П'ять відставок. Що думають про кадрові зміни в Кабміні експерти та політологи

Євген Магда, директор Інституту світової політики

Здавалося б, Олексій Любченко, як перший віце-прем’єр та міністр економіки мав би визначати логіку розвитку, куди рухається держава. Але, як на мене, остаточний вирок йому був підписаний, коли два тижні тому НБУ погіршив прогноз економічного зростання в Україні.

Замість Любченка прийде пані Свириденко, і це означатиме, що в економічному плані уряд перейде під пряме управління ОП. Бо Денис Шмигаль на минулому тижні навіть відмовився обговорювати питання змін в уряді без рішення парламентської фракції "слуг народу". Не думаю, що він боявся наврочити щодо відставки Любченка — просто прем'єр не є самостійною політичною фігурою.

Олексій Рєзніков дійсно, достатньо медійна фігура, непоганий переговорник, заслужений юрист України, друг Єрмака і багатьох інших впливових персон. Та й за час роботи в Тристоронній контактній групі отримав певний досвід і має про оборону країни хоч якесь уявлення. Цікавіше інше: міністром оборони могла стати пані Верещук, яка в минулому році намагалася стати київським мером. Вже відомо, що вона буде займати посаду міністра тимчасово окупованих територій.

Призначення Ірини Верещук в МінТОТ — погана тенденція, адже реінтеграція тимчасово окупованих територій є дуже важливою темою. А на цю посаду відправляють людину, яка зовсім не має уявлення про свій майбутній фронт робіт.

У Мінекології замість одного ноунейма прийде інший. Інтрига в тому, що ніхто з парламентарів не отримає це місце — і екологічний ноунеймінг продовжиться. Я думаю, що це не останні відставки у цьому політичному сезоні. Не певен, що до Нового року, але у найближчі три-чотири місяці будуть ще відставки. Це абсолютно зрозуміло, бо економіка не показує зростання, а робити вигляд , начебто щось намагаються поліпшити, треба.

Стосовно Олега Уруського взагалі цікаво. Він запам’ятався двома речами: проблемами з оборонним замовленням і, нехай випадковим, але спільним фото з Рамзаном Кадировим. Замість нього приходить Павло Рябікін, людина з досить специфічним досвідом, яка працювала свого часу з сумнозвісним Ігорем Бакаєм. Не знаю, які у нас галузі зараз вважаються стратегічними, але коли людину з митниці перекидають на стратегічні галузі промисловості, і при тому питання до митниці залишаються — це свідчить про дуже коротку лаву запасних в команді президента. Все це підтверджує, що падіння рейтингу Зеленського — не вигадка його опонентів, а об'єктивна реальність. Яка, зокрема, полягає в тому, що більш-менш свідома щодо своїх можливостей фахова людина просто не хоче йти працювати в цю команду.

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій

Перш за все йде внутрішня боротьба в команді, а точніше в Офісі президента. Вони хочуть бачити в уряді тих людей, які представляють ту чи іншу групу. До Олексія Любченка накопичилось багато питань з приводу певних провокаційних ситуацій. Деякі його дії позбавили його перспектив в КМУ. Мова не йде про його професіоналізм, професійні досягнення чи невдачі, а про лояльність і представництво тих людей, які на президента мають вплив.

Насправді, після реформи Міноборони більше займається організаційними питаннями, ніж бойовими завданнями, покладеними на армію, якими керує Генштаб і головнокомандувач. Тому я не бачу серйозної проблеми з призначенням Олексія Рєзнікова Будемо сподіватися, що за організаційними якостями і розумінням, що треба робити, та прийнятими рішеннями Рєзніков буде більш ефективним, ніж Таран. В нього немає потенційних конфліктів з військовими, які були у його попередника, скажімо, з очільником Генштабу.

Думаю, що за великим рахунком, у випадку з призначенням Ірини Верещук мова йде про лояльність, в чому вона себе проявила дуже добре. Призначення в Мінреінтеграції — навіть непогано, бо вона претендувала на посаду міністра оборони.

