Лілія Гриневич: Міносвіти ігнорує НУШ, вчителів-предметників не готують до роботи в реформованій школі

Реформа "Нової української школи розпочалася" у 2017 році з пілотування у початковій школі, а завершитися повинна у 2030 році проведенням ДПА у формі ЗНО у профільній школі. Та судячи із того, що відбувається зараз з реформою у базовій школі, строки її завершення в кращому випадку відтермінуються, а в гіршому — є ризик, що вона взагалі не завершиться. Саме тому розробники нових освітніх стандартів створили проєкт Дорожньої карти реформи базової та профільної школи. Вони сподіваються, що у Міністерстві освіти та науки України все ж скористаються їхніми розробками. Карта пропонує конкретні завдання і кроки, які треба зробити, аби продовжилося впровадження трансформацій у базовій середній школі, а також позначає орієнтири щодо реалізації переходу до старшої профільної школи. До її розробки були причетні вчителі, аналітики, вчені та дві екс-міністерки освіти на науки України – Лілія Гриневич і Ганна Новосад.

З Лілею Гриневич "ДС" зустрілася після презентації проєкту і поговорила про проблеми реформи НУШ та шляхи виходу з кризи, в якій ця реформа опинилася.

"ДС" За вашої каденції розпочалася реформа НУШ. Ви задоволені тим, як ця реформа наразі просувається?

Л.Г. На жаль, зараз ми бачимо сповільнення динаміки просування реформи "Нова українська школа". Сьогодні можна констатувати, що у початковій школі зміни відбулися, бо вже четвертий рік поспіль діти навчаються за новим державним стандартом компетентнісної освіти. Одна з особливостей цієї реформи – реальне інвестування в неї. Це нові цільові субвенції на професійний розвиток вчителів, на обладнання нового освітнього простору, на інклюзивну освіту. Діти, в цілому, демонструють кращий розвиток і мотивацію до навчання.

Важливо розуміти, що наступного навчального року ці учні, які чотири роки навчалися за новим стандартом, перейдуть до 5 класу – до базової середньої школи. Тому цьогоріч конче необхідно створити нормальні умови для пілотування реформи у 5-тих класах. Зараз педагоги із 146-ти пілотних шкіл України, які апробують новий державний стандарт в середній ланці освіти, відзначають, що МОН не змогло забезпечити їх всім необхідним. Немає підручників для пілотування, які відповідають новим освітнім стандартам, а вчителі, які апробують НУШ у середній школі, не вмотивовані це робити, бо для них до цього часу не передбачені надбавки — як свого часу це зробили ми для вчителів, які пілотували НУШ в початковій школі. А це плюс 30% до основної ставки. І це є проблемою, бо від успіху пілотування залежить підготовка впровадження реформи на етапі базової освіти у всіх інших школах. Це все зона відповідальності МОН.

"ДС" Чому пілотний проєкт НУШ, який розпочався цього року у середній школі, стартував так невдало? Можна навіть сказати, що провалився.

Л.Г. Я дуже сподіваюсь, що він не провалився. Зараз тільки жовтень, навчальний рік для вчителів-пілотників розпочався стресом, та вони все одно намагаються працювати в запропонованих умовах. Повторюся, цей процес не можна провалити, тому ми – експерти, які свого часу розробляли реформу — привертаємо увагу МОН до цієї проблеми. Так, профільне міністерство робить певні кроки, щоб вирівняти ситуацію, але вони не є достатніми. Думаю, це пов’язано з тим, що у керівництва міністерства немає достатнього розуміння пріоритетності реформи НУШ. Візьмемо ту ж 30% надбавку для вчителів, які наразі пілотують державний стандарт базової освіти. Для того, щоб вони її отримали, потрібно просто внести зміни до відповідної постанови Кабміну. Потрібні зусилля з боку міністерства, щоб затвердити це в Кабміні. Це лише один маленький приклад.

Щоб запровадити реформу у середній ланці освіти потрібно ще більші фінансові інвестиції ніж ті, які були витрачені на реформування початкової школи. Якщо раніше вкладали кошти в переобладнання лише одного класу, робили тренінги для вчителя-класовода і педагога з іноземної мови, то зараз йдеться про значно більшу кількість вчителів-предметників, а також кабінетів, які потрібно обладнати. А це означає, що інвестиції в реформу НУШ для базової освіти потрібно збільшувати. В основному ці кошти мають піти на обладнання освітнього простору і на підготовку вчителів. І цю підготовку потрібно починати вже зараз. Та досі МОН не запропонувало педагогам, які працюватимуть в умовах реформи, жодного навчання. Свого часу, коли розпочиналася реформа НУШ, міністерство пропонувало дистанційний курс, який мали пройти всі вчителі початкової школи, а після того було ще й очне навчання — тренінги, які вони проходили на базі інститутів післядипломної освіти. Наразі я бачу цілу низку заповільнених реакцій МОН на те, що потрібно було робити ще вчора. Тому ми, як представники громадського суспільства, разом зі спільнотою експертів хочемо запропонувати чітку візію того, як має впроваджуватися реформа. І саме для цього громадська спілка "Ре:Освіта" за підтримки міжнародного фонду "Відродження" презентували до обговорення проєкт Дорожньої карти реформи базової та профільної школи, де прописані чіткі кроки впровадження основних напрямків необхідних змін в життя.

