Руслан Габбасов: Цього разу башкирам все вдасться і ми станемо незалежними від Росії

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну питання незалежності корінних народів РФ було переважно внутрішньо російською темою. Після 24 лютого 2022 року національні рухи поневолених Кремлем народів активізували свою діяльність, намагаючись використати історичний шанс — здобути незалежність, поки Москва зав'язла у війні проти України.

"ДС" поговорила з головою Комітету башкирського національного руху за кордоном Русланом Габбасовим про те, чому національним елітам тюркських і фіно-угорських народів не вдалося об'єднатися в 1917 році, і чи дійсно у них є "другий шанс", про башкирські національні батальйони, що готові воювати як за Москву, так і проти неї, а також башкирське Межигір'я під "Поганою горою", де може бути розташований секретний бункер Путіна.

"ДС": Руслане, що саме сучасні патріоти Башкортостану черпають зі своєї історії? І що варто про це знати пересічному українцю?

Я не люблю слово "патріот". У моєму розумінні націоналіст вищий, ніж патріот. Націоналіст — це людина, яка любить і поважає свою націю, культуру, традиції, мову. Не ставить свій народ вище за інших, але й не вважає його нижчим за інших. Це людина, яка готова віддати життя за свій народ, батьківщину.

Свого часу у нас був виконувач обов'язків муфтія Республіки Башкортостан Айнур Арсланов. Якось на одному зі своїх виступів він сказав: "Три книги кожен башкир має обов'язково прочитати й вони повинні бути у нього вдома. Перша, це Коран, друга — епос "Урал-батир" і третя — спогади Ахмет-Закі Валіді, (лідера башкирського національного руху початку XX століття, засновника першої башкирської республіки – "ДС")".

Башкирський національний рух розпочався з того самого моменту, коли ми опинилися у складі Російської імперії, коли нас почали обмежувати у правах, намагалися християнізувати, забирати наші землі. Башкири підіймали безліч повстань, більшість з яких були успішними. Ми свого часу навіть досягли незалежності. Як каже один із лідерів сьогоднішнього національного руху Айрат Дільмухаметов, який перебуває в ув'язненні, башкирська історія і є нашою політикою.

Звичайному українцю, який мало знайомий з башкирами, з національним рухом башкир, слід знати, що башкири завжди боролися за незалежність, пам'ятали, що ми не росіяни, зовсім інший народ, з іншою релігією, мовою, культурою, менталітетом і ми ніколи не станемо росіянами. Ми використовуватимемо будь-яку можливість стати незалежними. Зараз у нас відкривається вікно можливостей і ми, оцінивши весь наш досвід, усі наші знання, сподіваємося, що цього разу все вдасться.

"ДС": Після перевороту 1917 року у Поволжі та на Уралі обговорювалась ідея створення казахами, башкирами та татарами єдиної держави. Чому концепція об'єднання місцевих національних еліт так і не набула тоді реального втілення?

Так, після 1917 року дискутували про майбутнє проекту "Штат Ідель-Урал" на території шести сучасних національних республік: Башкортостану, Татарстану, Чувашії, Марій Ел, Мордовії та Удмуртії. Але тоді була лише Башкирська республіка – Республіка Башкурдистан. Це перша з чинних на території РФ національних республік — її було створено на загальнобашкирському курултаї. Решта республік були створені вже декретами радянської влади, як, наприклад, республіка Татарстан.

"Штат Ідель-Урал" був спершу суто татарським проектом. Його ідеологи Садрі Максуді і Гаяз Ісхакі хотіли, щоб башкири увійшли до "Штату Ідель-Урал", однак розглядали башкир як частину татарського народу. Ахмет-Закі Валіді, лідер башкирського національного руху, заявив, що його народ не об'єднуватиметься в жодні "штати", а буде окремою державою. Башкири не хотіли, аби їх поглинув більш численний татарський народ.