Я не бачу необхідності в посаді міністра стратегічних галузей промисловості, тому призначення міністром виглядає як заслання для Павла Рябікіна. З формальної точки зору це підвищення, але в мене є великі сумніви щодо цієї посади.

У міністра екології Романа Абрамовського були явні провали, через що він першим і пішов на вихід. Тут можна згадати хоча б ситуацію з екологією в рідному місті президента.

Андрій Золотарьов, керівник Центру "Третій сектор"

Щодо Любченка — це справді поки загадка, бо ще три тижні тому ніщо не віщувало його відставки. Більше того, він один із членів Кабміну, компетентність якого не викликала питань. Але очевидно, що за ці дні між ним та ОП пробігла якась чорна кішка. Можливо, Любченко бачить якісь проблемні моменти попереду та хоче зняти з себе відповідальність.

Думаю, що призначення Рєзнікова активно критикуватимуть, як приклад міністерської чехарди. Це не дуже гарна ознака стабільності влади. Все ж професійна компетенція в нього дещо інша, як успішного адвоката, а не людини, пов'язаної з армією та ВПК, його призначення не можна назвати вдалим. На старому місці Резніков поганого не зробив, але якихось особливих досягнень за ним не значиться.

Ірина Верещук — одна з найяскравіших політичних постатей у обоймі "слуг народу". Потрібно віддати їй належне, Верещук вміє виступати та презентувати свою позицію, у цьому всі переконалися. І коли ми побачили у вересні її появу в обмундируванні, було припущення, що запропонують посаду міністра оборони, але зрештою Верещук запропонували інше. Так, це викликає питання: де Верещук, а де проблеми реінтеграції окупованих територій. Але для самої пані Верещук це те призначення, яке їй, можливо, додасть болів.

Щодо Уруського вже давно йшли розмови, тут втрутився суб'єктивний чинник: не зійшлися характерами з вищим керівництвом держави. Очевидно, Рябікін виявився ближчим до двору та формату вулиці Банкової.

Щодо Романа Абрамовського, то були конфлікти навколо його міністерства, а самого міністра вважали протеже людини з ахметівського пулу, але він не вписався в команду. Кількість конфліктів навколо Мінекології в результаті переросла в якість: вирішили, що потрібно змінити міністра.

Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політологічних досліджень "Пента"

Відставка Олексія Любченка справді досить несподівана, і про причини точно нічого невідомо. Але, у будь-якому випадку, Шмигаль позбавився конкурента. Юлія Свириденко, яка прийде йому на зміну, має хорошу репутацію серед професіоналів, вона на доброму рахунку у Зеленського та Єрмака, і її перехід із ОП до Кабміну — далеко не перший схожий випадок, можна згадати хоча б ту ж Юлію Ковалів.

Майбутній міністр оборони Рєзніков — улюбленець президента, у Міноборони він буде на своєму місці, адже тепер головнокомандувачу та міністру не треба буде "мірятися лампасами", як про це жартують. Цивільний міністр оборони — це плюс. Він добрий переговорник, має контакти на Заході, та й взагалі з хороших юристів часто виходять такі самі політики.

Ірина Верещук, як і Рєзніков, добрий комунікатор, у фракції позитивно проявила себе, і її вирішили спробувати у Кабміні, не на тій посаді, яку вона хотіла, але й у МінТОТ вона зможе проявити себе.

Олег Уруський не раз конфліктував з Юрієм Гусєвим і Арсеном Аваковим, та й скандали навколо нього самого теж були. Звичайно, свого часу його просував на посаду і захищав Володимир Горбулін, але він тепер відійшов від активної політики, відповідно, підтримка Уруського зійшла нанівець.

Роман Абрамовський не виконував своїх обіцянок, не виявляв ініціативи. Перед екологічним самітом у Глазго президент спитав, з якою ідеєю ми можемо туди поїхати, як прозвучати. Відповіді з боку профільного міністра не було, а Зеленський не любить безініціативних міністрів та членів команди взагалі. Крім того, він відмовився мати справу з Держгеонадрами, а саме ця служба, по суті, провалила виконання рішення РНБО щодо аудиту надр та ліцензій на видобуток.