Сергій Рахманін: Міноборони не дуже розуміє, навіщо потрібен трирічний план оборонних закупівель

"ДС" Чи говорить те, як розвивається історія зі звинуваченням Петра Порошенка у державній зраді, що судова влада у нас майже позбулася впливу Офісу президента? Як події йтимуть після 11 лютого — ваш прогноз?

С.Р. Я б не стверджував, що вже позбулася. Якщо не буде достеменних доказів про вчинення злочинів, то, думаю, Петро Олексійович буде трохи добирати політичних балів, але трохи й втрачати. Якісь суттєві чи доленосні зміни на внутрішньополітичній мапі України навряд чи відбудуться.

"ДС" Влада перейшла у відкрите протистояння з Рінатом Ахметовим. Хто може вийти переможцем із цієї боротьби у 2022 році, за яких умов?

С.Р. Якщо сприймати це як даність, факт, то взагалі дивно, що найвища посадова особа, незалежно від прізвища, займається такими речами. Щодо протистояння, про яке багато говорять, то в цій війні програє, в першу чергу, українська економіка. Чи будуть сторони домовлятися між собою — питання до них обох. Стосовно висоти напруги, градусу цієї війни, я б їх не перебільшував, хоча б тому, що певну частину грошей за "зелену" енергетику Рінат Леонідович днями отримав.

"ДС" Минуло більше року, як прийнято досить прогресивний закон про оборонні закупівлі, але у 2021 році фактично провалено виконання держоборонзамовлення. Які причини цієї ситуації, і в чому ви бачите вихід із неї?

С.Р. Закон мав запрацювати ще торік, але не запрацював, бо Кабмін не впорався зі своїм завданням. А конкретніше, профільні відомства, Міноборони та Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, не спромоглися створити необхідну кількість підзаконних актів, які б дозволили запустити повною мірою закон про оборонні закупівлі. Тому фактично він минулого року не виконувався. І замість оборонних закупівель ми розглядали оборонне замовлення, тобто підзаконною постановою Кабміну було продовжено дію старого закону про оборонне державне замовлення.

Тому в фінансовій частині воно, умовно кажучи, було виконано, гроші були виділені, але в частині виконання оборонних закупівель — ні. Що саме не було виконано — це інформація з закритим доступом, але повірте на слово, що поставки потрібних армії виробів були значною мірою зірвані.

В нинішньому році закон про держзакупівлі нарешті запрацював, тобто вже з початку січня Міноборони, Нацгвардія, СБУ, Головне управління розвідки та інші замовники надали в комітет Ради річний і трирічний плани оборонних закупівель, як передбачено законодавством, і ми їх погодили. По деяким позиціям певних замовників у нас виникли сумніви, тому ці позиції поки відкладені до з’ясування обставин і отримання додаткової інформації. Зараз ми говоримо про відкриті закупівлі, які відбуваються за відкритими процедурами, адже зараз всі оборонні закупівлі складаються з двох частин — відкритої і закритої.

"ДС" Яким чином відбувається поділ на відкриту та закриту частини закупівель?

С.Р. Закрита частина це зброя, збройні технології, науково-дослідні розробки у цій сфері. Відкрита — пальне, харчування, речове забезпечення, певна частина ремонтів та виробів.

Повертаючись до якості документів, у членів комітету виникають питання, тому що видно — люди, які формують ці плани, не перелаштувалися і не перебудувалися. Трирічний план був задуманий для того, щоб було видно перспективи, яким чином і в якому напрямку з огляду на ризики і характер виконання завдань, треба рухатися. Насправді ж вони фактично беруть зараз поточні потреби, які існують, множать на три і подають це як трирічний план. Ми вказуємо на ці недоліки і частково вони їх виправляють, частково поки що ні. Але думаю, що це питання часу, бо поки, очевидно, вони не зовсім чітко розуміють, для чого потрібен трирічний план.

Окрім цього, є проблеми з пріоритетами. Умовно кажучи, на тлі можливої воєнної ескалації структури, від яких залежить обороноздатність країни, мали б дещо змінити свої підходи до планування. Скажімо, є речі, які можна було б відкласти, або й скасувати, а заощаджені таким чином кошти спрямувати на питання, які в цій ситуації є вкрай необхідними. Поки що зміна пріоритетів в оборонних закупівлях відбувається доволі складно, хоча, щонайменше, коли йдеться про місцеву складову, Міноборони намагається це робити. Водночас ми підтримуємо контакт з усіма відомствами і намагаємося скоригувати плани, які надходять, відповідно до наших зауважень та пропозицій.

Стосовно ж закритих оборонних закупівель, то ми плануємо почати розглядати їх наступного пленарного тижня. Наскільки це затягнеться — невідомо, бо це досить об’ємний і складний документ. Але ми будемо намагатися обробити його якомога швидше.