Крім того, татари хотіли створити національно-культурну автономію, а не територіальну, адже їхні представники проживали практично по всій центральній Росії, від Нижнього Новгорода до Сибіру. І їм було не вигідно замикатися у якомусь одному територіальному утворенні. Згодом татари намагалися зробити ставку на "Штат Ідель-Урал", але башкири вже створили свою республіку і 15-тисячну армію, яка брала активну участь у війні на боці білого руху.

Також ми могли би бути в одному державному утворенні разом із казахами, але ті створювали свою республіку. На той момент для створення республіки "дозріли" лише башкири та казахи.

"ДС": У 2010-х роках у Татарстані з'явилося гасло "Без булдирабиз!" ("Ми можемо!"). В 2018 році голова Башкортостану Радій Хабіров проголосив: "Без якширак булдирабиз!" ("Ми можемо краще!"). Башкортостан досі дивиться на сусідній багатий Татарстан із певною заздрістю?

Башкири та татари — два тюркські споріднені народи, їхні мови практично однакові. Це два мусульманські народи, у яких культура практично ідентична, багато спільного в історії. І ці два народи завжди змагалися один з одним, як двоюрідні брати. Муртазі Рахімову, першому президенту Башкортостану, належить фраза: "Можна програти будь-кому, окрім татар". Це про те, наскільки жартівливий характер має наше суперництво.

На початку 90-х стартові можливості у нас були практично однаковими. Башкортостан, можливо, навіть випереджав сусіда у деяких моментах. У 2000-х ми почали поступатися Татарстану, бо у нього більше вкладала Москва. До того ж, Татарстан зміг зберегти ключові республіканські підприємства, башкирам це не вдалось. Нас змусили щось продати, щось "віджали". Башкортостан втратив раніше за всіх свої атрибути як республіки: з нами не підписали федеративний договір, у 2014 році у нас скасували посаду президента. І сьогодні Башкортостан справді поступається Татарстану, хоча обидві республіки перебувають у гнітючому становищі. Сьогоднішня політика Рустама Мінніханова (глава Татарстану – "ДС") свідчить про те, що всі республіканські активи Татарстану будуть віддані Москві легко і без бою.

Тому порівнювати Татарстан та Башкортостан нині не варто. Татарстан більше заробляє, більше виробляє, але він більше віддає, у нього більше забирають. На жаль, Татарстан і Башкортостан — це безправні сировинні колонії. Нам слід припиняти ганятися один за одним, залишати образи у минулому. Зараз необхідно об’єднувати зусилля, щоб протистояти Москві.

"ДС": У 1923 році з'явилася літературна башкирська мова, запроваджена на основі арабської графіки. У 1930-ті роки почали використовувати латиницю, а з 1940 року – кирилицю. Що ви думаєте щодо можливого повернення до латинки? Наскільки активно зараз взагалі використовується башкирська мова?

У мусульман Поволжя і всієї Середньої Азії раніше була єдина мова – "тюрки", а на письмі використовували арабську графіку. Після приходу радянської влади арабську в'язь замінила латиниця, а згодом кирилиця. Зроблено це було для того, щоб наблизити башкир, татар та інші народи до росіян, щоб йшла поступова асиміляція.

Ми (Комітет башкирського національного руху за кордоном – "ДС") у своєму проекті майбутнього та незалежного Башкортостану заявили про те, що маємо намір згодом перейти на латиницю. Ми радилися з лінгвістами, філологами – вони кажуть, що спершу слід зберегти кирилицю, підтягнути рівень знання мови серед башкирів, а тоді вже проводити реформу переходу на латиницю.

Сьогодні третина башкир практично не володіє своєю рідною мовою. Нас, як і татар із чувашами, рятує тільки те, що ми досить великі народи (загальна кількість башкир оцінюється у 1,5 млн осіб — "ДС"), а у таких народів, як калмики, буряти, все дуже погано.

Річ у тім, що удари по національних мовах завдавалися поступово та методично. Мета путінської влади – взагалі знищити ці мови. Спершу прибрали регіональний компонент, тобто національні республіки позбавили права самим друкувати підручники з історії, літератури, культури та викладати ці предмети у місцевих школах. Всі підручники мали проходити цензуру у Москві, а історію та культуру Башкортостану як окрему дисципліну прибрали та включили до історії та культури Росії.

