Рептилоїди та теорії змов. Чому антивакцинаторів більше лякає смерть від щеплень, ніж від коронавірусу

Минулої доби в Україні госпіталізовано 5935 пацієнтів з коронавірусом. Такий показник є рекордом від початку пандемії. А Україна вже котрий день перебуває у світовій трійці країн-лідерів за добовою смертністю від ковіду. 43% дорослих українців заявили, що не готові вакцинуватися. Крім того, 3 листопада кілька сотень противників вакцинації від коронавірусу вийшли на акцію протесту в Києві, заблокувавши урядовий квартал. Протестувальники вимагали скасування карантинних обмежень та запровадження заборони на "примусову" вакцинацію громадян. До речі, "активних антиваксерів" досить багато в усіх верствах суспільства. За словами голови комітету Верховної Ради з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медстрахування Михайла Радуцького, близько 40% депутатів парламенту не робили щеплення проти COVID-19. Аргументи у них банальні — посилаються на наявність антитіл, побоюються самих препаратів і не визнають небезпеки COVID-19.

Про тотальну недовіру до держави та правлячих еліт, про теорії змов і паніку, що панує в суспільстві, "ДС" поговорила з психологом Валентином Кімом.

"ДС" Чому з початком пандемії зросла кількість антивакцинаторів?

В.К. Суспільство не може бути однорідним, воно різнопланове, і з будь-якого приводу завжди є різні точки зору. За моїми відчуттями, антивакцинаторів справді побільшало. На те, що відбувається, впливають багато процесів, але я б виділив кілька основних. Перший — загроза життю. Нам усім так довго розповідали, показували та "рекламували" пандемію і те, як вона буквально крокує планетою, а людство не здатне її зупинити, що люди повірили в реальну загрозу їхньому життю. Але ми отримали зворотний ефект. Справа в тому, що у стані паніки, причому хронічної, люди поводяться не раціонально, а емоційно. У разі загрози людина впадає у паніку і біжить. Страх впливає на усвідомленість дій. Тому ми й отримали збільшення відсотка людей, які не хочуть вакцинуватися і не довіряють раціональним аргументам.

Другий чинник — це історія конфлікту між людиною та вакциною. Від антивакцинаторів часто чути, що в Радянському Союзі вакцини розробляли десятиліттями, а від COVID-19 їх створили підозріло швидко. Однак з погляду психології проблема не в цьому, а в тому, що з'явилося право вибору. Згадайте, в Союзі вакцини кололи системно, поголовно, і права відмовитися від цієї процедури ніхто не мав. Чому зараз люди виходять на мітинги? Тому що вони мають право обурюватися, яке вони прагнуть реалізувати.

"ДС" Чому сьогодні вакцинація перейшла зі сфери охорони здоров'я у сферу політики та ідеології?

В.К. Протягом останніх десятиліть ми живемо в суспільстві, де особиста безпека стала важливою потребою. Людське життя надцінне, в ім'я одного життя можна пожертвувати всім чим завгодно. А зараз у ситуації з пандемією держава вторгається в особистий простір людини, порушуючи її межі. Починає замість людини приймати рішення — треба їй вакцинуватися чи ні. Це й викликає таку гостру реакцію і навіть відторгнення. У випадку з українським суспільством це частково пов'язане із проблемою суспільного договору. У нас досі не оформлений, не артикульований договір між державою і суспільством та між людиною і суспільством. Ці три ключові елементи — людина, суспільство та держава — досі не домовилися про те, де проходять їхні кордони. В яких питаннях людина має право не допускати державу на свою територію, а в яких держава має право не запитувати. Старий суспільний договір, який існував у СРСР, вже зруйновано. Нині потрібен новий суспільний договір, але його досі немає. Великою мірою зараз можна говорити про те, що живемо під час відсутності колективної моралі, коли немає загальних принципів і правил, немає єдиних стандартів ставлення до тієї чи іншої проблеми.

"ДС" Звідки беруться теорії змов, так поважані серед антивакцинаторів?

