Чому Брюсель згадав про нашу корупцію, а Арахамія відповів про "генетичний код українців" — інтерв’ю з Ігорем Тишкевичем

Про оцінку Брюсселем української корупції, сигнали олігархам та "партнерозалежність" "ДС" поговорила з експертом Українського інституту майбутнього Ігорем Тишкевичем

Ігор Тишкевич / hvylya.net

"ДС" 30 вересня член Європейської рахункової палати Юхан Партс попросив українських журналістів, які брали у нього інтерв'ю, передати Володимиру Зеленському, що аналогів українському рівню корупції в ЄС немає. Таким чином він прокоментував відоме виправдання Зеленського, що Україну нечесно звинувачувати в корупції, мовляв, вона "є скрізь". Що в Брюсселі хочуть таким чином передати Банковій?

І.Т. В даному випадку вчергове озвучена теза про те, що Україна повинна проводити внутрішні реформи і політику з мінімалізації корупційних ризиків. Це вже давня історія і в Європі не вперше нагадують нам про проблему корупційності. Тому з точки зору якихось звинувачень України з боку ЄС тут немає жодної новини.

З іншого боку, давайте подивимося на останні резонансні рішення РНБО, згадаємо також проблему з виведенням іноземців з наглядових рад державних корпорацій. З нашого боку немає комунікації щодо того, в чому полягає логіка таких дій, що з точки зору європейських політиків, звісно, неприйнятно. І у зв’язку з цим ми маємо додаткове попередження з Брюсселя.

"ДС" В день заяви Партса глава фракції "Слуги народу" Давид Арахамія повідомив, що корупція "зашита в генетичному коді українців". Чи можна вважати це відповіддю Брюсселю і як це слід трактувати?

І.Т. Якщо це вважати відповіддю Брюсселю, то дуже невдалою. Цим самим пан Арахамія фактично підтвердив тези європейських чиновників, тобто їх звинувачення у високому рівні корупції. Голова парламентської фракції правлячої партії не знайшов кращої відповіді, ніж сказати що корупція — генетично обумовлена річ для українців.

Можливо в якихось українських ЗМІ скажуть на це "окей, що тут такого", але з точку зору європейських чиновників — це, на хвилинку, сказав один з топових представників сьогоднішньої української влади. Ось поставте себе на місце європейського політика: вони такі твердження навряд чи зрозуміють. Тому, наголошую, це можна розглядати, як вкрай невдалий жарт, доволі небезпечний для іміджу нашої країни.

"ДС" Говорячи про корупцію в Україні, Партс заявив, що "група людей захопила країну і тримає її в заручниках". Далі прозвучала досить радикальна пропозиція: ЄС повинен розробити модель того, як поводитися з цією групою людей, щоб обмежити їх можливості діяти на європейському ринку. "Ми пропонуємо, щоб мова йшла не тільки про співпрацю ЄС та українського уряду, але і щоб сам ЄС міг обмежити вплив і владу цих груп людей", — сказав також Партс. ЄС всерйоз зібрався атакувати українських олігархів? Це попередження для Офісу президента Зеленського? Для Коломойського і Ахметова?

І.Т. Питання в тому, що ця група людей не названа. Це можна сприймати по-різному, або як попередження для ОП, або для олігархів. Але проблема в іншому. Ці заяви є підтвердженням попередньої тези європейських чиновників про високий рівень корупції. Це можна розцінювати як заяву про необхідність впливу на внутрішню українську політику, і це не є добре, на відміну від першої заяви Партса про корупцію.

Все-таки в Україні є власний президент, парламент і суди. Якщо вони працюють погано, це проблема українського суспільства. Але це не означає, що треба відмовлятися від її вирішення згідно українського законодавства і йти в руслі, прописаному європейськими чиновниками. Відкидати ці заяви не потрібно, але нормально було б подякувати, що нам нагадали про наші проблеми, але ми над цим працюємо і робимо ось такі кроки.

"ДС" Чітко проглядається втома Зе-команди діяти в руслі побажань наших західних партнерів. Найбільш відверто про це висловився міністр закордонних справ Кулеба, використавши слівце "партнерозалежність". До яких довгострокових наслідків можуть привести такі настрої на Банковій?

І.Т. Питання в тому, що з одного боку, дійсно є залежність від партнерів, а з другого боку, є бажання розвивати інституційну міць власної держави. Теоретично для українського чиновника має бути на першому місці розвиток власної держави. Просте питання: хоча б хтось з європейських політиків, які обираються громадянами ЄС, є громадянами держав, які входять в ЄС, — поставить інтереси розвитку України вище пріоритетів власної нації? Звісно, ні. Це і є відповідь на питання, чи гарна штука партнерозалежність.

Є партнерозалежність — це факт, в чому немає нічого страшного, бо кожне лікування починається з діагнозу. Далі питання: або продовжуємо працювати у форматі партнерозалежності, при цьому виникає питання, чиї інтереси підтримують наші партнери. Або ж ми спробуємо не розсваритися зі своїми партнерами, але діятимемо, маючи власну голову на плечах.