Наступного удару було завдано, коли Єдиний державний іспит зобов'язали складати лише російською мовою. Це був найсильніший удар. Раніше до 11-го класу такі предмети, як фізика, хімія, алгебра, геометрія, навіть іноземні мови, викладалися башкирською мовою. З введенням Єдиного іспиту навіть у глухому башкирському селі діти лише до 5-го класу навчаються башкирською, а потім переходять на російську.

Тож більшість башкирів володіє рідною мовою лише на побутовому рівні, а це, як кажуть лінгвісти та філологи, лише 20-30% усієї мови. Технічні, наукові терміни, назви флори, фауни зараз можна висловити лише російською. Башкирською вони теж є, але їх не використовують в освіті.

У 2017 році був ще один удар, коли Путін заявив, що російські діти не зобов'язані вивчати національні мови республік. Зараз, щоб вивчати в уфимській школі, столиці Башкортостану, башкирську мову, слід отримати згоду батьків 6-7 учнів, інакше ця мова не вивчатиметься.

"ДС": У чому полягає різниця між "башкиром" і "башкортом"?

Слово "башкир" – це назва, якою нас називають росіяни. Ми ж називаємо себе "башкорти", це наша самоназва. Зараз у башкирському національному русі закріпилися поняття "башкорти" та "башкирці". Башкирці це башкири, які служать московському Кремлю. А башкорти – це волелюбні сини свого народу, які завжди боролися проти Кремля, проти кайданів імперії.

"ДС":  Чи не найбільш яскраві приклади сучасного протистояння башкирів та Москви — конфлікти із "Башкирською содовою компанією". В 2011 року башкири відстояли шихан Торатау, який намагались віддати під розробку, а 2020 року загальноросійського розголосу набуло протистояння навколо шихана Куштау. Однак ці протистояння не переросли у потужний національний рух. Чому?

Свого часу шихани мали сакральне значення. Ще сто років тому в ці гори було заборонено ходити не башкирам, та й навіть їм підніматись на шихани можна було лише з дозволу ради старійшин-аксакалів. Але нині вони не мають такого культового значення для башкирів.

Якщо говорити про події на Таратау та Куштау, то спершу це була екологічна акція, а не політична. Багато людей бояться зв'язуватися з політикою, не розуміють її, цураються. А питання екології менш безпечне, люди тут чітко розрізняють чорне та біле. Розуміють, що захищаючи довкілля, вони захищають здоров'я своїх дітей.

До того ж, в умовах 2020 року ця акція була приречена на провал, оскільки Росія була міцною. Вона і зараз дуже жорстко тримає кермо влади в регіонах: ФСБ, МВС, Росгвардія за першим дзвінком приїдуть і запакують усіх поспіль.

Тому всі розуміли, що ніякий національний рух там не міг виникнути. Проте з упевненістю можна сказати, що там виникли перші зачатки башкирської політичної нації, до якої входять усі народи, які називають Башкортостан своїм домом.

"ДС": Чи підтримує національна башкирська еліта ідею незалежності? І чи існує у башкирського національного руху свій уряд у вигнанні, як, наприклад у татар?

Серед башкирів ідея незалежності Башкортостану дуже популярна. Однак у нашій республіці живуть інші народи — росіяни, татари. Частина татар підтримують незалежність, інша частина – ні. Росіяни у переважній більшості виступають проти.

Національна башкирська еліта та основна частина інтелігенції виступає за незалежність країни. Відкрито не всі кажуть про це. Особливо ці ті, хто перебуває у республіці. Є люди, які не висловлюють свою думку, мовчать, і це мовчання теж свідчить про підтримку, оскільки національна башкирська еліта мене вже давно б розкритикувала у своїх статтях або інтерв'ю.

У нас створений Комітет башкирського національного руху за кордоном. На з'їзді, що відбувся онлайн, був обраний склад Комітету, де керівником обрали мене. У цьому органі ми маємо кілька відділів: економічний відділ, що займається розвитком мови, відділ культури, міжконфесійних відносин. Нещодавно виник військовий відділ.