"ДС" А чому ви презентуєте саме проєкт?

Л.Г. Ми хочемо, щоб всі зацікавлені сторони до 30 листопада змогли не тільки ознайомитися з нашими напрацюваннями, а й подати свої пропозиції щодо реформи. І тільки у грудні ми опублікуємо остаточну версію нашої Дорожньої карти. З самого початку НУШ навколо неї склалася "екосистема" із громадських організацій та інституцій, які допомагали впроваджувати реформу. Аби ця "екосистема" працювала злагоджено, необхідно, щоб всі зацікавлені сторони мали цілісне бачення перетворень. Ми це бачення надаємо. Впевнена, що ця карта в майбутньому може стати основою для об’єднання освітньої спільноти, батьків, громадськості, роботодавців навколо подальших трансформацій шкільної освіти в Україні.

"ДС" Чому нинішнє керівництво МОН не приділяє належної уваги реформі НУШ?

Л.Г. Мені важко відповісти на це питання. Всі висновки незалежних міжнародних експертів з різних авторитетних організацій, які вивчали систему освіти України, свідчать про те, реформа НУШ позитивну оцінку. Вона відповідає потребам сучасності і потребам дітей, яких ми не можемо вже вчити по-старому. Прагнення МОН зберегти стару консервативну модель освіти — незрозуміле. Звісно, будь-які зміни потребують зусиль, інвестицій, комунікацій із суспільством… І тому легше не робити, аніж робити.

Я не можу зрозуміти, чому міністерство зайняло позицію ігнорування реформи. Можливо, там мають інші пріоритети. Але ж не можна нехтувати результатами моніторингового дослідження, яке проводили в пілотних класах, які апробували НУШ. Воно показало, що діти мають належні показники з "твердих знань" — читання, математика, письмо. При цьому у них краще розвинені "м’які навички" — спілкування, робота в команді, мотивація до пізнання нового — ніж у дітей, які навчалися за старою програмою. Плюс понад 80% батьків підтримують реформу НУШ. І, маючи такі дані, міністерство не проводить вчасні організаційні кроки, які стосуються реформи. І, що важливо, не презентує те, як планують розвивати цю реформу в майбутньому. Наразі вчителі, які наступного року почнуть вчити дітей за новим освітнім стандартом, не розуміють суть цих змін, як має відбуватися освітній процес, не говорячи вже про інші особливості запровадження реформи.

"ДС" В одному зі своїх інтерв’ю ви оцінили діяльність нинішнього міністра освіти та науки України Сергія Шкарлета і його команди на трієчку…

Л.Г. Я не маю потреби повторювати те, що колись сказала. Лише хочу привернути увагу міністерства до цієї реформи, тому що вона є ключовою. Ми вже підготували покоління дітей в початковій школі. Тепер справа за МОН. Окрім того, на цей процес перетворень наклалася ще й дистанційна освіта, яка має негативний вплив на рівень навчальних досягнень дітей, особливо в базовій школі. І зараз необхідно працювати над двома завданнями. З одного боку, впроваджувати реформу НУШ з оновленими навчальними результатами. З другого, необхідно ліквідувати прогалини в знаннях дітей після дистанційного навчання. І це серйозний виклик для системи освіти.

"ДС" В одному з інтерв'ю Сергій Шкарлет зазначив, що пропонував колишнім міністрам долучитися до колегії міністерства. Чи отримували ви такі пропозиції? І, якщо так, то чи дослухаються там до ваших порад?

Л.Г. Я жодних порад міністерству не давала. Але активно працюю в громадському секторі. Зокрема, з ГО "Крок за кроком" в партнерстві з іншими організаціями ми розробили новий компетентний професійний стандарт для вчителів НУШ. Це було зроблено в 2020 році, і керівництво МОН взяло до уваги цей стандарт. Так що приклад такої опосередкованої співпраці є. Побачимо, чи скористається міністерство нашими напрацюваннями щодо Дорожньої карти НУШ в середній школі.

"ДС" Які розпочаті за вашої каденції зміни в освіті нинішнє керівництво МОН продовжує, а які взагалі згорнули?