"ДС" Колишнє керівництво Міноборони з багатьох причин фактично не сприймалося багатьма членами вашого комітету, зокрема й вами. Як ідуть справи після зміни міністра, чи намітилися зрушення в менеджменті у сфері оборони?

С.Р. Нове керівництво принаймні демонструє, скажімо, більш системний підхід. Зрозуміло, що їм важко, для багатьох з них тема нова, є також певна інерція у людей, які давно працюють в міністерстві, і зміна підходів їм важко дається. Але будемо сподіватися, що відбудуться нарешті якісь зсуви, які можна буде помацати руками.

"ДС" Нині відбувається трансформація найважливішої для оборони держави структури — держконцерну "Укроборонпром", і деякі експерти стверджують, що є ризик втрати управління оборонкою на тривалий час. Що в процесі відбувається так, як має бути, а що — ні?

С.Р. В липні 2021 року був ухвалений Закон №1630-IX "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", який передбачає корпоратизацію "Укроборонпрому", і на сьогодні пройшло занадто мало часу, щоб робити якісь далекосяжні висновки відносно змін в оборонці. Потрібно зазначити, що в "Укроборонпромі" є величезна проблема, рішення якої поки не знайдене. Йдеться про величезні борги деяких підприємств перед концерном, які ускладнюють роботу всієї галузі: десь тривають суди, десь арештовують рахунки підприємств, і їм не вистачає обігових коштів, щоб виконувати контракти, підписані в попередні роки. Деякі підприємства неможливо витягнути з боргової ями, але й закрити не можна, бо вони теоретично можуть виконувати важливі завдання в оборонній сфері.

Насправді, в "Укроборонпромі" є величезний фронт робіт, і поки нема підстав для оптимізму, деякі речі доводиться виправляти в ручному режимі — десь краще, десь гірше. Наприклад, в історії з ХКБ ім. Морозова, на мій погляд, керівництво не впоралося з проблемами, і в "Укроборонпромі" мають на це якось реагувати. Думаю, за підсумками першого півріччя 2022 року вже можна буде робити перші загальні висновки відносно трансформації оборонки.

"ДС" Реформу СБУ обіцяли нашим західним партнерам дуже давно, і вона об'єктивно назріла. Чому закон гальмується? Чи дозволить він правильно організувати ефективний цивільний та парламентський контроль за діяльністю спецслужби на західний зразок?

С.Р. Законопроект №3196-д, над яким комітет з нацбезпеки та оборони завершив роботу торік, пережив кілька етапів опрацювання та різних складів робочих груп. Кожен зі стейкхолдерів просував свою версію того, якою має бути оновлена спецслужба — це стосується парламентських комітетів, ОП, Кабміну, РНБО, самої СБУ, і всі точки зору врахувати було неможливо.

Менше з тим, вийшли на більш-менш прийнятний варіант, який, щоправда, у мене викликає багато зауважень. Але порівняно з тим, яким він міг бути, якби перемогла версія СБУ — все достатньо непогано, його можна ставити на голосування, але він до порядку денного досі не потрапив. Схоже, у більшості немає достатньої кількості голосів на його підтримку. Чому — питання до них, можливо, є якісь побажання президента, про які я не знаю, або враховують побажання СБУ, яка не підтримує нинішню версію документу. Можливо, до гальмування причетний і правоохоронний комітет Ради, який не погоджується з версією, розробленою нашим комітетом, і незадоволений тим, що його не визначили профільним по цьому документу.

Президент як гарант нацбезпеки та людина, яка публічно обіцяла, що закон про СБУ буде схвалений, має брати на себе відповідальність, а монобільшість має визначитися, готова вона голосувати за таку версію законопроекту, чи ні. Ми могли проголосувати за цей документ ще кілька місяців тому, решта — політичні нюанси, про які треба запитувати представників монобільшості, м'яч нині на їхній половині поля.

Щодо парламентського та цивільного контролю, то є суперечки, чи він є достатнім у нинішній версії законопроекту, проте ідеальний варіант знайти важко: є різні погляди на те, якою має бути служба, що має бути в її компетенції, наскільки сильними мають бути обмеження. Бо, з одного боку, цивільний контроль дійсно потрібен, СБУ не має бути засобом політичного тиску, але не треба передавати куті меду. Тобто спецслужба не може бути черговою громадською організацією, якою керують всі, або "прохідним двором" — це моя особиста точку зору. На мій погляд, формула, на яку вийшли у нинішній версії законопроекту, відповідає нинішній ситуації і є кроком уперед. При всіх застереженнях, які існують, готовий віддати за нього голос.