"ДС": В українських ЗМІ з’явилась новина про формування у складі ЗСУ башкирського батальйону. Чи бере цей підрозділ вже участь у бойових діях?

Комплектування башкирських збройних формувань поки що тільки починається. Створити національний підрозділ в Україні, якщо чесно, дуже складно. Для цього потрібно пройти багато перевірок, погоджень. Ми, звичайно, братимемо участь у складі ЗСУ в боях за Україну, бо нам потрібно, щоб наші бійці мали бойовий досвід.

Батальйон очолить Ільшат Кінзябаєв. Він не військовий за фахом. Отримав політичний притулок у Німеччині, залишивши Росію після переслідувань. А зараз зголосився приїхати в Україну і безпосередньо там почати формувати башкирські батальйони. Він молодий, амбітний, прихильник незалежного Башкортостану.

Думаю, у майбутньому ми обростемо військовими кадрами, офіцерами. У нас вони є, але зараз перебувають у підпіллі в Башкортостані — не хочуть виїжджати, вважаючи за краще чекати на "Годину Х". Але частина їхатиме в Україну та братиме участь у війні проти Росії.

"ДС": З іншого боку, нинішня влада Башкортостану ще минулого року сформувала два батальйони для участі у війні Росії проти Україні – це батальйони імені Олександра Доставлатова та Мінігалі Шаймуратова. Чи є хоча б приблизні дані щодо того, скільки громадян Башкортостану загинуло в Україні, воюючи в інтересах Москви?

Башкортостан, на жаль, за останніми даними, вийшов на третє місце за кількістю загиблих серед російських регіонів. Число загиблих перевалило за тисячу, це дуже сумно. І це, звісно, лише офіційно визнані втрати.

Я знаю понад сто людей з Башкортостану, які перебувають у полоні. Цих полонених не міняють, тоді як тих же москвичів та жителів Московської області у полоні втричі менше.

Якщо на початку війни в такі національні батальйони йшла молодь, то сьогодні це ті, кому за 40 і 50 років. Ці люди виховані за часи радянської влади, це "ватники", які просякнуті путінською пропагандою.

Загалом люди дуже негативно ставляться до прокремлівських національних батальйонів, особливо коли їх називають іменами башкирських героїв. Не люблять тих, хто проводить набори до цих підрозділів. Люди розуміють, що нічого хорошого ця війна не несе, щодня повертаються до країни десятки трупів. Негативне ставлення зростає, і я думаю, що пік рано чи пізно настане.

"ДС": Міжгір'я – єдиний населений пункт у Башкортостані, який має статус "Закритого адміністративно-територіального утворення". Є багато версій щодо мети секретного об'єкта під горами. Писали про базу стратегічних ядерних ракет, про підземний склад новітнього озброєння, про бункер на випадок ядерної війни – так звану "альтернативну столицю на 3 тис. осіб", навіть про те, що це і є "секретний бункер Путіна". Що вам відомо про цей об'єкт? Чи дійсно в Башкортостані може ховатися Путін?

Я спілкувався з людьми, які будували це місто ще за Радянського Союзу, потім це будівництво заморозили і завершили його вже за Путіна. До речі, назва скелі Ямантау, під якою розташований бункер, перекладається як "Погана гора".

Місто це розраховане не на три тисячі осіб, а, я б сказав, на 30 тис. Там, кажуть, є цілі підземні вулиці, є забезпечення свіжим повітрям через прорубані шахти, є підземні води, які можуть забезпечувати мешканців міста постійним водопостачанням. Крім того, там під землею залиті величезні бетонні стіни. Ми вважаємо, що там є і ядерна зброя.

Путін в разі небезпеки може поїхати туди. Для Башкортостану з одного боку це ризик, бо якщо розпочнеться ядерна війна, то він підставляє нашу республіку, яка може стати об'єктом удару ядерних боєголовок Заходу. З іншого боку, це ключ до того, що якщо ми повстанемо, ми зможемо як щура його звідти викурити, дістати та здати його міжнародному суду. А саме це місто ми потім плануємо зробити музеєм.