В.К. А ось у цьому головну роль відіграє фактор довіри чи, вірніше, недовіри до влади. І це всесвітній тренд. Фактично ми говоримо про те, що зараз серед багатьох спільнот, особливо в демократичних державах, посилилися тенденції недовіри до еліт. Еліта сприймається як щось чужорідне, як якісь рептилоїди. І ось із цієї недовіри і виникають теорії змов. Наприклад, є певна домовленість між сильними світу про те, щоб людей поменшало і Землю можна було заселити китайцями, прибульцями, розпродати її американцям чи віддати росіянам — та все що завгодно. У разі теорія змови це ідеальна форма, у яку можна засунути будь-який зміст, виправдовуючи власний страх. Головне, щоб ви боялися і у вас сформувалася фігуральна недовіра до еліт. А еліти — це якраз і влада, і експерти. І тому, коли експерти починають щось розповідати, люди їм просто не вірять. Ми бачили це на прикладі руйнування довіри до політичних інституцій у нашій країні, коли на виборах президента у 2019 році серед політиків переміг неполітик. Ми бачили це 2016 року в США, коли популістські теорії та політик-популіст здобули перемогу (Дональд Трамп на президентських виборах. – "ДС").

Це все відображення загальної тенденції — переважна більшість людей не довіряє елітам, не довіряє експертизі, не довіряє інституціям влади. І це в результаті призводить до того, що коли ми стикаємося з реальною проблемою, яка потребує мобілізації та ущемлення прав кожної окремої людини, ця кожна окрема людина ні мобілізуватися, ні ущемлятися не бажає.

І тут важливу роль відіграє ще один момент — фактор сумнівності інформації. Зараз щодо будь-якої проблеми можна знайти абсолютно протилежні й досить обґрунтовані точки зору, які говорять як "за", так і "проти" вакцинації. Як "за", так і "проти" глобального потепління та будь-якої іншої проблеми. Звідси і виникає невпевненість звичайної людини у прийнятті того чи іншого рішення. Тому у нас у суспільстві і сформувався такий дикий коктейль із недовіри, страху та невігластва.

"ДС" Чому смерть від щеплень антивакцинаторів лякає більше, ніж від коронавірусу?

В.К. По-перше, люди сумніваються у статистиці — мовляв, статистика насправді придумана, підтасована і все не так уже й страшно. По-друге, для антивакцинаторів характерний інший спосіб мислення. У людей, які довіряють вакцинам, проблема вибору полягає в тому, щоб жити зі щепленням чи померти без нього. А у людей, які не довіряють щепленням, проблема вибору полягає у тому, щоб жити чи померти від вакцини. Вони думають так: мені незрозуміло, що насправді вони туди підмішали, мене хочуть чіпувати і таким чином керувати мною. Людьми рухає страх втрати контролю над своїм життям, це загальносвітовий тренд. У цьому плані ідеальний приклад — американський фільм "Брекзит", де розглядається вихід Британської Співдружності з Євросоюзу, який саме і ґрунтувався на страху втрати контролю. Це ілюзорне відчуття контролю змусило людей проголосувати проти розумних аргументів і доказів. Так само і з антивакцинаторами, які бояться втратити контроль над власним життям. У результаті ми скочуємося до Середньовіччя. Ніби як у нерозвинених країнах, де шамани переконують людей, що ці лікарі, які приїхали, загонять через голку злих духів вам під шкіру. Великою мірою механізм формування страху за багато століть не змінився. Як тільки ми стикаємося з відчуттям нездатності щось змінити, у нас прокидається той самий дикун, який здатний навіть ту ж вакцину приймати за гноївку, за чіпи, за злих духів, за все що завгодно, і наліт цивілізації злітає дуже швидко.

"ДС" Тепер переходимо до головного питання — що усім з цим робити?

