіть не починає шукати той порядок денний, який дозволить українцям пишатися тим, що вони обрали цю владу та причетні до її великих справ.

"ДС": Якщо взяти місцевий рівень, чи є загроза "регіонального феодалізму" з огляду на слабкість центральної влади?

В.Д. Дуже складне питання, що саме розуміти під "регіональним феодалізмом", але ми можемо сказати, що рівень довіри до місцевої влади у порівнянні з рівнем довіри до центральної влади набагато вищий. Найбільшою загрозою на сьогодні, на мою думку, є те, що на пряме запитання про те, кого ви підтримаєте, якщо буде конфлікт центральної та регіональної влади, лише 8% беззастережно підтримають центр. При цьому 25% повністю стануть на бік місцевої влади, тобто мерів міст, 56%, на щастя, відповідають, що вони будуть дивитися і вирішувати. Це говорить про те, що центральна влада не є авторитетом для людей, набагато більше людей вважають, що місцева влада краще розуміє, що потрібно українцям, ніж центр. Така ситуація може перерости в загрозливу, якщо 25% доросте до 35% — тоді це справді буде загрозою появи неофеодалізму в Україні.

"ДС": Одне з ключових питань на сьогодні — вакцинація. Які головні помилки влади при виконанні цього завдання?

В.Д. Головна помилка влади — те, що вони тримають міністром Степанова. В принципі уже всі зрозуміли, що він провалив все, що можна було провалити. Треба чітко сказати, що у 2021-му — на початку 2022 року будуть 100% вакциновані фактично всі країни ЄС, зокрема й наші найближчі сусіди, а Україна має шанс вакцинуватися повністю до кінця 2022-го — початку 2023 року. Це означає кілька речей. По-перше, це можливі локальні локдауни, що не може не відбитися на економіці цих регіонів. Це, безумовно, призведе до погіршення економічної ситуації в державі. Що ми бачимо зараз на Прикарпатті — немає жодного вільного ліжка в лікарнях Івано-Франківської області. Ми можемо мати такі історії по всій країні виключно через недолугість та безпорадність міністра охорони здоровʼя.

По-друге, якщо ми говоримо про соціологію, на сьогодні 44% українців кажуть, що вони за жодних обставин не вакцинуватимуться, а влада каже, що не може нічого вдіяти з тими, хто не хоче вакцинуватися. Але при цьому зʼявиться проблема з так званими "вакцинними паспортами" для виїзду за кордон та роботи там,. Буде попит на вакцини, а держава не зможе його забезпечити. І це відкладена проблема, на яку зараз ніхто не звертає уваги. Почати розвʼязувати цю проблему можна, звільнивши Степанова та призначивши адекватну людину, яка протягом 2-3 місяців зможе домовитися про продаж Україні достатньої кількості вакцин. Це все те ж саме питання про компетентних виконавців. Тобто, чим довше Зеленський тримає біля себе таких людей, як Степанов, тим більше він буде втрачати свій рейтинг.

"ДС": Не менш важливе питання — тарифи. Чи є у влади можливість вирішити цей кейс без подальшої втрати довіри суспільства?

В.Д. Це неможливо. Я вважаю, що тарифи — те питання, яке можна призупинити, але не вирішити. Тут влада сама собі вирила яму, коли минулого літа було скасовано ПСО на газ. В принципі, вони самі собі придумали проблему, якої можна було б уникнути або згладити, якби не було ухвалено кілька рішень на догоду "Нафтогазу". Питання тарифів можна вирішити лише частково серйозною комунікаційною кампанією і певними субсидіарними механізмами, але вирішити його повністю жодній владі у світі не вдавалося. Бо якщо тобі піднімають ціну на щось — ти починаєш ображатися. Зараз проблема влади в тому, що там ніхто не думає, як згладжувати цю історію.

"ДС": Різка зміна позиціювання Зеленського, яку ми спостерігаємо в останні тижні, вплине на ситуацію на Донбасі?

В.Д. Поки це перші кроки, і ми не розуміємо, як довго це триватиме. Плюс питання, чи зможе Зеленський переконати виборця, що став більш проукраїнським президентом, ніж Петро Порошенко. Зеленський був "миротворцем", акцентував на тому, що забезпечує мир, а нинішнє загострення на Донбасі повʼязане з виборами в Росії. Багато питань, на які неможливо отримати відповідь зараз.

"ДС": В міжнародній політиці ми посварилися з Китаєм і маємо обтяжуючий бекграунд у відносинах з США. Що треба зробити для підсилення нашої позиції?

В.Д. Потрібно виробити стратегію. З одного боку, наша проблема в тому, що в нас нема стратегії як такої щодо США. З іншого боку, що б там хто не говорив з представників проамериканських кіл, але півтора року роботи трьох каналів Медведчука призвели до того, що згідно з соціологією, 68% українців вважають, що в нас є зовнішнє управління. Поки що є великий плюс в тому, що коли ми запитуємо про причину, яка заважає державі рухатись далі, зовнішнє управління називають лише 5%. Але ситуація, коли майже 70% громадян вважають, що Україна знаходиться під зовнішнім управлінням, для Зеленського, звісно, складна.

"ДС": Щодо глобальної політичної перспективи Зеленського. Наразі за всіма опитуваннями він перемагає в другому турі в усіх парах учасників. Чи не було б для нього кращим рішенням провести дострокові президентські вибори вже цього року? Бо якщо чекати чергових виборів, потрапити в другий тур буде набагато складніше.

В.Д. Думаю, він не готовий до проведення позачергових виборів у 2021 році, хоча про позачергові в наступному році він замислюється. Як на мене, дуже важливо дивитися на структуру виборця Зеленського. Згідно із соціологією, 33% його виборців — українці віком 18-24 років, які фактично не ходять на вибори, і ще майже 30% — люди у віці 25-34%, які ходять на вибори частіше, але не складають "кістяк" сумлінного виборця. Тому коли ми говоримо про рейтинг Зеленського, то слід розуміти, що мінімум третина його виборців може просто не дійти до виборчих дільниць.