Олексій Дорошенко: Українці побачать продуктові картки не раніше, ніж за рік

"ДС" Нещодавно радник президента Олег Устенко висловив ідею про запровадження продуктових карток для малозабезпечених, яку негативно зустріло суспільство — мовляв, повертаємося до СРСР. Однак такі картки для підтримки малозабезпечених використовуються й досі у багатьох розвинених країнах. Де та які програми реалізуються?

О.Д. Не дуже розумно, коли хтось через політичні накрутки гостро реагує на те, чого не розуміє. Зараз теми соціальних продуктів харчування, продуктового кошику є навіть актуальнішими, ніж раніше, в зв’язку з високою інфляцією не лише в Україні, а й у всьому світі: вона вища за 10% навіть у багатьох розвинутих країнах. Проблема в тому, що є ще й висока прихована інфляція, це видно з даних міжнародних інвестиційних компаній.

Я з 2014 р. займався питаннями доступності продуктів харчування для населення, на той час було два шляхи удоступнення таких продуктів для малозабезпечених, що були запропоновані уряду.

"ДС" Про що йдеться?

О.Д. Першим був т. зв. американський шлях: використання продуктових карток з перерахуванням банківських коштів. Якщо раніше 20 млн жителів США користувалися цією системою, то зараз їх кількість зросла до 30-40 млн. Американські картки для малозабезпечених використовуються для купівлі продуктів харчування в місцевих маркетах. При цьому переважна частина продукції, яку можна купити за ці кошти, вирощена у цьому ж штаті, що дає підтримку місцевим середнім і дрібним виробникам. Але така система застосовується лише в США.

Другий шлях — європейський. Це система зменшення податку на додану вартість на продукти харчування. Вона полягає в тому, що їх роблять доступнішими для будь-якої верстви населення. І якщо загальний ПДВ складає 20% , як і в Україні, то ПДВ на продукти харчування, за окремою директивою ЄС, становить в середньому 7% і вона дозволяє його зниження до 5%. Деякі країни, посилаючись на винятки у документі, допускають зниження в окремих випадках навіть до 3,5%.

Зараз ми почули від пана Устенка, що влада звернула увагу саме на американську систему, тому що в Україні важко працювати з різними ставками ПДВ через важкість адміністрування податку. Це означає, що адмініструвати субсидії простіше, ніж адмініструвати ПДВ. Звісно, система субсидування в Україні є ефективною. Людям, які користуються субсидіями, зараз майже неможливо приховати понаднормові доходи, бо це одразу стає відомим структурам соцзахисту. Тому влада, мабуть, вирішила, що американський шлях простіший, ніж потреба дійти до кожної крамниці, якщо діяти через систему зниження ПДВ, зважаючи ще й на те, що в Україні вже немає дієвої державної системи моніторингу, регулювання і контролю за ціноутворенням на продукти харчування.

"ДС" Скільки часу потрібно для реалізації ідеї з картками?

О.Д. Між задумом та його реалізацією існує велика прірва, тому що середній термін проходження законопроекту, навіть за скороченою процедурою та позначеного президентом як невідкладний, становить 120 днів. Це означає, що коли навіть буде розроблено законопроект, а це мінімум два, а насправді до чотирьох місяців, прийнятий він буде лише у 2023 році.

"ДС" 31 грудня Кабмін запровадив держрегулювання цін на батон та соняшникову олію. Чи може бути суттєво розширений список таких товарів? Наскільки такий підхід кращий чи гірший за впровадження продуктових карток?

О.Д. Дуже дивне рішення, воно виглядає не прорахованим кроком, а результатом емоцій окремих людей. Думаю, що Денис Шмигаль останнім часом все частіше приймає рішення під впливом дуже вузького кола своїх радників. Можна вітати цей крок з точки зору інтересів населення, але не з точки зору бізнесу. Якщо ми говоримо про олію, то рішення зрозуміле, бо є монополізований ринок, на якому можна встановлювати регулювання. А щодо батонів — це постріл в нікуди, бо таке регулювання хлібовиробників може призвести взагалі до закриття виробництва.

Зверну увагу на на ще один важливий момент. Першим кроком уряду мало би бути продеклароване здешевлення газу для виробників соціальних продуктів, але поки що не чути, щоб вони почали отримувати такий газ. Тобто спочатку треба створити умови, а потім встановлювати обмеження.

Звісно, Кабмін може розширити список подібних товарів. Думаю, що 15% обмеження націнки відштовхнуть виробників від віри в перспективу свого виробництва, тому що в умовах нестабільності їм дуже важко буде вижити. І якщо перебороти зараз торговельні мережі і вони підуть з ринку, то потім будуть значно більші проблеми. Якщо раніше люди йшли до магазину і купували три соціальних продукти, а до них ще декілька, на яких націнка була значно більшою за 15%, то сьогодні купують лише найнеобхідніше, потрібне для виживання. Всі інші продукти продаються значно гірше, і націнка на них вже не така велика, як раніше.

"ДС" Як може бути реалізована ідея карток на практиці, адже більшість малозабезпечених не мають смартфонів, щоб скористатися допомогою через "Дію"?

О.Д. Ні, іншим шляхом держава не піде, тому буде просуватися ідея купівлі смартфону для кожної людини, щоб вона отримувала всі переваги через нього. Але є проблема можливості купівлі смартфону і користування ним, яке для людей похилого віку є дуже важким. Разом з тим, досвід свідчить, що навіть така категорія населення з часом може освоїти основні функції смартфону й успішно ним користуватися. І якщо ми говоримо про державний контроль — за допомогою смартфону він стане значно легшим. Тим більше Україна не може собі дозволити чисельні соціальні служби, які були раніше. Зараз вони живуть практично за рахунок податків від місцевих громад з досить обмеженими фінансовими можливостями.

"ДС" З урахуванням очікуваного обвального зростання цін на продукти харчування у зв'язку з подорожчанням енергоносіїв — чи є більш ефективні, ніж продуктові картки, рішення щодо підтримки малозабезпечених?

О.Д. Це ті рішення, які були і завжди є у розпорядженні країн, в тому числі й нашої. Мова про антимонопольне регулювання, адже у нас багато проблем саме у цьому питанні. Промовистий приклад: у Мексиці можна купувати продукти харчування на 30-40% дешевше, ніж в Україні. Тому, якщо говорити про ціну, антимонопольне законодавство треба обов’язково застосовувати, збільшуючи конкуренцію серед торговельних мереж. Необхідно також розширити перелік продуктів для моніторингу, а також їх залишків. У 2020 р. держава повернулася до цих функцій, що має врятувати від ажіотажного попиту. Механізмів впливу на ціни дуже багато, але у нас чомусь вважають, що найперше — це регулювання. Насправді воно є останнім. Зокрема, є французька система моніторингу, яка почала запроваджуватися в Україні і передбачає створення прогнозів зростання цін з огляду на ринкові тенденції на досить великий період. Ця система може суттєво допомогти сталому розвитку споживчого ринку в нашій країні.