В. К. На рівні держави рецепти, як вирішити цю проблему, є. Прикладів у світовій практиці достатньо. По-перше, досягнення високого рівня щеплення скасовує обмеження. По-друге, вводять карантинні зони — "червоні", "жовті", "зелені", власне, цим шляхом ми і пішли. Багато речей, які застосовуються нашою владою, зараз є дуже правильними й грамотними ходами. Проблема тільки в тому, що, якщо ви серйозно хворі, навіть правильне лікування не забезпечить вам миттєвого одужання. Ми маємо справу з дуже потужним трендом, який переломити одразу ні в кого не вийде. Проблема недовіри викорінюватиметься десятиліттями, тому що держава втратила свою репутаційну привабливість і вже сприймається не як захисник, а як апарат насильства в руках головного класу. Марксистська модель поділу світу на еліти та класи насправді нікуди не поділася, ми продовжуємо підсвідомо ділити суспільство на своїх і чужих. І тут важливо робити правильні речі. Необхідно продовжувати вакцинацію, потрібно запроваджувати типологію різних зон, потрібно займатися популяризацією та залучати до цього наші еліти, навіть незважаючи на те, що люди їм колосально не довіряють. Потрібно, як не дивно, показувати історії смерті. Люди мають бачити, що 700 людей на день — це не просто цифра, це конкретні люди.

Це якщо про соціальні інструменти. А якщо говорити про індивідуальні інструменти, то тут усе складніше. Як знімається страх? Потрібно виговорюватися, спілкуватися, комунікувати з людьми, які перебувають у різних таборах. Але змусити людину чесно говорити із представником іншого табору вкрай складно. Ми живемо у суспільстві "без шкіри", яке болісно реагує на будь-які поділи. Адже у нас протягом останнього десятиліття було багато подібних поділів – на схід і захід, на "майданівців" і "антимайданівців", на тих, хто "за Зеленського", і тих, хто "за Порошенка". А зараз усередині цих груп ми активно ділимося на тих, хто "за вакцину" і "проти вакцини". Ми — суспільство, яке має болісно збуджену реакцію на будь-яку загрозу. І Для того щоб це викорінити, знадобиться багато часу. Якщо ви хочете переконати іншу людину в чомусь, вам потрібні не слова, а дії. Потрібно приймати рішення, виходячи з логіки, а логіка показує, що вакцина корисна.

"ДС" Експерти вважають, що у провалі кампанії вакцинації чималу роль відіграли так звані лідери думок – політики, блогери, зірки…

В.К. Ми бачимо, що президент Зеленський видаляє пост, де він закликає до вакцинації, після критики в коментарях. І тому розуміємо, що у цьому питанні Зеленський не є лідером думок. Він іде на поводі в інших і відмовляється від декларації того, у що вірить. Для того щоб цей процес зупинити, треба зрозуміти, хто в цьому питанні є лідером, а хто ні. Зауважте, що зараз багато лідерів громадської думки мовчать і не висловлюють свого ставлення до вакцинації. Це відбувається з однієї простої причини — вони розуміють, що у них може зменшитися кількість передплатників. Зараз важливо зрозуміти, хто з них і як ставиться до теми вакцинації, і виводити цих лідерів думок на майданчики для виступів — ток-шоу, сайти, журнали та газети. Нині ця тема буде дуже популярною. Але тут виникає ще один важливий момент — соціальна відповідальність ЗМІ. Як психолог із великим досвідом телевізійної експертизи я хочу сказати, що у нас величезна кількість ТБ-шоу існує з напівшарлатанським складом експертів. У нас поряд можуть сидіти професор психології й астролог. Якщо довго виховувати в людях ажіотаж до легкого хайпу, то неминуче отримаєте суспільство, яке вірить у будь-яку нісенітницю. Процес містичного мислення ніхто не скасовував, ми взагалі є схильною до містицизму нацією. А в останнє десятиліття це буквально пропагувалося. Ми легалізували на телебаченні, на сторінках журналів і газет величезну кількість експертів, які взагалі не мають жодного відношення до науки і говорять відверту ахінею. А потім раптом почали дивуватися: чому люди не слухають інфекціоністів, докторів наук і професорів?