Л.Г. Достовірної інформації стосовно реформ ми не маємо, тому що навіть комунікаційна політика МОН наразі надзвичайно обмежена. Навіть згадки у новинах міністерства про НУШ є надзвичайно мізерними. Зараз ми бачимо, що виникли проблеми з Національним агентством забезпеченню якості вищої освіти (НАЗЯВО). А це одна із важливих реформ, яка стосуються вищої освіти – незалежність оцінки якості навчання в університетах, прозорість акредитаційної експертизи. Сьогодні має змінюватися склад агентства, а процеси виборів членів цього агентства абсолютно непрозорі. Так само ми бачимо, що багато фахівців з підтримки реформ, які працювали в МОН, пішли звідти, бо не бачили перспектив розвитку.

"ДС" За часів вашого керівництва стала активно пропагуватися інклюзивна освіта. Між тим, прикладів успішної інклюзії в державі одиниці. Що робити дітям з особливими освітніми потребами та їхнім батькам, якщо в школах немає умов і фахівців для інклюзії? Коли ця проблема зрушиться з місця?

Л.Г. Незважаючи на те, що з 2018 року була запроваджена інклюзивна субвенція та створена мережа інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ), які розвинули можливості освітньої системи забезпечувати доступ до освіти дітей з особливими потребами, лише 35% шкіл є справді інклюзивними. Це дуже мало. Я вважаю, що не можна зупинятися на тому, що було зроблено, а потрібно розвивати цей процес далі, підтримувати його на належному рівні. Кількість дітей з особливими потребами у наших закладах освіти збільшилася в кілька разів, а отже потрібно збільшувати кількість підготовлених фахівців, які будуть з ними працювати. Але, ж знову таки, цим питанням потрібно ґрунтовно займатися.

"ДС" Без підтримки вчителів проваджувати будь яку реформу неможливо. Як наразі можна мотивувати вчителів перевчатися під нові стандарти?

Л.Г. Для того, щоб педагоги хотіли працювати і вчитися, треба зробити дві речі. Перша – це надати їм можливості для професійного розвитку. Друга – укріпити їхній соціальний статус, тобто підвищити заробітну плату. В Законі "Про освіту" чітко вказано, що середня зарплата вчителя має бути на рівні трьох мінімальних заробітних плат. І в перехідних положеннях самого документа передбачено, що до 2023 року посадовий оклад педпрацівника найнижчої кваліфікаційної категорії має становити не менше чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У 2019 році наш Кабінет міністрів розробив постанову з чіткими послідовними кроками про те, яким чином держава має прийти до цього рівня оплати у 2023 році. Вона була прийнята тогочасним урядом. Проте вже наступний уряд, який формував бюджет 2020 року, цю постанову скасував. І тут є ще один важливий момент: у постанові особливу увагу приділили педагогам, у яких найнижчі заробітні плати в освітній галузі – молодим вчителям і вихователям дошкільних закладів. Їм конче необхідно підвищити рівень зарплат, тому що наразі замало молодих талановитих людей обирають цю професію. І їх можна зрозуміти, бо на старті молодий вчитель заробляє надзвичайно мало, отримуючи на руки від 4,5 до 6 тис. грн. А ви ж розумієте — поки людина зробить кар’єру, підніметься по кваліфікаційних категоріях, напрацює стаж, за який ідуть доплати, пройде декілька років. А в цій професії, як і в інших, має завжди бути приплив нових сил. І бажано, щоб ці сили були талановитими, вмотивованими, а не просто відсиджувалися на посаді вчителя. І тільки коли ми підвищимо соціально-економічний статус вчителів, то зможемо говорити про більш інтенсивний розвиток їхньої професійної кваліфікації.

У тому ж "Законі про освіту" передбачено збільшення в два рази – із 75 до 150 – годин, відведених на підвищення кваліфікації вчителів. Більш того, на це державою виділена субвенція, яка в ідеалі повинна працювати за принципом "гроші йдуть за вчителем". Тобто, педагог сам може обирати програму та інституцію для навчання. Але є питання — чи дійсно працює цей принцип і хто це контролює? Наскільки мені відомо, цей механізм наразі не розроблений і не працює.

"ДС" Як ви думаєте, нинішнє керівництво МОН візьме до уваги Дорожню карту реформи базової та профільної школи?

Л.Г. Зараз м’яч на полі тих, хто приймає рішення. Ми розробили і надаємо дуже конкретну пропозицію щодо реалізації реформи НУШ. Цей документ може допомогти МОН якісно реалізувати перетворення у базовій, а потім і у профільний школах. Але ви ж розумієте, що не можна допомогти тим, хто не хоче приймати цю допомогу. Ми не ухвалюємо бюджети і закони, це роблять відповідні органи влади. В будь-якому випадку, навіть якщо на неї не звернуть увагу, а я допускаю таку можливість, ця карта може стати корисним інструментом для всіх зацікавлених у розвитку реформи НУШ.