Психолог Валентин Кім: Зеленський прийшов у політику в архетипі руйнівника і зараз його золотий час

"ДС" З початком війни позиціонування Володимира Зеленського у публічному просторі разюче змінилося. Його образ став значно більш маскулінним, тепер президент приміряє на себе роль войовничого полководця. Як ви би описали психотип Зеленського сьогодні?

В.К. Питання дуже складне, тому що ставитись критично до власного Верховного Головнокомандувача під час російської навали — дуже ризикована справа. Складно відчути ту межу, за якою раціональне ставлення може перетворитися на підігравання російській пропаганді. Але ставитись критично до власних політиків необхідно. Навіть якщо це відбувається під час воєнних дій.

За Юнгом, Зеленський — це архетип трікстера. Це тіньовий архетип, темна сторона особистості. Це людина, яка щось руйнує, зневажає, ставить під сумнів, порушує правила. Завдяки воєнному конфлікту, завдяки тому, що Володимир Путін здійснив повномасштабне вторгнення, трікстер Зеленського став більшим, потужнішим та сильнішим. В українську політику Володимир Зеленський увірвався як руйнівник попередньої культури політичних домовленостей. Тепер він руйнує не тільки схеми і правила всередині України, тепер він це робить на світовому рівні. Останнім часом спостерігаємо багато дуже потужних і, хочу зазначити, вдалих звернень до парламентів різних країн — і дуже часто це обвинувачення. Він руйнує формат звернення, традиції дипломатичного спілкування, порушує норми дипломатичного протоколу та етикету. І це цілком виправдано, враховуючи нашу ситуацію. Це не добре і не погано, просто це його природна поведінка, а також — цього вимагає історичний контекст. У даному випадку Зеленский, незважаючи на свою політичну некомпетентність в багатьох питаннях, непогано виконує роль лідера нації. В якихось моментах трікстер більш ефективний, ніж хранитель або відбудовувач. Для часів війни — це більш ефективна постать.

Зеленський звинувачує напряму деяких європейських чиновників. З точки зору українців, це нормально і правильно. З точки зору норм дипломатії, це порушення. І Зеленський на це йде без сумнівів. Він, наприклад, не пустив у Бучу президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра. Він створює прецеденти, через які серед європейських країн визріває незадоволення і самим Зеленським, і Україною. Це велика ціна, яку ми платимо за те, щоб отримати результат. 

Але у трікстера є одна небезпечна риса. Руйнуючи правила та інституції трікстер звільняє місце більш потужним фігурам, які прекрасно розуміють правила та вміють використовувати їх на власну користь. Умовно кажучи трікстер руйнуючи звичайне зло відчиняє двері більшій небезпеці. Зеленський вводить в міжнародний простір дуже потужну фігуру Ердогана. Зеленський пропонує його використовувати, і світовим лідерам дуже складно відмовитися від присутності Ердогана в політичному просторі суто європейських питань, до яких раніше Туреччина була не настільки сильно прив’язана. Безумовно і без Зеленського Ердоган намагався б вплинути на європейську політику. Але через дипломатичні реферанси Зеленського йому це зробити набагато легше.

"ДС" Чи відповідає сьогоднішній образ Зеленського актуальному суспільному запиту? 

В.К. З формальної точки зору запит українського суспільства зосереджений на тому, як зберегти Україну. Проте суспільні настрої все більше схиляються до руйнації — але не України, а Російської Федерації. Для українців збереження України стоїть за замовчуванням, немає сумніву в тому, що Україна буде збережена. Тому зараз найголовніший запит українців у тому, щоб росіяни не пішли з нашої землі непокараними, щоб вони заплатили повну ціну за все те, що вони тут роблять. А знищення ворога — це запит на руйнацію. Тому Зеленський дуже гармонійно виглядає в цій своїй позиції. Він прийшов в політику як типаж руйнівника і зараз його "золотий" час. В позиції обвинувача він виглядає і впевнено, і привабливо, і ефективно.

"ДС" Українці жартують, що вони перевиховають будь-якого президента. Як бачимо, Зеленському теж довелось прийти до умовних "армії, мови, віри". Чи залишиться він у цій адженді після перемоги?

В.К. Я думаю, так. Він дрейфував у цю адженду уже достатньо давно. Давайте подивимось, як відбувалися святкування Дня незалежності у часи його президентства. Перше святкування — без військового параду, команда Зеленського влаштувала театральну постановку. Це були такі розваги на Майдані, і після цього вже — всупереч Зеленському відбувся військовий парад ветеранів і волонтерів. Наступного року Зеленський влаштував святкування на Софіївській площі — це знову відголосок руйнації правил і традицій. Намагання створити щось своє, відмовившись від усього, що пов’язано з попередниками. А на третій рік Зеленський уже сам ініціював військовий парад, і промови виголошував достатньо мілітаристські. Тобто цей дрейф відбувався поступово і шлях, яким йде Зеленський, сильно нагадує "шлях Порошенка". Такий же перехід на національну та войовничу складову у внутрішній політиці.

