Олександр Краєв про те, чому в Росії заговорили про відмову від захоплення України

Про можливість перемоги "поміркованого" крила в оточенні Путіна та її контекст "ДС" поговорила з експертом з міжнародних питань Олександром Краєвим

Олександр Краєв / prismua.org

"ДС" Днями близький до однієї з "веж Кремля", яку повʼязують з екс-главою СЗР Росії Сергієм Наришкіним, директор московського Центру Карнегі Дмитро Тренін опублікував статтю, в якій виступив за відмову від територіального експансіонізму Росії щодо України. Але на яких умовах і за яких обставин можлива перемога "поміркованого" крила в оточенні Путіна?

О.К. Чесно кажучи, тут все залежить від російської економіки і від російського соціального добробуту. Згаданий політичний курс можливий у автократичних державах лише за умови економічного зростання, адекватного соціального розвитку і стабільної внутрішньополітичної ситуації. Тут є пряма залежність між успіхом або неуспіхом внутрішньої політики і зовнішнього курсу, а внутрішня політика Росії буде залежати від внутрішніх перемог і силового фактору, який може використати режим. Зараз я не вважаю можливою перемогу "поміркованого" крила, хоча знову ж таки, є доволі позитивним, що в принципі вперше за багато років взагалі такий наратив з'явився в російському інформаційному полі.

"ДС" Про що свідчить поява такого матеріалу саме зараз — це сигнал Заходу про можливість зміни курсу, чи він адресований комусь всередині Росії?

О.К. Мені здається він, як все в політиці, може бути використаний в будь-якому напрямку. Для російського внутрішнього інформаційного ринку це дійсно сигнал, що "Подивіться, а наш цар не лише жорстокий завойовник, він може бути поміркованим політиком, він може бути різним". Це і сигнал назовні, бо частина оточення Путіна, попри "закручування гайок" вдома, хоче дати зрозуміти Заходу, що Росія може в якийсь час змінити свою агресивну щодо сусідів політику в обмін на business as usual, тобто повернення ситуації станом на 2013 рік.

І частково це також є підготовкою до Генеральної Асамблеї ООН, майбутніх кліматичних форумів і форумів з питань захисту прав людини на яких Росія також буде присутня. Тому по суті росіяни готують собі старий добрий образ, нібито Росія може бути різна.

"ДС" Чи зросте можливість втілення "неагресивного" сценарію після думських виборів?

О.К. Якщо подивитися на те, що росіяни кажуть, то бачимо протилежний сценарій, знову використовуються методички 2010-х років, коли Україна нібито заручниця НАТО, натівські бази будуть на кордоні Росії і так далі. Ми чули повідомлення країн східного флангу НАТО, в основному Польщі і Литви, про те, що можуть бути провокації з російської сторони, навіть до того, що деякі російські загони "загубляться" на територіях країн НАТО. Я вважаю, що політика агресора не зміниться. Тобто якщо на глобальному рівні Росія готова показати, що нібито не буде здобувати нові землі, то не варто забувати що в в стратегічній культурі Росії Україна — це не інші землі, це російські землі, які через історичну помилку стали незалежними. Росіяни завжди кажуть "ми не порушили те, що сказали, це ж не чужі землі, ми просто свої землі повернули". Тому нам, на жаль, не варто очікувати таких змін.

"ДС" Чи є взагалі фактори, які можуть спонукати Росію бути неагресивною?

О.К. Складне питання. Тому що для сучасної політики Росії такий розворот буде одним з інструментів кризового регулювання. Тобто або в Росії все стане настільки добре, що це буде логічний поступальний рух для її економічного розвитку, або в Росії все стане дуже погано.

"ДС" "Замість збирання земель Москва має діяти стратегічно, роблячи переїзд на роботу і проживання в Росії привабливим для російськомовних громадян України", говориться у статті. Як протистояти російській "м'якій силі", маючи наші нинішні ресурси?

О.К. Не можна перемогти ворожий наратив просто спростовуючи його. Інший інформаційний наратив можна перемогти лише своїм детально розробленим стратегічним наративом. В Україні досі доволі активні дебати про те, хто ми є, маємо ми називатися Руссю чи залишатися Україною. Натомість потрібен соціальний конструкт, який необхідно створити і закріпити соціальними уявленнями: що таке Україна, які основні цінності, що відрізняють Україну від інших держав і до чого має рухатися наша держава. Лише сформувавши такий конструкт, ми зможемо стримати російську інформаційну агресію, яка впливає на тих, в кого немає свого бекграунду, та дає можливість відчути свою приналежність до чогось більшого. Нам також треба дати людям цю можливість — бути приналежними до чогось більшого, до певної української ідеї. А зважаючи на те, що найбільш ймовірно ця ідея може бути виражена в термінах свободи, самовизначення, якісної західної цивілізаційної моделі, ця стратегема допоможе нам і в розвитку наших відносин із Заходом. Тому ми отримаємо навіть два плюси від такого кроку.

Розробити такий конструкт мають науковці, далі його треба закріпити певними нормативними актами, як це зроблено Росією. Існує й інший варіант: в Америці, Британії такий конструкт не закріплений десь в законі, але він є певною об'єднуючою ідеєю для нації, якою, скажімо, є монархія у Великій Британії або так звана "американська мрія" у США.

Після розробки наш наратив має розкручуватися через офіційні канали, через приватні канали та ініціативи, через громадянське суспільство, причому одночасно. Бо якщо це буде лише державна пропаганда, то це й назвуть державною пропагандою. Якщо це виллється лише у діяльність інтелігенції або наукових кіл — все залишиться теорією. Якщо це буде лише активність громадянського суспільства — вона так і залишиться просто активністю. Має бути фронтальна робота на всіх рівнях.