Психотерапевт Антон Семенов про те, як жити у час війни і не втратити ментальне здоров'я

"ДС": Через війну багато пар опинилися за сотні кілометрів один від одного. Жінки з дітьми рятуються від війни за кордоном, чоловіки йдуть на фронт. Як зберегти стосунки на відстані?

А.С.: Головне – розуміти, що відстань поступово віддаляє людей і психологічно, тому потрібно постійно докладати зусиль, щоб відновлювати зв’язок, взаєморозуміння, долати цю психологічну прірву. У проєкті "Як ти, брате?" ми виділили з зібраного нами сучасного досвіду ключові речі, які легко здійснити і які гарантовано допомагають.

По-перше, потрібно спочатку говорити про себе, а тільки потім питати свого співрозмовника. Тим самим ви показуєте свою дружність і даєте зразок, як і про що можна говорити.

По-друге, на відстані майже неможливо допомогти, тобто щось реально зробити за іншу людину. Тому дуже важливо говорити про те, як ви справляєтеся, а не про те, як ви не справляєтеся. Якщо ви скаржитеся і розповідаєте про свої проблеми, ваша кохана людина захоче вам допомогти, але не матиме для цього можливості. Вона відчуватиме відчай, безпорадність, провину. Нам це точно не потрібно.

І, по-третє, не варто "залипати", якщо в розмові щось пішло не так. Ми зараз ніколи не знаємо, що саме може стати складною темою, або про що людина згадала і розгубилася. Треба мати певний план розмови і коли стає складно – рухатися далі, а не "зависати" на складному місці. Як правильно побудувати такі розмови можна почитати в посібнику "Як ти, кохана(ий)?".

"ДС": Як справлятися з тривогою, яка стала уже постійним супутником нашого життя?

А.С.: Джерело тривоги – невизначеність і непередбачуваність, які ми не можемо подолати. "Туман війни" не дає нам можливості отримати відповіді на багато питань, які нас турбують. Треба визнати, що наразі відповідей і не буде, тож слід організовувати своє життя в тих умовах, які є. В "океані невизначеності" принципово створювати для себе і оточення свою власну визначеність та передбачуваність: давати обіцянки і їх виконувати, створювати для себе власний простір і зону контролю та оберігати їх, дотримуватися власних правил та принципів, створювати для себе і оточення нові традиції, до яких слід повертатися за першої ж нагоди. Найпростіший приклад – військовий, який щоранку голиться, якщо є хоча б мінімальна для цього можливість. Кожного разу, коли ми відновлюємо свою традицію, ми відчуваємо контроль і здатність керувати своїм життям. Тоді крок за кроком тривога починає відступати.

"ДС": Як говорити з дітьми про війну? Як допомогти їм пережити втрату?

А.С.: З тих кейсів, які нам вдалося зібрати в проєкті, можна зробити висновок, що тут головне — спокій, впевненість і надійна приналежність.

З емоціями дитина впорається з часом, якщо ви будете зберігати спокій. Це дає дитині місце і час впоратися зі своїми переживаннями. Ваша впевненість дає їй для цього ресурс через те, що знижує тривогу, а надійна приналежність знімає страх бути покинутою. І тоді діти можуть і виявити свої переживання, і з ними впоратись.

"ДС": Багато з нас відчувають люту ненависть. Але це страшенно виснажує. Як конвертувати лють у користь?

А.С.: Виснажує не сама лють, а занадто високий рівень емоцій. Який своєю чергою є наслідком завеликого рівня тривоги, або завеликого рівня страху.

Треба постійно собі допомагати. Як? Перевіряти, чи прямо тут і зараз є якісь безпосередні загрози. Якщо є, то що можна зробити, аби знизити рівень небезпеки. Або фіксувати, що зараз нічого з цим зробити не можна. І дії, і така фіксація – заспокоюють, виснаженості стає менше. А потім так само можна подумати в більш далекому контексті: що загрожує не тільки тут і зараз, але і в перспективі днів, тижнів, місяців. Саме така робота і є реальною психологічною самодопомогою в наших обставинах.

"ДС": Які щоденні практики можуть допомогти пережити війну з найменшими втратами для ментального здоров'я?

А.С.: Можу сказати тільки те, що до таких обставин ми виявилися практично не готовими. З самого початку вторгнення на найбільш затребувані та актуальні питання — будемо чесними та щирими — ми змушені відповідати "ми не знаємо" і шукати відповіді в тому досвіді, який створюється прямо тут і зараз. Фіксувати різні варіанти, які застосовують люди, узагальнювати їхній успішний досвід до чітких дуже простих алгоритмів, а потім вдосконалювати та покращувати ці інструменти доти, доки вони не будуть гарантувати стовідсотковий результат. Саме так, до речі, створюються наші посібники в проєкті "Як ти, брате?".

Там ви можете познайомиться з тим, що робити для того, аби витягнути із стану розгубленості людину, яка зазнала травматичного досвіду, як підтримувати стосунки на відстані, як допомагати людям переживати втрату, а також знайдете відповіді на багато інших питань. Наш проєкт повністю волонтерський, тому посібники можна безкоштовно завантажити на нашому сайті, або ж замовити їхні друковані варіанти. Отримувачі сплачують лише пересилку.

Послухати про дієві інструменти для відновлення свого ментального здоров'я від Антона Семенова можна буде під час Women Power Forum, що відбудеться 2 грудня у Києві.