Зараз Зеленський перебуває в дуже комфортній для себе позиції батька нації, саме воїнській позиції. Він залишився в Києві, коли війна почалась, він підтримував дуже щільний зв’язок з суспільством — усе це робило величезну роботу, яку дуже складно переоцінити. Я впевнений, що патріотична позиція багатьох мерів і керівників ОДА на місцях стала можливою в тому числі завдяки радикальній та чіткій позиції президента. 

Зеленський йшов до умовних "армії, мови, віри" достатньо довго, але врешті-решт вирішив для себе, якою має бути Україна і як потрібно поводитися з агресором і окупантом.

Зеленський розкрив себе з боку, з якого його мало хто знав. Багато хто не очікував, що президент Зеленський стане саме такою патріотичною персоною. Чи залишиться він таким і далі? Подивимось. 

"ДС" Після перемоги у Зеленського будуть великі шанси перемогти у президентських виборах вдруге. Проте очевидно, що відчуття відповідальності за смерті, шквал критики і негатив сильно на нього впливає. Як думаєте, він захоче балотуватись вдруге?

В.К. Випробування владою для Володимира Зеленського дуже складне. Він людина, яка потребує поваги, атрибутів влади і пошани. Пам’ятаєте зустріч з журналістами восени? І тоді Зеленський сказав Михайлу Ткачу про державну дачу на Синевирі — "Мне положено". І це свідчення того, як токсичність влади роз’їдає морально-етичну компоненту Володимира Зеленського. За два з половиною роки відбувся дрейф від "віддам держдачі дітям!" до "Мне положено!". А після того, як Україна переможе у війні, у нього буде імідж рятівника нації і випробування буде ще більшим. І чи впорається з ним Володимир Зеленський — дуже велике питання.

Зараз ситуація дуже складна. Але після перемоги Зеленський буде впевнений, що він з усім цим впорався, подолав. Це дуже сильно підсилює внутрішнє бажання отримати те, що йому належить — повагу, регалії, визнання, відсутність дискомфорту у спілкуванні з опозицією та і взагалі неможливість будь-якої опозиції до батька нації. Подивіться, що відбувається зараз у внутрішньому політичному житті — нічого. Немає ніякої внутрішньої політики. Володимир Зеленський — єдина персона. Не існує ні Порошенка, ні Тимошенко, ані навіть "слуг народу". Інформаційний простір сформований декількома людьми — самим Зеленським, Подоляком, Арестовичем. Що виникне на цьому полі після війни? Як буде розвиватися внутрішня українська політика? Чи є у нас загроза авторитаризму? Я не знаю. Але культ особистості отримає дуже сильне підживлення саме тому, що в часи випробувань нікого, крім Зеленського, наче не існувало. Це не хитрий план президента, просто так склалося. Але це ускладнює існування опозиції і політичного різноманіття у післявоєнний період.

"ДС" Дуже довгий час Зеленський позиціонував свого попередника, Петра Порошенка, як свого головного ворога. Чи став зараз його головним ворогом Путін?

В.К. Ні, нічого не змінилося. Володимир Зеленський критикує європейських бюрократів. І не можна сказати, що він неправий. Ми сильно залежимо від Європи, а наші хлопці і мирні люди гинуть кожного дня, поки Німеччина розбирається, чи постачати нам якісь каски. Для них це бюрократія, а для нас — життя. Його поведінка цілком виправдана. Він займає сильну суб’єктну позицію. Але Володимира Путіна він як головного ворога не позиціонує. Так, у Зеленського є певні різкі висловлювання в його бік, але чи відповідає це силі моменту? 

А що стосується Петра Порошенка… Ми бачимо, що розповідав Медведчук після трьох тижнів перебування у СІЗО. Це дуже схоже на зведення рахунків. І СБУ зараз відпрацювала, ніби не існує війни — а лише внутрішньополітична боротьба.  

"ДС" З початком війни рейтинг президента різко виріс — його дії у пікові моменти підтримували до 92% українців. Ми знаємо, що пан Зеленський залежний від рейтингів. Як впливає такий високий рейтинг на його поведінку?

В.К. Для трансформації необхідні дуже потужні події, і війна — це подія більш, ніж потужна. Чи трансформує вона Володимира Зеленського? Так, я впевнений, що він змінить ставлення до багатьох речей. Але мені здається, що найбільше ставлення зміниться до себе. Володимир Зеленський це нарцистичний тип особистості. В центрі цієї особистості існує лише він. Тому він вважатиме себе ще більш правильною особистістю, достойною, героїчною постаттю. Він уже починає грати роль речника нації, формуючи думки начебто від всього українського суспільства. Згадайте його відповідь студентам на питання щодо Шкарлета. Він сказав, що Україна уже переросла питання корупції. Хто дав право йому так говорити? Зеленський в даному випадку займає позицію людини, яка має право говорити від всього суспільства, тому що в скрутні часи він очолив це суспільство. Тому, як на мене, найбільша проблема, яка очікує наше внутрішньополітичне життя після закінчення війни — це проблема зростання самовпевненості Володимира Зеленського.