Ольга Балакірева про те, чи багато українців хочуть "жорсткої республіки" Зеленського

"ДС" 25 жовтня секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що Україні потрібна "жорстка президентська республіка". А що з цього приводу говорить остання соціологія — яка частина українського суспільства солідарна з Даніловим?

О.Б. За вересневими даними Центру "Соціальний моніторинг", що стосуються ставлення до інституту президентства, 46% вважають, що Україні потрібен президент із нинішніми повноваженнями. А варіанти, у одному з яких президент формує уряд і призначає прем'єра, а у другому президент очолює уряд, тобто за розширені президентські повноваження, підтримали не більш ніж 10% кожен.

Причому у регіональному розрізі найбільша підтримка розширення повноважень глави держави на Донбасі — близько 15%, і у південному регіоні — 18%. На заході таку думку підтримують лише близько 7%. Ще 13% вважають, що президент має бути з обмеженими повноваженнями та обиратись Верховною Радою. За скасування посади президента для того, щоб збільшити повноваження прем'єра, виступили 8%.

Але у нас майже чверті респондентів важко зробити свій вибір, тому що це все ж таки питання швидше до експертів, ніж до широких верств населення. Але у будь-якому разі запиту на посилення президентської влади ми не бачимо.

"ДС" Чому частина українців досі хоче "сильної руки", адже за 30 років у нас не раз зустрічалися негативні приклади, які її уособлювали, той же Янукович?

О.Б. Справді, є таке прагнення, але коли ми говоримо про якусь частину, треба розуміти, що вона значно менша чверті населення, від 10 до 15%. Але якщо ця частина не наближається навіть до чверті, це означає, що процес не сформований і помітної підтримки цієї точки зору не існує. Тому стверджувати, що сьогодні в Україні є запит на "сильну руку", категорично неправильно.

У чому підміна понять і чим часто маніпулюють? У суспільстві сьогодні є запит на порядок, на те, щоб влада була відповідальною, підзвітною та прозорою. Але це зовсім різні речі і аж ніяк не "сильна рука". Тезу про сильного президента, який жорстко каратиме корупціонерів, звичайно ж, підтримуватиме певна більшість. Але це підтримка не "сильної руки" президента, а дій, спрямованих на встановлення справедливості, рівності перед законом, відповідальності влади, яких сьогодні немає у нашому суспільстві.

"ДС" У такому разі чому українці аж до минулорічних президентських виборів були зачаровані президентом Білорусі Олександром Лукашенком?

О.Б. Я не бачила даних, які б говорили про те, що в Україні зачаровані Лукашенком. Більш того, Лукашенко як політик, який грає у подвійну гру, не здобув якогось особливо доброго до себе ставлення. Думаю, що тут має місце підміна понять. Іноді наші соціологи ставлять питання щодо різних політиків сусідніх країн. Звичайно ж, на тлі деяких політиків низки сусідніх країн президент Білорусії міг виглядати привабливіше. Але з думкою, що до нього позитивно ставляться в Україні, я категорично не погоджуюся.

"ДС" А чи можлива у нас модель республіки із сильним парламентом, канцлером та президентом із символічними повноваженнями за прикладом Німеччини? Чи така модель не знаходить підтримки у нашому суспільстві?

О.Б. Щоб якась модель знайшла підтримку, її потрібно роз'яснити, дати порівняння. Я думаю, що німецька модель сьогодні приваблює багатьох експертів в Україні. І якщо ці експерти зможуть запропонувати консенсусний варіант, як її імплементувати в українські реалії, для того щоб не зламати існуючі громадські інститути, які в нас ще дуже слабкі, цілком можливо знайти підтримку у суспільстві.

Але після всіх наших трансформацій почати серйозну перебудову — це означає розгойдати човен. Тут є дуже багато ризикованих моментів, тому рубати з плеча в жодному разі не можна. На даний момент щодо цього питання домінуючої думки в суспільстві немає через відсутність такого досвіду. Німецький досвід для багатьох є відстороненим і остаточно неусвідомленим. Тому якби соціологи таке питання ставили, то отримали б близько 30% тих, хто ухилився від відповіді, не готових висловити свою точку зору.

А поєднує українців у питанні про президентську владу лише думка про те, що з кожним новим президентом їхнє життя погіршується і що ніхто з них так і не зміг відірватися від своїх зв'язків та стати рівновіддаленим керівником для всієї країни.

"ДС" За результатами соцопитувань складається думка, що українці владі ніколи особливо не довіряли. Чи можливо цю тенденцію якось переламати?

О.Б. Це не так. Сама по собі природа довіри до органів влади має циклічний характер, і не тільки в Україні. Скажімо, у динаміці довіри до президентської влади є певні загальні тенденції. Кожен із глав держави приходив на хвилі довіри, позитивних очікувань, надій. І потім, залежно від дій його та політичної сили, яку він представляє, відбувається скочування вниз, у кожному випадку з різною швидкістю. Спочатку відбувається невелике падіння довіри, потім настає обвал чи точка неповернення, хоч і є якісь коливання. Така історія є характерною для всіх президентів, і знову ж таки не тільки в Україні. Ці цикли є завжди, питання лише в тому, йде президент у негативний баланс довіри чи зберігає його позитивним.

Володимир Зеленський, звичайно, прийшов на високій хвилі довіри, і наші політологи, соціологи чудово розуміли, що оскільки він є несистемним політиком, то матиме багато проблем. В опитуваннях запитували: скільки часу наші люди зможуть пробачати йому ймовірні помилки, розуміючи, що потрібен час, щоб набути політичного досвіду. У дуже великій частині відповідей йому приділялося шість місяців або рік. Його кредит довіри тримався до кінця 2019 року, а в січні 2020-го вже фіксувалося різке зниження. Наступний етап зниження відбувся у травні того ж року.

"ДС" Виходить, любителями "сильної руки" українців не можна назвати, але й анархістами теж?

О.Б. Це не альтернатива. Замість анархістів я поставила б в альтернативу порядок. Порядок, дія за правилами, усунення тих, хто порушує ці правила, визнання помилок і відповідальність влади загалом вже давно є головними запитами нашого суспільства.

"ДС" У нинішнього президента баланс довіри вже негативний більш ніж рік. А яким українці бачать ідеального керівника нашої держави?

О.Б. Слід пам'ятати, що президент таки держслужбовець, який має служити народу та державі. Так ось, головними рисами, які хотіли б бачити українці у слуг народу у широкому значенні цього словосполучення, є доброчесність, справедливість та відповідальність.