Микола Сунгуровський про те, як Резнікову не стати схожим на Тарана

"ДС" Тиждень тому Міноборони очолив Олексій Резніков, він зараз посилено входить у курс справ, здійснюючи поїздки військовими об'єктами по всій країні. На яких питаннях, на вашу думку, йому слід зосередитись, щоб за півроку уникнути порівнянь з ексміністром Андрієм Тараном?

М.С. Починаючи ще з часів Революції гідності, я не бачу жодної системності щодо ЗСУ. Звідси виникають усі основні проблеми, що стосуються не лише Збройних сил. Це наша велика комплексна проблема, тому що в одному міністерстві можна впровадити стратегічне планування. Але якщо такого планування не буде в Мінфіні, всі плани Міноборони підуть коту під хвіст.

"ДС" Матеріальне забезпечення бійців нашої армії залишається на одному рівні вже кілька років. Наскільки гострою є ця проблема порівняно з іншими?

М.С. Дуже гостра проблема, від якої залежить моральний дух армійців і комплектування ЗСУ професіоналами. І справа не лише у матеріальному забезпеченні. Якби у всіх, а не лише у зразково-показових частинах, проводилася нормальна бойова підготовка та нормальне оснащення озброєннями, звідти б люди не втекли. І ця проблема фіксується ще починаючи з 2005 року. Але матеріальні питання, звичайно, одна з найважливіших проблем.

Тобто матзабезпечення, бойова підготовка та переозброєння — цими трьома напрямками треба рухатися. Це коштуватиме дорого, треба все прорахувати. Знову ж таки питання в системності. Тобто треба спочатку чітко визначити, які завдання стоять перед ЗСУ і не лише перед ними. Якщо ми говоримо про міністра оборони, то він має бути міністром оборони, а не міністром Збройних сил.

Що таке система оборони? Збройні сили відіграють у ній ключову роль, але це не єдина частина оборони. Там і територіальна оборона, там і ДУР, там і ССО, які, на мій погляд, не повинні бути у складі ЗСУ, бо поняття спеціальної операції набагато ширше, ніж війська спецпризначення. Усе випливає з того, що ми намагаємося якісь приватні питання вирішувати й розбалансовуємо всю систему. І тут жодних ресурсів не вистачить.

"ДС" Некомплект у деяких військових частинах становить майже половину штатної чисельності. Як вирішувати кадрове питання?

М.С. Якщо ми говоримо про те, що необхідно зменшити кадрову плинність у Збройних силах, треба вдосконалювати бойову підготовку, і не тільки в тих частинах, де є радники НАТО, а скрізь. Ми повинні на базі цих частин готувати наших вітчизняних інструкторів, які в інших частинах налагоджували б систему підготовки.

І треба не лише збільшувати соціальний пакет, а й збалансувати умови за штатними посадами, які існують і в інших силових структурах. Щоб не було кадрового перетікання із ЗСУ, наприклад, до Нацгвардії чи СБУ. І, звичайно ж, ратна праця має оплачуватись вище, оскільки пов'язана з ризиком для життя.

"ДС" Як ви оцінюєте зупинку реформ, розпочатих в армії раніше, скажімо, реформи харчування?

М.С. У принципі будь-яка модель, не тільки харчування, а й управління, технічного забезпечення, може працювати за певних умов забезпечення. Якщо цих умов не дотримуються, то модель не працює. Так і тут. Ця модель продовольчого забезпечення була розрахована на те, що не буде корупції, війська стоятимуть на місцях і нікуди не переміщатимуться. Як тільки рушили, одразу все припинилося. Як тільки поцупили, пішло замовлення під нового підрядника, все зупинилося. Умов не дотримуються. Якщо виставили умови, вимагайте їх виконання. Візьміть будь-яку найдосконалішу модель у західних армій — якщо умови, які виконуються там, не дотримуватимуться тут, нічого працювати нормально не буде.

"ДС" Проблему корупції на закупівлях в армії, зокрема на постачанні палива, взагалі можливо перемогти? Бенефіціари змінюються, а схеми залишаються.

М.С. Болюча тема, і знову ж таки не лише для ЗСУ. Корупція як мафія, з якою дуже важко боротися. І не тому, що, як каже Арахамія, вона сидить у нашій ДНК. В інших країнах її вдалося значно знизити, якщо не подолати. Бо там не бояться посилити громадянський демократичний контроль над армією. Не бояться зробити оборонний бюджет прозорим. Тому що цей бюджет — один із стримуючих чинників, який не треба тримати в секреті. І оборонне замовлення також. В оборонному замовленні є речі, які ми пропонуємо на виставках іншим країнам. Хіба це підхід? Засекречені мають бути речі, які критичні для розголошення противнику. Наприклад, частоти якісь, дислокація військових частин.

А якщо тримають у секреті все, то явно намагаються приховати корупцію. За таких умов її перемогти неможливо. І проблема в тому, що з нею не збираються боротися. Необхідно посилювати громадянський демократичний контроль та парламентський нагляд. Це ж питання політичної культури: якісний депутатський корпус, який буде присутній у відповідних комітетах.

"ДС" При постачанні озброєнь в армію, затвердженні нових зразків усе затягується іноді на роки. Чи можна прискорити ці процеси радикально?

М.С. По-перше, усе має починатися з оборонного замовлення, яке має бути обґрунтованим. Воно не повинне за своїми потребами перевищувати ресурсні можливості, що на нього виділені. Тому що ці затримки, які ми маємо, відбуваються через такі речі. Тобто десь передбачене виведення озброєнь на випробування, а гроші не виділені або перераховані на щось інше. І тут настає ефект паровоза: причепили ззаду ще один вагон, і він рве решту.

По-друге, я не знаю, як боротися із бюрократією. Насправді це схоже на державне шкідництво. Наприклад, питання дронів обговорювалися ще 2010 року. Раптом знову постало це питання в 2014, 2015 роках, і розумники в Міноборони почали доводити, що літаки ефективніші за дрони. А те, що дрон призначений для іншого, щоб зменшити втрати особового складу, якось цих чиновників такі речі не хвилюють. Такі приклади нерідкі й у інших системам озброєнь.

Хоча в принципі в самому ОПК та науково-дослідних установах, що працюють на оборону, заділи були. І якщо це не затребуване, люди тікають. Ось ми і отримали скрізь провали. Це стосується не лише дронів, а й снарядів, патронів, боєприпасів загалом. Давно було зрозуміло, що треба переходити на власне виробництво. І це сьогодні для нашої обороноздатності є великою проблемою.

Необхідно постаратися забезпечити ритмічне постачання зброї. І комплектувати не одиницями озброєнь, а створювати одиниці озброєних підрозділів, куди надходить ця зброя. Тому що, якщо в батарею, яка повинна складатися з шести гармат, надійде одна нова гармата, толку від неї не буде ніякого.